Рішення

від 28.01.2020 по справі 925/1476/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Черкаси справа № 925/1476/19

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Служби автомобільних доріг у Київській області

до Дочірнього підприємства Черкаський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

про стягнення 345719,12 грн,

Служба автомобільних доріг у Київській області звернулася у Господарський суд Черкаської області з позовом до Дочірнього підприємства Черкаський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості за поставлений товар: матеріали, вироби та конструкції від розбирання та демонтажу (консоль розпірка КР-1 б/у, консолі КЖ б/у, секції балки СБ-1 (4м) б/у, стійки СД-б/) згідно з договорами купівлі-продажу від 15.04.2015 №03/04 та від 23.12.2016 №23-16 у розмірі 345719,12 грн, у тому числі: 157670,00 грн основного боргу, 143246,43 грн пені, 13568,26 грн три відсотки річних, 31234,43 грн інфляційних втрат та відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.12.2019 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 19.12.2019 отримано уповноваженою особою відповідача 20.12.2019.

Сторони, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили. Ухвалу суду від 19.12.2019 вручено уповноваженим представникам сторін, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог частини1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2015 між Службою автомобільних доріг у Київській області (продавцем, позивач у справі), в особі першого заступника начальника Саранчі В.А., що діє на підставі довіреності від 25.12.2014 №12с/12-д, та Дочірнім підприємством Черкаський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (покупцем, відповідач у справі), в особі начальника філії Уманська ДЕД Штангея В.І., який діє на підставі довіреності від 31.12.2014 №1886/10, було укладено договір купівлі-продажу №03/04 (надалі - договір І, а.с. 22-25), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити на умовах цього договору належний продавцю на праві власності товар: матеріали, вироби та конструкції від розбирання та демонтажу (консоль розпірка КР-1 б/у, консолі КЖ б/у, секції балки СБ-1 (4 м) б/у, стійки СД б/у у кількості згідно видаткової накладної) (надалі - товар).

У пункті 1.2 договору І закріплено, що демонтований товар, отриманий від розбирання, продається покупцю для виконання обсягів робіт з ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування після надходження заявки від покупця в термін 5 (п`ять) календарних днів.

Продавець гарантує належність йому всіх прав на товар, що виступає предметом цього договору та відсутність будь-яких прав третіх осіб на товар (право застави, в тому числі податкової, право найму тощо).

Згідно з пунктом 2.1 договору І ціна цього договору становить 68 260,00 грн з ПДВ, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару.

Відповідно до пункту 3.1 договору І розрахунки за поставлений товар проводяться у гривнях шляхом перерахування вартості товару, що підлягає поставці після отримання покупцем від продавця рахунку на оплату товару.

До рахунка додаються: видаткові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством (пункт 3.2 договору І).

Відповідно до пункту 3.3 договору І покупець зобов`язується розрахуватись з продавцем за отриманий товар протягом 20 календарних днів з моменту отримання від продавця товару.

В пункті 5.1.1 договору І закріплено, що покупець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за переданий товар.

Відповідно до пункту 6.2.4 договору І, у разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу продавця зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до умов цього договору (пункту 9.1 договору І).

23.12.2016 між Службою автомобільних доріг у Київській області (продавцем, позивач у справі), в особі в.о. начальника Саранчі В.А., що діє на підставі наказу Державного агентства автомобільних доріг України від 05.09.2016 №471-К, та філією Уманська ДЕД ДП Черкаський облавтодор (покупцем), в особі начальника філії Уманська ДЕД Штангея В.І., який діє на підставі положення, було укладено аналогічний договір купівлі-продажу №23-16 (надалі - договір ІІ, а.с. 26-29), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити на умовах цього договору належний продавцю на праві власності товар: матеріали, секції балки СБ-1 (4 м) б/у в кількості 220 шт (надалі - товар).

Згідно з пунктом 2.1 договору ІІ ціна цього договору становить 157 410,00 грн з ПДВ, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару.

Відповідно до пункту 3.3 договору ІІ покупець зобов`язується розрахуватись з продавцем за отриманий товар протягом 20 календарних днів з моменту отримання від продавця товару.

Відповідно до пункту 9.1 договору ІІ, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 року, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до умов цього договору.

На виконання умов договору І продавець поставив, а покупець отримав товар відповідно до видаткових накладних:

№СА-0000002 від 16.04.2015 на суму 36797,47 грн (а.с. 30);

№СА-0000003 від 18.05.2015 на суму 31462,50 грн (а.с. 31);

На виконання умов договору ІІ продавець поставив, а покупець отримав товар згідно з видатковою накладною №СА-000032 від 23.12.2016 на суму 157 410,00 грн (а.с. 32).

Всього відповідачем отримано товару на загальну суму 225 669,97 грн.

Відповідач частково розрахувався за отриманий згідно з договором І товар, заборгувавши позивачу 260,00 грн. За договором ІІ відповідачем розрахунок взагалі не проведений. Отже, заборгованість за договорами І і ІІ становить 157 670,00 грн.

01.10.2019 на адресу відповідача направлено претензію №12с/4044 з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 157 670,00 грн та пеню на підставі умов пункту 6.2.4 договорів, та попереджено про звернення до суду у разі несплати грошових коштів, вказаних у претензії, протягом 5 робочих діб після отримання претензії (а.с. 34-35). Претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар у сумі 157 670,00, а також нарахованих позивачем пені, інфляційних та 3% річних стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу з відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладених між ними договорів, які за правовою природою є договорами купівлі-продажу та відповідають вимогам статті 655 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 3 цієї статті Цивільного кодексу встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договорів. Договори І і ІІ не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар, вартість якого складає 225 669,97 грн, що підтверджується належними доказами. Враховуючи відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки, неякісності товару чи іншого невиконання умов договорів, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання. Сторонами у договорах погоджено, що покупець зобов`язується розрахуватись з продавцем за отриманий товар протягом 20 календарних днів з моменту отримання від продавця товару. З огляду на встановлений сторонами порядок оплати, строк сплати за отриманий товар є таким, що вже настав.

Судом встановлено, що за договором І відповідач розрахувався частково, залишок заборгованості становить 260,00 грн, заборгованість за договором ІІ становить 157410,00 грн, отже, загальна сума заборгованості становить 157670,00 грн.

Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних допустимих та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, у розумінні вимог статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідач суду не подав, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 157670,00 грн є обґрунтованою, отже підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність за порушення строків оплати товару передбачена договором у вигляді сплати пені у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

На підставі наведених положень договору та закону позивач нараховував відповідачу 143246,43 грн пені за період прострочення з 12.01.2017 до 25.11.2019, з розрахунку суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, суд встановив, що розрахунок пені виконано позивачем невірно. Оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та не вірно визначено день з якого у позивача виникло право на нарахування пені, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 21015,47 грн за період прострочення з 13.01.2017 до 13.07.2017. У решті вимоги про стягнення пені належить відмовити за необґрунтованістю.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 13568,26 грн три відсотки річних, 31234,43 грн інфляційних втрат за період січень 2017 року - жовтень 2019 року. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон . Розрахунок 3% річних виконано вірно, розрахунок інфляційних перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення, тому до задоволення підлягають вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 13568,26 грн та 31234,43 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського Кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права.

Позивачем обґрунтовано та належними доказами підтверджено, наявність порушень відповідачем зобов`язань за договорами, водночас відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили про належне виконання оплати отриманого товару, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Служби автомобільних доріг у Київській області підлягають до часткового задоволення у розмірі 157 670,00 грн основного боргу, 21015,47 грн пені, 13568,26 грн 3% річних та 31234,43 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 3352,32 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Черкаський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (бул.Шевченка, 389, м.Черкаси, 18006, ідентифікаційний код 31141625) на користь Служби автомобільних доріг у Київській області (вул.Народного ополчення, 11-А, м.Київ, 03680, ідентифікаційний код 26345736) 157 670,00 грн основного боргу, 21015,47 грн пені, 13568,26 грн 3% річних та 31234,43 грн інфляційних втрат та 3352,32 судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.01.2020.

Суддя О.І.Кучеренко