Рішення

від 31.01.2020 по справі 343/2622/19

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2622/19

Провадження №: 2/0343/24/20

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Тураша В. А.,

секретаря - Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину (на земельну ділянку),

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ним , ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0.04 га ( що складає 1/3 від 0.12 га ) с. Новий Мізунь ( кадастровий номер 2622086201 01 006 0428 ) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 загальною вартістю 9220,00 гривень після смерті його батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживав і був зареєстрований до дня смерті за адресою : АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивував тим, що його батьками , ОСОБА_2 та з тепер уже покійним ОСОБА_3 за час подружнього життя побудовано домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 66 років його батько, ОСОБА_3 - помер.

За час життя його батько ОСОБА_3 склав заповіт , яким все належне йому на час смерті майно заповів йому.

В установлений законом термін пів року він прийняв спадщину за заповітом , однак належним чином не оформив її .

Рішенням Долинського районного суду від 8 червня 2012 року (справа № 2-407/2012 за ним , ОСОБА_1 , визнано право власності на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Долинського районного суду від 4 листопада 2019 року за його матір`ю ОСОБА_2 , визнано право власності на 1/6 частку спадкового нерухомого майна , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

05.07.2012 року рішенням виконавчого комітету Старомізунської сільської ради визнано право власності на половину домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 за його матір`ю ОСОБА_2 .

Тобто на сьогоднішній день, з посиланням на вище викладене, його матір, ОСОБА_2 , а за позовом відповідачка , являється власником 2/3 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

За час життя його батько, ОСОБА_3 оформив три державних акти на право власності на земельні ділянки . Один з них з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ) та два акти на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

В зв`язку з тим, що оригінали вказаних актів на землю по невідомих причинах втрачені спадкодавцем , то в такому разі нотаріус відмовляється видати свідоцтво про право на спадщину та пояснила , що тільки в судовому порядку можна визнати право на спадкове майно , зокрема на земельні ділянки .

Він звертається до суду із позовом , щоб визнати за ним право власності на 1/3 земельної ділянки - площею 0.1200 га с. Новий Мізунь ( кадастровий номер 2622086201 01 006 0428 ) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка )- вартість всією ділянки -27660,00 гривень.

Оскільки він претендую тільки на 1/3 частку від вказаної площі земельної ділянки , то відповідно це складає 0.04 га . Тоді вартість цієї частки складає 9220 гривень.

Оскільки на належну йому частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ) - за адресою : АДРЕСА_1 відсутні правовстановлюючі документи , то за таких обставин , виходячи з приписів ст.16 ЦК України це право підлягає захисту в судовому порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Луговий Р.Ю. ( ордер а.с.24), в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі , зіславшись на вищевикладені обставини, просив позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечила щодо визнання права власності на частку зазначеної земельної ділянки.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу , дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до вимог ст.392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

У пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Ст.1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ст. 1223 даного Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Зі змісту ст. 1261 цього ж Кодексу вбачається, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї.

Відповідно до ст. 116, 131 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень; громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування.

Згідно положення ч.1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз`яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч.2 цієї статті.

Ч.2 ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки; свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до ч.1ст.1297 ЦК України , спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Нормами ч.3. ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить:

земельна ділянка площею 0.12 га, яка розташована в с. Новий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області, кадастровий номер земельної ділянки 2622086202:01:001:0008, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд, право власності підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №095791 (а.с.9).

Копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.02.2011 р. підтверджує, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Як вбачається з копії заповіту померлого, посвідченого секретарем Старомізунської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 2, від 15.02.2010 року ОСОБА_3 , уродженець с. Старий Мізунь, житель с. Новий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області, на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, а також все те, що буде належати йому на праві власності і на що він за законом буде мати право, він заповів ОСОБА_1 . На копії заповіту мається відмітка, зроблена секретарем сільської ради 19.04.2011 року, про те, що цей заповіт не змінювався, не скасовувався, і новий не посвідчувався (а.с. 26 ).

Судом встановлено, що рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.06.2012 року в справі № 2-407/2012 рік (а.с.7), визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , що складається житлового будинку, 1971 року забудови, літньої кухні, 1980 року забудови, сушки, 1983 року забудови, стайні, стодоли і вбиральні, 1973 року забудови, шопи, 1975 року забудови, двох шоп та погребу, 1980 року забудови, гаража, 1993 року забудови, криниці, 1972 року забудови, та належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Право власності позивача на частку вказаного нерухоме майно також підтверджується копією Витягу про державну реєстрацію прав , номер витягу: 34944552 від 25.07.2012 року (а.с.14).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 , звернувся до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р.С. із заявою про прийняття спадщини.

Згідно повідомлення вих.№261/01-16 приватного нотаріуса Долинського РНО Івано-Франківської області Барабаш Р.С. від 30.12.2019 року, для видачі свідоцтво на право власності на спадщину після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 необхідно мати документи власності на спадкове майно за померлим, так як документи власності відсутні на майно за померлим, в такому випадку необхідно звернутися в суд для визнання за ним права власності на спадкове майно (а.с.27 ).

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що частка спірної земельної ділянки, після смерті ОСОБА_3 успадковане позивачем ОСОБА_1 , у порядку спадкування за заповітом.

Однак, втрата документів власником, що засвідчують право власності померлого ОСОБА_3 , на вищезазначену земельну ділянку та відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позбавляють позивача можливості оформити належне йому право на спадщину в нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних, що дає суду всі підстави для ухвалення рішення на користь позивача.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України , відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу (державного акту) на земельну ділянку, має особа, яка є власником цієї земельної ділянки, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин суд приходить до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на частку зазначеної земельної ділянки в межах позовних вимог.

Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1200 га в с.Новий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області становить (без урахування ПДВ) 27660грн. (а.с.22).

На підставі ст.ст. 392, 1217, 1223, 1225, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 116, 120, 125, 126, 131 ЗК України , керуючись статтями 206, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину (на земельну ділянку) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0.04 га, земельної ділянки загальною площею 0,12га, кадастровий номер земельної ділянки 2622086202:01:001:0008, з цільовим призначенням (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , житель АДРЕСА_2 .

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш