Рішення

від 30.01.2020 по справі 400/4079/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 р. № 400/4079/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "Макси-Пром", вул. Генерала Карпенка, 51- Б, м. Миколаїв, 54010

до відповідачів: 1: Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 2: Державної податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053

про:скасування рішення від 08.11.2019 р. № 1325476/41851131 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 01.08.2019 р. № 16 датою її подання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макси-Пром" звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач 1, ГУ ДПС) та Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС) про скасування рішення від 08.11.2019 р. № 1325476/41851131 про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 01.08.2019 р. № 16 датою її подання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним подано всі наявні документи та вчинено всі залежні від нього заходи, необхідні для реєстрації податкової накладної по взаємовідносинам із ТОВ "Морініс". Однак відповідач 1 без обґрунтування підстав відмовив у реєстрації податкової накладної.

06.12.2019 р. відповідачі подали відзив на позовну заяву, відповідно до якого підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стало ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку. Позивачем не надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів відповідачами та неправомірності дій останніх.

За клопотанням представника позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (а. с. 46-51).

У серпні 2019 р. на виконання умов договору купівлі-продажу від 29.07.2019 р. № 2907/2 позивач поставив ТОВ "Морініс" сік, що підтверджується видатковою накладною, довіреністю, рахунком на оплату, товарно-транспортною накладною (а. с. 30-37).

Поставлена ТОВ "Морініс" продукція попередньо придбана позивачем у ПП "Галфинд", що підтверджується договором постачання товарів від 02.04.2019 р. № 02/04, видатковою та товарно-транспортною накладними, довіреністю, рахунком на оплату (а. с. 38-45).

Податкову накладну № 16 складено позивачем датою відвантаження продукції - 01.08.2019 р., та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) (а. с. 13).

Автоматизованою системою "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України направлено позивачу повідомлення про прийняття податкової накладної та зупинення її реєстрації (а. с. 14-15). Підставою вказано, що податкова накладна відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач направив ГУ ДПС пояснення щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ "Морініс" із наданням відповідних доказів (а. с. 16-20).

Відповідачі не врахували надані позивачем пояснення та докази на їх підтвердження і рішенням від 08.11.2019 р. № 1325476/41851131 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної від 01.08.2019 р. № 16 в ЄРПН (а. с. 21-22).

Підставою для відмови вказано ненадання платником податку розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, у тому числі, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

01.01.2018 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", яким п. 201.16 ст. 201 ПК України викладено в новій редакції, за якою: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 21.02.2018 р. № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Порядок № 117).

Податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 5, 6 Порядку № 117).

Згідно з п. 10 Порядку № 117 ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Як вбачається зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, підставою для зупинення є її відповідність вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, якому з семи критеріїв, передбачених п.п. 1.6 п. 1 відповідає подана позивачем податкова накладна, в квитанції не зазначено.

У той же час, п. 13 Порядку № 117 передбачено, що в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

У даній справі судом встановлено, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної від 01.08.2019 р. № 16 не містить конкретного критерію (одного з п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку) та вичерпного переліку документів для підтвердження реальності господарської операції. Натомість позивач надав ГУ ДПС усі наявні в нього первинні документи по операціям із постачання товару.

У постанові від 04.12.2018 р. по справі № 821/1173/17 Верховний Суд дійшов висновку, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Наданими відповідачам та суду документами підтверджується реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Морініс", за результатами якої складено податкову накладну від 01.08.2019 р. № 16.

Однак відповідачі подані документи та пояснення не врахували.

Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної містить формальні підстави для його прийняття, що зазначені в Порядку № 117.

У відзиві відповідачі не вказали, яких саме документів не було надано або які з наданих позивачем не прийняті до уваги.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства"), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові від 20.08.2019 р. по справі № 2540/3009/18 Верховний Суд зазначив, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття відповідачем 1 такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Між тим, у самому рішенні не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

За таких обставин, суд вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податку рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податку рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення від 08.11.2019 р. № 1325476/41851131 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Згідно з п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з вимог зазначеної норми, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права платника податку є зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну від 01.08.2019 р. № 16.

Водночас, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача 2 подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення.

Так, ч. 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею передбачено право, а не обов`язок суду зобов`язати суб`єкт владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення. В силу обов`язковості рішення суду, відсутні підстави вважати, що ДПС його не виконає.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 1921,00 грн (а. с. 4), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.

Крім того, позивач заявив про понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 11000,00 грн. На доказ понесених витрат позивачем надано копії договору-доручення про надання правової допомоги від 12.11.2019 р. № ПН-7 з додатком, ордерів про надання правничої (правової) допомоги на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рахунку-фактури від 12.11.2019 р. № ПН-7/16 та квитанції на суму 11000,00 грн (а. с. 4, 58-64).

16.12.2019 р. позивачем надано також протокол узгодження договірної ціни від 12.11.2019 р. № 2, акт приймання-передачі правових послуг від 10.12.2019 р. № ПН-7/16 і звіт про надані правові послуги від 10.12.2019 р. № ПН-7/16.

За правилами ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд застосовує ч. 5 ст. 134 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатським бюро "Сергія Бєліка" укладено договір-доручення про надання правової допомоги від 12.11.2019 р., додатком до якого є протокол № 2 узгодження ціни, сторони обумовили гонорар, виходячи з розрахунку, що вартість однієї години витраченої адвокатом на надання правової допомоги становить 2000 грн.

У звіті про надані правові послуги від 10.12.2019 р. адвокатом вказано кількість витрачених годин (5,5) та суму по видам робіт.

У відзиві відповідачі наголосили на неспівмірності заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, з урахуванням складності справи та обсягом виконаної роботи.

Суд враховує, що вчинення адвокатом таких дій як вичитка та перевірка тексту позовної заяви, отримання ухвали в суді, обговорення позовної заяви з клієнтом, заведення окремої справи для обліку матеріалів позову тощо неможливо вважати самостійними послугами з надання правової допомоги.

Крім того, суд враховує, що справа є незначної складності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи ціну позову, яка майже дорівнює розміру заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 11000,00 грн є надмірною.

Проте, з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсяг опрацьованого матеріалу, вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Макси-Пром" (вул. Генерала Карпенка, 51-Б, м. Миколаїв, 54010, ідентифікаційний код 41851131) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) та Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) про скасування рішення від 08.11.2019 р. № 1325476/41851131 про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 01.08.2019 р. № 16 датою її подання - задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 08.11.2019 р. № 1325476/41851131 про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.08.2019 р. № 16.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Макси-Пром" від 01.08.2019 р. № 16 датою її подання.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) судовий збір у сумі 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят грн 50 коп.) та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот грн 00 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Макси-Пром" (вул. Генерала Карпенка, 51-Б, м. Миколаїв, 54010, ідентифікаційний код 41851131).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) судовий збір у сумі 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят грн 50 коп.) та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот грн 00 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Макси-Пром" (вул. Генерала Карпенка, 51-Б, м. Миколаїв, 54010, ідентифікаційний код 41851131).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 30.01.2020 р.

Суддя Н.В. Лісовська