Постанова

від 22.01.2020 по справі 922/812/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/812/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (головуючий суддя Тихий П.В., судді Гетьман Р.А., Россолов В.В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2019 (суддя Жельне С.Ч.)

у справі № 922/812/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Племінний Завод "Червоний Велетень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача : 1) Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан Олександра Анатолійовича, 2) ОСОБА_1

про скасування рішення державного реєстратора

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Племінний Завод "Червоний Велетень" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42331744 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час прийняття оскаржуваного рішення, земельна ділянка перебувала у користуванні позивача згідно із договором оренди земельної ділянки від 01.11.2012 укладеного на 10 років. 23.11.2012 вказаний договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №632178054001975. Проте, незважаючи на вже зареєстровані за позивачем речові права на земельну ділянку, ТОВ "Слобожанський Альянс" неправомірно було укладено та подано на реєстрацію відповідний договір оренди, а державним реєстратором при прийнятті оскаржуваного рішення не перевірено наявність/відсутність суперечностей між заявленим ТОВ "Слобожанський Альянс" правом на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6321780500:02:000:0765, площею 0,1045 га та вже зареєстрованими правами інших осіб на цю земельну ділянку, чим допущено подвійну державну реєстрацію речового права.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2019, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42331744 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем.

2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вказав, що договір оренди земельної ділянки від 01.11.2012 не був припинений на час прийняття оскаржуваного рішення. Даний договір зареєстрований в установленому законодавством порядку в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області 23.11.2012, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис. Наявність такої суперечності між заявленим речовим правом ТОВ "Слобожанський Альянс" та вже зареєстрованим раніше правом Приватного акціонерного товариства "Племінний Завод "Червоний Велетень" у розумінні пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови у державній реєстрації прав.

Суд зауважив, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

2.2. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами задоволення позовних вимог, викладених судом першої інстанції та вказав, що подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід`ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди від 28.07.2018) підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права. Разом із тим, в порушення вимог законодавства України, державним реєстратором сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан О.А. при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі від 26.07.2018, укладеного між ТОВ "Слобожанський Альянс" та ОСОБА_1 належним чином не перевірено наявність права оренди на дану земельну ділянку за позивачем, внаслідок чого неправомірно здійснено повторну реєстрацію договору оренди одних і тих самих земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одні і ті ж земельні ділянки були передані в оренду різним орендарям.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2019 у справі № 922/812/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та порушено норми процесуального права, що в сукупності призвело до ухвалення незаконних рішень.

4.1. Відповідач наголошує на наявності таких двох основних підстав для скасування оскаржуваних рішень: безпідставне, без належних на те доказів встановлення судами факту одночасного існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку; передчасність висновків судів про задоволення позову у зв`язку з використанням позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

4.2. Скаржник зауважує, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що станом на 26.07.2018 (дата укладання договору оренди землі власника із ТОВ "Слобожанський Альянс") та на дату реєстрації права оренди за договором (01.08.2018) договір, укладений власником земельної ділянки із ПрАТ "Племінний Завод "Червоний Велетень" 01.11.2012 був чинним, не був припиненим.

Отже, на підставі наданих позивачем доказів, суди попередніх інстанцій не мали підстав встановлювати в якості особи, яка є правомірним користувачем земельної ділянки станом на 26.07.2018 чи на 01.08.2018 саме ПрАТ "Племінний Завод "Червоний Велетень", відтак, встановлення судами факту одночасного існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку є передчасним та здійснено без належних на те доказів.

4.3. Відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже вичерпало свою дію, а тому у разі його скасування відбудеться нівелювання негативних наслідків для позивача, не припиняється порушення його прав та не відновлюється його порушене право орендного користування земельною ділянкою.

4.4. Посилання суду апеляційної інстанції на норми ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як на таку, що спростовує доводи відповідача про неналежність способу захисту прав позивача, є безпідставними, оскільки ця норма передбачає внесення запису про скасування державної реєстрації прав як у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, так і у разі скасування записів про проведену державну реєстрацію прав. Відтак, обрання належного способу захисту прав у даному разі є істотним для винесення законного та обґрунтованого рішення.

4.5. Судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою те, що спір щодо реєстраційних дій виник на підставі укладеного між відповідачем та третьою особою договору оренди спірної земельної ділянки від 26.07.2018. Питання щодо правомірності укладення вказаного договору та його виконання не було проаналізовано належним чином, незважаючи на те, що скасування рішення про державну реєстрацію не усуває підстави її проведення.

5. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти доводів касаційної скарги з підстав їх необґрунтованості, наголошуючи на ефективності способу захисту своїх прав.

6. Третіми особами відзивів на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

7. 22.01.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача, у яких він наголошує на ефективності обраного ним способу захисту порушеного права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

8. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.11.2012 між ОСОБА_2 (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Племінний Завод "Червоний Велетень" (орендар) (перейменовано в Приватне акціонерне товариство "Племінний Завод "Червоний Велетень") укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,1045 га з кадастровим номером №6321780500:02:000:0765, яка знаходиться на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області.

Договір укладено терміном на 10 років. Договір набирає чинності після його державної реєстрації (п. 8).

8.1. 23.11.2012 вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №632178054001975.

8.2. Відповідно до акту приймання-передачі від 30.11.2012 орендар прийняв земельну ділянку площею 0,1045 га, кадастровий номер 6321780500:02:000:0765.

8.3. Також судами установлено, що власником зазначеної земельної ділянки на даний час є ОСОБА_1 - спадкоємиця ОСОБА_2 .

8.4. Згідно з інформацією Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області від 06.02.2019 №64/111-19 станом на 29.12.2012 згідно Книги реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди земельних ділянок між зазначеними у переліку громадянами та ПАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" укладено вищезазначені договори, а інші записи про зміну або припинення цих договорів відсутні.

Аналогічна інформація надана Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області в листі від 06.02.2019 №32-20-11-1036/0/19-19.

9. Предметом позову у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства "Племінний Завод "Червоний Велетень" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42331744 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором щодо реєстрації права оренди ТОВ "Слобожанський Альянс" на земельну ділянку, за наявності чинного договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" і громадянкою ОСОБА_2 (спадкоємцем якої є ОСОБА_1 ).

10. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

11. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову -обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

12. Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

13. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК. За змістом частини 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

14. Водночас, за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

15. У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди відповідача стосовно земельної ділянки, власником якої та орендодавцем є третя особа - ОСОБА_1 (фізична особа).

16. Як свідчать предмет і підстави позову, заявлені ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень", товариство взяло в оренду у власника - фізичної особи ОСОБА_2 (спадкоємицею якої є ОСОБА_1 ) спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6321780500:02:000:0765, площею 0,1045 га.

17. Під час дії договору оренди, укладеного 01.11.2012 із позивачем, право оренди на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 6321780500:02:000:0765, площею 0,1045 га державний реєстратор 01.08.2018 зареєстрував за ТОВ "Слобожанський Альянс" на підставі пізніше укладеного між ним і новим власником - фізичною особою ОСОБА_1 договору оренди від 26.07.2018.

Отже, допущено державну реєстрацію права оренди на одну й ту саму земельну ділянку декількох суб`єктів - орендарів, що порушує права позивача на орендовану земельну ділянку.

18. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду за захистом свого права користування спірною земельною ділянкою, порушеного новим власником цієї земельної ділянки (третьою особою ОСОБА_1 ) шляхом укладення договору про надання права користування цією самою земельною ділянкою із ТОВ "Слобожанський Альянс", що стало підставою державної реєстрації права користування цією ж земельною ділянкою відповідачем в реєстрі речових прав.

19. Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацію громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

20. Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

21. На думку позивача, спір у цій справі виник внаслідок незаконної реєстрації державним реєстратором права оренди з іншим орендарем (ТОВ "Слобожанський Альянс"), в той час як правовідносини за договором оренди між позивачем і попереднім власником орендованої земельної ділянки не припинилися. Проте, причиною виникнення даного спору є укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки її новим власником з іншою особою - відповідачем, що стало підставою для державної реєстрації речового права, яке оспорюється позивачем.

Такий спір має розглядатися як спір щодо порушення права первісного орендаря у зв`язку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншою особою під час дії первісного договору оренди, оскільки оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретної земельної ділянки.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема, випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки.

Неоспорювання позивачем у даній справі дій власника земельної ділянки щодо укладення договору оренди з відповідачем, не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже спір безпосередньо стосується прав і обов`язків цієї фізичної особи і причиною виникнення спору є саме дії власника земельної ділянки як орендодавця.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 657/33/19.

22. Оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідком укладення договору оренди між власником земельної ділянки (третя особа) та відповідачем, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а в першу чергу фізичної особи - власника земельної ділянки. Отже, належними сторонами такого спору є, з одного боку позивач, з іншого - відповідач і власник земельної ділянки (орендодавець).

У даному випадку власник земельної ділянки є фізичною особою, яка не має статусу підприємця, чого сторони не заперечують. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

23. З огляду на вищевикладене, зважаючи на характер правовідносин у цій справі та суб`єктний склад, суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

25. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

26. За змістом частини 1 статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу.

27. Так, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у справі № 922/812/19.

28. Суд касаційної інстанції не надає оцінки доводам сторін, викладеним у касаційній скарзі та відзиві на неї, оскільки згідно із частиною 2 статті 313 ГПК порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

29. З урахуванням наведеного вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати, а провадження у справі закрити з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Щодо судових витрат

30. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Альянс" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2019 у справі №922/812/19 скасувати.

3. Провадження у справі № 922/812/19 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.