Рішення

від 09.01.2020 по справі 460/3390/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2020 року м. Рівне №460/3390/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Тарновецький П.Я., відповідача: представник Голос С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спеціалізоване управління -39" доУправління Держпраці у Рівненській області визнання протиправним та скасування припису, - В С Т А Н О В И В:

15.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 звернулось в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису №РВ959/949/АВ/П від 05.11.2019.

Ухвалою суду від 20.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.12.2019.

Ухвалою суду від 17.12.2019 підготовче засідання закрито і призначено розгляд справи по суті на 02.01.2020.

02.01.2020 розгляд справи було відкладено до 09.01.2020 для отримання витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні 09.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно змісту позовної заяви і пояснень представника позивача, відповідачем була проведена перевірка ТзОВ БК СУ-39 з питань додержання законодавства про працю. За її результатами було встановлено два порушення трудового законодавства, а саме: не укладення з громадянами трудових договорів і допуск їх до роботи без належного оформлення трудових відносин. З метою усунення виявлених порушень інспектором винесено припис від 05.11.2019 №РВ959/949/АВ/П, в якому позивача зобов`язано до 15.11.2019 вжити заходів щодо усунення вказаних порушень та в подальшому їх не допускати. Вважає цей припис протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки у контролюючого органу були відсутні правові підстави для його винесення. Повідомив, що фізичні особи щодо не укладення трудових договорів з якими зазначено у приписі надають послуги товариству на підставі цивільно-правового договору підряду і не бажають працювати у позивача, що було вказано у запереченнях на акт перевірки. Умовами вказаного договору визначено обсяг, характер і строки виконання будівельних робіт. Цей договір є дійсним, а тому підтверджує наявність між сторонами саме цивільно-правових, а не трудових відносин. Пояснив, що підрядники не підпадають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку позивача і не надавали ніяких документів для їх трудового оформлення. Проте, відповідачем при прийнятті спірного припису не були враховані ці обставини, зокрема, їх нотаріально завірена заява про небажання працювати у штаті відповідача. Зауважив, що неможливо усунути порушення, які вказані у приписі у зв`язку з відсутністю волі осіб на укладення трудових відносин. Зазначив, що покликання відповідача на порушення положень щодо охорони праці є необґрунтованими, оскільки предметом перевірки були інші питання. З огляду на наведене просив позов задовольнити.

Згідно відзиву на позовну заяву, а також пояснень представника відповідача, позовна заява є безпідставною і необґрунтованою. Зазначає, що при проведенні інспекційного відвідування інспекторами здійснювалась його фіксація за допомогою фототехніки. На цих фотографіях зображені підрядники, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а саме: монтаж конструкцій за допомогою будівельного крану, зварювальні роботи і роботи на висоті без отримання необхідних на це дозволів. Вказує, що фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання не мають права на отримання таких дозвільних документів, однак їх може отримати роботодавець. Зауважує, що виконання фізичними особами на власний ризик таких робіт неприпустимо. Тому вважає, що відносини, які склались між сторонами носять ознаки трудових, а не цивільно-правових. Пояснив, що кранівник є штатним працівником позивача і має встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку режим роботи, а тому, оскільки монтаж важких металевих деталей потребує використання будівельного крану, то підрядники не могли працювати у зручний для себе час, а повинні були підлаштовуватись під режим роботи зазначеного працівника. Наголошує, що надання трудовому договору форми цивільно-правового, не зважаючи, на наявні у штаті товариства посади з відповідними трудовими функціями перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та КЗпП України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці. З тих підстав просив у позові відмовити повністю.

Інших заяв по суті сторони не подавали.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління-39 є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис від 22.04.2016 за № 16081020000012492. Основний вид діяльності товариства - код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (а.с.44-47)

У період з 15 жовтня 2019 року по 28 жовтня 2019 року, на підставі наказу від 15 жовтня 2019 року №1383 та направлення на інспекційне відвідування від 15 жовтня 2019 року №1078-Н/09-27 (а.с.68-69), Управлінням Держпраці у Рівненській області було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Спеціалізоване управління-39 на предмет додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 28жовтня 2019 року №РВ959/949/АВ (а.с.70-74).

Правовою підставою для проведення такої перевірки стало рішення керівника органу контролю, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823.

Перевіркою було виявлено ряд порушень позивачем трудового законодавства, які відображені у акті перевірки.

Так, у розділі ІІІ (Опис виявлених порушень) вказаного акту перевірки відповідач зазначає про порушення позивачем, зокрема:

частини 1 статті 21 Кодексу Законів про Працю України, яке полягало у тому, що ТзОВ БК СУ-39 не укладено трудові договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за якими ці працівники зобов`язується виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а товариство зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

частини 3 статті 24 Кодексу Законів про Працю України, яке полягало у тому, що ТзОВ БК СУ-39 допущено до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску в загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На фотографіях, які були зроблені під час фіксації фототехнікою інспекційного відвідування ТзОВ БК СУ-39 зображені кранівник і підрядники, які виконують будівельні роботи, що не заперечується сторонами (а.с.94-97). Зокрема, на фотографії (а.с.95) зображені підрядники, які проводять монтаж металевих конструкції за допомогою будівельного крану. На іншій фотографії зображені члени бригади, які здійснюють зварювальні роботи, знаходячись на значній висоті від землі (більше 1,3 м.) на будівельному риштуванні (а.с.96). Ці фотографії також містяться в електронному вигляді на долученому представником відповідача оптичному диску, який досліджувався під час судового засідання (а.с.126).

З метою усунення виявлених порушень інспектором винесено припис від 05.11.2019 №РВ959/949/АВ/П, в якому ТзОВ БК СУ-39 зобов`язано до 15.11.2019 вжити заходів щодо усунення вказаних порушень та в подальшому їх не допускати. (а.с.75).

31 жовтня 2019 року позивачем було надіслано до Управління Держпраці у Рівненській області заперечення на акт інспекційного відвідування №РВ959/949/АВ від 28.10.2019, у якому зазначено, що товариство не погоджується з висновками викладеними в акті щодо порушень ним трудового законодавства і вважає, що вони ґрунтуються на підставі припущень осіб, які проводили перевірку. На обґрунтування заперечень вказує, що товариство не повинно укладати з фізичними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 трудові договори, оскільки вони не працюють у позивача, а надають йому послуги на підставі договору будівельного підряду.

У відповіді на вказане вище заперечення від 04.11.2019 №14-16/5179 відповідачем зазначено, що проаналізувавши обставини викладені в акті інспекційного відвідування, він дійшов висновку, що за договором підряду укладеним між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 фактично мають місце не цивільно-правові, а трудові відносини, які потребують належного їх оформлення. Таких висновків відповідач дійшов у зв`язку з тим, що підрядник (далі-Бригада) зобов`язується виконувати роботи з підвищеною небезпекою, за відсутності у нього дозволів на їх виконання, а тому здійснення таких робіт допускається лише в межах трудових відносин з метою дотримання правил безпеки (а.с.21-24).

Суду надано копію договору підряду від 11 жовтня 2019 року, укладеного між ТзОВ БК СУ-39 та фізичними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (Бригадою), відповідно до якого підрядник бере на себе обов`язок провести роботи по будівництву магазину продовольчих та непродовольчих товарів в с. Городок, вул.Луцька , 2, Рівненської області , а саме: збирання металевих конструкцій каркаса (колон, ферм, в`язей, розпорок та прогонів) вагою 70299 т (а.с.29-30).

Згідно з листами позивача від 17.10.2019 №17/10/19/2 і від 18/10/19/01 №18/10/19/1 контролюючому органу були надані документи необхідні для проведення перевірки, а також повідомлено перелік об`єктів на яких проводяться будівельні роботи товариством та працівники, які на них задіяні станом на 18.10.2019 (а.с.26-28).

ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 не є працівниками ТзОВ БК СУ-39 , що не заперечується сторонами і підтверджується списком працівників позивача (а.с.76), а також штатними розписами ТзОВ БК СУ-39 (а.с.77-87). Поряд з цим, згідно з цими документами у штаті товариства передбачені посади: монтажників з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій і електрозварювальників ручного зварювання, тобто посади працівників, які за своєю професією та кваліфікацією можуть проводити роботи, що виконувались підрядниками.

Відповідно до нотаріально завіреної заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 від 14.11.2019 вони не бажали і не бажають бути працівниками ТзОВ Будівельна компанія Спеціалізоване управління -39 (а.с.32-43).

При цьому, суд відхиляє такі докази подані сторонами: пояснення працівників відібрані службовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки (а.с.91-93), додаткову угоду №1 до договору підряду, акт приймання-передачі виконаних робіт, документи щодо їх оплати (а.с.102-107), оскільки такі документи не містять інформацію щодо правомірності або неправомірності оскаржуваного припису, а тому не підлягають оцінці при ухваленні рішення у цій справі.

Не погоджуючись з приписом відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм управлінню Держпраці у Рівненській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 (далі - Порядок №823).

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Згідно з п.2 Порядку №823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №823 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.10 Порядку №823 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, зокрема: під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення, а також фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Пунктом 16 вказаного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Згідно з пунктами 20, 22, 24 Порядку №823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування. Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Частиною 1 ст3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині 1 ст.21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187КЗпП України); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Разом з тим, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 6262 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В той же час, за правилами частини 3 цієї статті, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про охорону праці роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).

Водночас набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці.

З аналізу змісту цих норм вбачається, що право на отримання відповідних дозволів або на подання вказаної вище декларації має виключно роботодавець, тобто юридична особа або фізична особа, яка використовує найману працю і зареєстрована підприємцем у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення, ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є підставою для анулювання зазначеного дозволу, як це встановлено ст. 21 Закону України Про охорону праці .

Відтак, чинне законодавство не передбачає можливості набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки фізичними особами, які не зареєстровані суб`єктами господарювання.

Процедура видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл) визначається Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1107 від 26.10.2011 (далі - Порядок №1107).

Відповідно до п.6 Порядку №1107 дозвіл видається, зокрема, роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

Згідно з додатком 2, роботи, що виконуються за допомогою механічних підіймачів та будівельних підйомників відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Пунктом 21 Порядку №1107 передбачено, що виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в пунктах 6, 19 додатку 6, зокрема: роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра і зварювальні роботи, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у наявності чи відсутності ознак трудових правовідносин між позивачем та особами, з якими він уклав цивільно-правовий договір підряду.

Доводи сторони позивача зводяться до того, що правових підстав для винесення спірного припису не було, оскільки між вказаними фізичними особами (далі Бригада) і позивачем укладено договір підряду відповідно до якого вони взяли на себе обов`язок провести роботи по будівництву магазину продовольчих та непродовольчих товарів в с. Городок, вул. Луцька, 2, Рівненської області, а саме: збирання металевих конструкцій каркаса (колон, ферм, в`язей, розпорок та прогонів) вагою 70299 т, а тому між ними існували цивільно-правові відносини, і сторони такого договору не бажають і не бажали оформляти трудові відносини.

Надаючи оцінку таким аргументам представника позивача суд зазначає наступне.

Так, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2019 року між ТзОВ БК СУ-39 та фізичними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (Бригадою) укладено договір підряду.

Відповідно до змісту цього договору Бригада не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку позивача. Проте, виконання робіт за договором, а саме: збирання металевих конструкцій вагою 70299 ту строк протягом 25 днів, але не більше 45 днів неможливе без використання спеціального підйомного устаткування у зв`язку зі значною вагою цих будівельних матеріалів. Так, на фотографіях, які були зроблені під час фіксації фототехнікою інспекційного відвідування ТзОВ БК СУ-39 зображені кранівник і підрядники, які виконують будівельні роботи.

Відповідно до змісту акту від 28 жовтня 2019 року №РВ959/949/АВ кранівником зображеним на них є ОСОБА_6 , який є штатним працівником позивача, що також підтверджується списком працівників товариства і підпорядковується правилам трудового розпорядку. Відтак за допомогою підйомного крану і його водія підрядники могли здійснювати роботи визначені договором лише у робочий час кранівника, який визначений трудовим розпорядком, що виключало можливість їх проведення у зручний для них час і самостійну організацію ними такої роботи.

Суд погоджується з доводами позивача, що обсяг будівельних робіт і строк їх здійснення були визначені умовами договору.

Водночас його предметом було виконання робіт щодо монтування металевих конструкцій, хоча для виконання таких трудових функцій у штатному розписі позивача були передбачені відповідні посади.

Функції, які виконували такі особи за вказаним договором, не є самостійними, а здійснювались в межах робіт по будівництву магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Луцька, 2, с. Городок, Рівненський район, Рівненська області з матеріалів, наданих позивачем, що також свідчить про неможливість самостійної організації своєї роботи.

Поряд з цим, роботи, які проводяться за допомогою механічних підіймачів та будівельних підйомників відносяться до робіт підвищеної небезпеки і для їх виконання необхідно отримати дозвіл у встановленому законом порядку. Також на фотографіях, які були зроблені під час фіксації фототехнікою інспекційного відвідування ТзОВ БК СУ-39 зображені підрядники, які здійснюють зварювальні роботи, знаходячись на значній висоті від землі (більше 1,3 м.) на будівельному риштуванні, а для виконання цих робіт необхідно подати декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці.

Проте, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 не могли отримати необхідний для вказаних робіт дозвіл і подати відповідну декларацію, оскільки положеннями чинного законодавства не передбачена можливість отримання і подання таких документів фізичними особами, які не є суб`єктами господарювання. Ці документи могли бути отримані та подані тільки роботодавцем, а саме ТзОВ БК СУ-39 . Тому, відсутність у підрядників вказаних дозвільних документів, на думку суду, унеможливлює укладення такої угоди між сторонами, а тому суд критично оцінює договір підряду, поданий позивачем.

З огляду на наведене виконання такими особами робіт підвищеної небезпеки на свій власний ризик без дотримання порядку передбаченого законом і без укладення трудових відносин з товариством становить серйозну загрозу для їх життя і здоров`я та нівелює додержання приписів в галузі охорони праці.

Відтак, суд вважає, що підрядники не могли самостійно організовувати свою роботу, виконувати її на власний ризик і не в час визначений режимом роботи штатних працівників.

Отже, у цій конкретній ситуації правовідносини між товариством та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 носять ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманими працівниками, а тому у контролюючого органу були правові підстави для винесення спірного припису.

При цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.

Суд відхиляє посилання позивача на положення статті 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тому що сам по собі факт відсутності судового рішення про визнання зазначеного вище договору підряду недійсним не може бути безумовним доказом існування між зазначеними особами саме договірних цивільно-правових відносин.

Суд підкреслює, що предметом доказування в справі, що розглядається, є встановлення факту наявності чи відсутності трудових відносин між товариством та працівниками, а не дійсності зазначеної угоди і суд встановлює обставини, що є предметом доказування на підставі всіх наданих сторонами доказів.

Однак слід зауважити, що відомості вказані у цьому договорі особливо щодо положень КЗпП України не є притаманними договорам такого виду і на переконання суду, свідчить про те, що цей документ виготовлений не для врегулювання цивільно-правових відносин між його сторонами, а для намагання позивача ухилитися від передбаченої законом відповідальності за порушення трудового законодавства.

Також суд відхиляє доводи представника позивача, що додержання законодавства щодо охорони праці не було предметом проведеної перевірки, оскільки порушення встановленні у акті, усунення яких вимагалося у спірному приписі стосуються виключно питань виявлення не оформлення трудових відносин, а не безпеки праці.

Непереконливими зрештою є доводи позивача, що товариство не мало можливості усунути вказані в приписі недоліки через небажання сторін вступати у трудові відносини, що підтверджується, зокрема, нотаріально завіреною заявою підрядників з огляду на те, що цей документ був ними поданий 14.11.2019, тобто після дати винесення припису - 05.11.2019, а тому не міг бути врахований контролюючим органом при прийнятті такого рішення і не спростовує його правомірність.

Водночас позивачем не вказано, а судом не встановлено порушень процедури винесення відповідачем спірного припису.

Інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах і спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а відтак правомірність винесення оскаржуваного припису не спростована у ході судового розгляду.

Оцінюючи наявні в справі докази та аналізуючи встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів правомірність виданого ним припису.

З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спеціалізоване управління -39" (Код ЄДРПОУ 40443212, вул.Млинівська, 24, м.Рівне, 33024) в позові до Управління Держпраці у Рівненській області ( Код ЄДРПОУ 39780243, вул. Лермонтова, 7, м.Рівне, 33028) про визнання протиправним та скасування припису №РВ959/949/АВ/П від 05.11.2019, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 20 січня 2020 року.

Суддя Друзенко Н.В.