Рішення

від 22.01.2020 по справі 205/5534/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

22.01.2020 Єдиний унікальний номер 205/5534/19

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/5534/2019

Номер провадження: 2/205/365/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: представник позивача - ОСОБА_1 І., відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Житлово-будівельний кооператив № 251, про визнання майна об`єктом права власності подружжя та визнання права власності на частку у майні подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Житлово-будівельний кооператив № 251, про визнання майна об`єктом права власності подружжя та визнання права власності на частку у майні подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 18 липня 1970 року Амур - Нижньодніпровським районним ЗАГС було зареєстровано шлюб між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Під час шлюбу таке подружжя набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом виплати всіх пайових внесків та сплати повної вартості квартири. Далі позивач зазначає, що шлюб між ним, ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 було розірвано 13.01.1993 року, а під час операції ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після смерті своєї дружини він в інтересах своїх на той час неповнолітніх дітей звернувся 06.08.1996 та 07.08.1996 року до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, але в подальшому право на спадкування не оформив. 14.03.2019 року позивач зазначає, що він звернувся до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на частку майна подружжя, але, постановою державного нотаріуса Олехнович Л.Ю. від 16.03.2019 року йому було відмовлено, оскільки на момент смерті його дружини ОСОБА_5 , вони офіційно не перебували у шлюбі, і запропоновано звернутися до суду.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд визнати, що квартира АДРЕСА_1 (загальна площа 56,5 кв.м., житлова 27,3 кв.м.) є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та визнати за ним, ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частку вищевказаної квартири.

Відповідачі у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подали.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у відкритому судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів, посилався на обставини, що викладені у позовній заяві.

Відповідач - 1 - ОСОБА_4 , подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві названа сторона зазначає про повне визнання позову, та просить здійснити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач - 2 - ОСОБА_2 у відкритому судовому засідання позовні вимоги не визнав, просивши суд ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Суд оголошував перерву для того, щоб такий учасник справи зміг реалізувати своє право на професійну правничу допомогу, однак такий відповідач вказаним правом не скористався із причин, які не зміг пояснити суду.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Житлово-будівельного кооперативу № 251, у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань від нього не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 09.09.2019 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Житлово-будівельний кооператив № 251, про визнання майна об`єктом права власності подружжя та визнання права власності на частку у майні подружжя . Вирішено витребувати з Другої Дніпровської державної нотаріальної контори оригінал або належним чином завірену копію спадкової справи, що була заведена після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.39).

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, визнання позовних вимог, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 18.07.1970 року Амур - Нижньодніпровським районним ЗАГС, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 906 та видано сторонам свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 13). Під час шлюбу народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.47 та а.с. 48 з.с.)

Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі позивача із ОСОБА_5 остання здійснила, як член кооперативу, 16.09.1990 року виплату пайових внесків у повному обсязі в сумі 7267, 00 крб. за квартиру АДРЕСА_2 (загальна площа 56,5 кв.м., житлова 27,3 кв.м.), що підтверджується відповідною довідкою № 54, виданою 05.03.2019 року Житлово - будівельним кооперативом № 251 (а.с. 13).

Із матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду справи на підставі розпорядження в.о. міського голови № 897-р від 26.11.2015 року вулицю вул. Будьонного перейменовано на вул. Данила Галицького .

Матеріалами справи підтверджено, що шлюб між ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 було розірвано 13.01.1993 року (а.с. 14).

Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті постійно проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 14 з.с.).

Матеріалами справи також підтверджено, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли її сини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 шляхом подачі відповідної заяви (№ 1195 від 07.08.1996 року) до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с. 44). Також, із заявою (№ 1195 від 06.08.1996 року) про прийняття спадщини звернувся і позивач ОСОБА_3 (а.с.43 з.с.).

Судом встановлено, що постановою Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 13.02.2016 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_4 , яка належала померлій ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на цю квартиру (а.с.49-50).

Судом також встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав від 19.03.2019 року за № 160074092, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2 ) (а.с.10).

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до закріпленого в ст. 58 Конституції України принципу дії законів у часі, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

Враховуючи ту обставину, що спірні правовідносини із приводу набуття права власності на таку житлову нерухомість виникли протягом 1970-1993 року, то для їх врегулювання слід застосувати як ЦК України в редакції 1963 року, так і відповідне законодавство, що діяло на вказаний період часу, у тому числі Закону України Про власність та Кодекс про шлюб та сім`ю України.

Статтею 15 Закону України Про власність було передбачено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Пунктом 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 18.09.1987 року, № 9 Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи встановлено, що згідно із ст. 15 Закону України Про власність член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , у разі смерті члена житлово-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Таким чином, у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_5 здійснила, як член кооперативу, 16.09.1990 року виплату пайових внесків у повному обсязі в сумі 7267, 00 крб. за спірну квартиру.

Відповідно до ст. 22 КпШС України (чинного на момент виплати паю) майно нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Таким чином, пай у Житлово-будівельний кооператив № 251, внесений ОСОБА_5 за період шлюбу із позивачем є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відповідно до статті 22 КпШС така квартира була спільною сумісною власністю позивача - ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_5 .

Відповідно до правил статей 28 КпШС, який діяв на час утворення спільної власності, та статті 60 СК, який регулює правовідносини, що продовжують існувати після введення цього закону в дію, частки майна дружини та чоловіка у спільному майні є рівними.

Статтею 392 ЦК України передбачено право пред`явлення позову про визнання права власності на майно, у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Суд враховує, що в даному випадку у позивача відсутня будь-яка можливість у позасудовому порядку оформити своє речове право на вказане нерухоме майно .

Відтак суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, визнання спірної квартири спільним сумісним майном подружжя, та наступним поділом такого нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_2 , шляхом визнання права власності на 1/2 частину такої квартири за позивачем, як на рівну частку одного з подружжя.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України , стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2 251 (дві тисячі двісті п`ятдесят одна) грн. 14 коп., по 1125 (одна тисяча сто двадцять п`ять) грн. 57 коп. із кожного Відповідача окремо.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21 , 24 , 41 Конституції України , ст.ст. 61 , 63 , 70 , 71 СК України , ст. ст. 316 , 317 , 319 , 358 ЦК України , ст. ст. 4, 5, 81, 82, 90, 141, 258 , 259 , 263-265 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_3 ) , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_4 ) , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Житлово-будівельний кооператив № 251 ( 49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд 9, код ЄДРПОУ 23077077 ) про визнання майна об`єктом права власності подружжя та визнання права власності на частку у майні подружжя - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати квартиру АДРЕСА_2 (загальна площа 56,5 кв.м., житлова 27,3 кв.м.) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5

3. Визнати за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ) право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 (загальна площа 56,5 кв.м., житлова 27,3 кв.м.)

4. В порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1125 (одна тисяча сто двадцять п`ять) грн. 57 коп.

5. В порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1125 (одна тисяча сто двадцять п`ять) грн. 57 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан