Рішення

від 27.01.2020 по справі 580/242/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року справа № 580/242/20

18 годин 48 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/242/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ), в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) [позивач ОСОБА_1 - особисто, представник позивача, адвокат Буліменко Є.В. - за ордером, довіреністю]

до Управління державної міграційної служби України в Черкаській області (бул. Шевченка, 117, м. Черкаси Черкаська область, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37852733) в особі Христинівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Черкаській області (вул. Соборна, 27А, м. Христинівка, Черкаська область, 20000) [представник відповідача Назаренко В.В. - за довіреністю]

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

17.01.2020 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Христинівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Черкаській області, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.01.2020 (а.с.121), просить:

- визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Христинівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Черкаській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII за зразком бланку паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353;

- зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Христинівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Черкаській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII за зразком бланку паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353.

Ухвалою від 17.01.2020 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 27.01.2020.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до частини 1 статті 242 Цивільного кодексу України є законним представником. Згідно з частиною 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб захищають у суді їх законні представники - батьки. У зв`язку із досягненням ОСОБА_2 16-річного віку дитина та законний представник звернулись до Христинівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою від 11.12.2019 про оформлення і видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII. У заяві повідомлено про відмову від оформлення паспорта у формі ID - картки - документа Реєстру, про незгоду на обробку персональних даних та обґрунтовано право на отримання паспорта-книжечки відповідно до правових висновків згідно постанови Великої Палати Верховного суду у зразковій справі. Відповідач листом від 04.01.2020 № 7129-1/7129.1-20 відмовив у наданні ОСОБА_2 такого паспорта, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 Про внесення змін до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 , що набрала чинності 07.06.2019. Вказаною Постановою внесено зміни, якими передбачено, що ДМС до законодавчого врегулювання питання оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. У позові зазначено, що встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має у першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, що негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, що не можуть бути задоволені у інший спосіб, але у такому випадку має бути дотриманий принцип пропорційності. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше; у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. Неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. Позивач і представник позивача просили задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, 27.01.2020 засобами електронного зв`язку та поштою подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що 10.10.2019 за вх № 1 ОСОБА_1 звернулась до Христинівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою у якій просила: оформити та видати її сину ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. У заяві йшлося про постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 806/3265/17, проте до заяви не було додано відповідних додатків.19.10.2019 надано відповідь № 7129-533/7129.1-19 відповідно до Закону України Про звернення громадян , де зазначено, що правових підстав для видачі паспорту відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ немає. У відповіді на звернення зазначено перелік документів, що необхідно подати для документування ОСОБА_2 паспортом громадянина України у формі книжечки. 11.12.2019 ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_1 звернулись з письмовою заявою до відповідача, у якій просили оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. До заяви додано копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 на вірменській мові та переклад здійснений з вірменської мови на російську і заяву про видачу паспорта та дві фотокартки. 04.01.2020 за вих.№7129-1/7129.1-20 надано відповідь у порядку Закону України Про звернення громадян , де зазначено, що порядок оформлення, видачі, обміну, вилучення, визнання недійсним та знищення паспорту встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302. Заявникам роз`яснено, що судове рішення у справі № 806/3265/17 не може бути підставою для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, позаяк є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної у рішенні особи. Заявнику повідомлено про відсутність підстав для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зазначено перелік документів, що необхідний для документування ОСОБА_2 паспортом громадянина України у формі книжечки. Відповідачем зазначено, що оскільки заяви було подано у довільній формі, то їх розгляд відбувся згідно частини 1 статті 15 Закону України Про звернення громадян , порушення вимог Закону України Про звернення громадян під час розгляду заяв позивача не відбулося, а тому відсутнє порушене право позивача. У задоволенні позовних вимог відповідач просив відмовити повністю. У відзиві зазначено, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою встановленого зразка та за умови надання визначеного переліку документів, що не дотримано позивачем, у зв`язку з чим відсутнє порушене право позивача, що належить судовому захисту.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем і відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що у зв`язку із досягненням ОСОБА_2 16-річного віку дитина та законний представник звернулись до Христинівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою від 11.12.2019 про оформлення і видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII. До заяви було додано дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см, копію свідоцтва про народження (а.с.109-114).

Листом відповідача від 04.01.2020 за вих.№7129-1/7129.1-20 надано відповідь у порядку Закону України Про звернення громадян , де зазначено, що порядок оформлення, видачі, обміну, вилучення, визнання недійсним та знищення паспорту встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302. Заявникам роз`яснено, що судове рішення у справі № 806/3265/17 не може бути підставою для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, позаяк є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної у рішенні особи. Заявнику повідомлено про відсутність підстав для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та зазначено перелік документів, що необхідний для документування ОСОБА_2 паспортом громадянина України у формі книжечки. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 Про внесення змін до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 , що набрала чинності 07.06.2019 внесено зміни, якими передбачено, що ДМС до законодавчого врегулювання питання оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. У листі зазначено, що видачу документа, що посвідчує особу (незалежно - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не може бути здійснено без обробки персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки (а.с.115-117).

Не погоджуючись з такою відмовою за наявної чинної Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII позивач звернувся за судовим захистом.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З аналізу зазначених конституційних норм і гарантій, суд дійшов висновку, що встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має у першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, що негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, що не можуть бути задоволені у інший спосіб, але і має бути дотриманий принцип пропорційності. Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012надано офіційне тлумачення положення частини 2 статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються у різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами, зокрема згідно Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - ЄКПЛ), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України як частиною національного законодавства. Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося згідно із законом , не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі Elsholz проти Німеччини, 13.07.2000, № 25735/94).

Суд зазначає, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 5492 документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону № 5492 передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, що вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (частина 1 статті 21 Закону № 5492). Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до частини 3статті 13 Закону № 5492 паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до пункту 3, 5, 6, 8 Постанови Верховної Ради України № 2503-XII Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення про паспорт № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис; Україна , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт . На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України . На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. 3, 4, 5, 6 сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеєних у паспорт, а 7, 8, 9 - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на 11 - 16 - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (7, 8, 9 сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пункт 1постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом пункту 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

з 01.11.2016 - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (пункт 3 Постанови № 302).

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 Про внесення змін до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 , що набрала чинності 07.06.2019 внесено зміни, якими передбачено, що ДМС до законодавчого врегулювання питання оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України № 2297-VI Про захист персональних даних (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована у законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону № 2297-VI). Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 5, 6 статті 6 Закону № 2297-VI).

Принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Суд зазначає, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено: будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статті 5 і 6 цієї Конвенції .

За практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну закон є автономним, та до якості закону ставляться вимоги ( рішення ЄСПЛ у справі Tolstoy Miloslavsky проти Сполученого Королівства від 13.07.1995, № 18139/91, пункт 37. Під терміном закон варто розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності та передбачуваності .

Суд дійшов висновку, що норми Закону № 5492 на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин у контексті правомірних очікувань особи) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, що містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, що містить безконтактний електронний носій, що є порушенням вимог статті 22 Конституції України, що забороняє під час прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом ) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

Суд зазначає, що перелік підстав, що становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, належить оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження нагальній суспільній потребі , тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі Svyato-Mykhaylivska Parafiya проти України від 14.06.2007). Установлення обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, що можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, що передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, що вимагається від національного законодавства, що у будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато у чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований ( рішення ЄСПЛ у справі Groppera Radio. AG and Others проти Швейцарії від 28.03.1990). Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними у цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді паперової книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, що мали би бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Відповідно до довідки від 25.01.2020 (а.с.124) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є прихожанкою храму релігійної громади (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26200067). Згідно довідки від 25.01.2020 (а.с.125) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є парафіянином храму релігійної громади ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26200067).

Суд зазначає, що відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Статтею 9 ЄКПЛ встановлено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання.

Суд зазначає, що до матеріалів заяви від 11.12.2019 було додано заяву про видачу паспорта за формою, встановленою додатком 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 13.04.2012 № 320 (далі - Порядок № 320) (а.с.111). Зазначений порядок було прийнято на виконання Законів України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ , Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 405.

Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.03.2018 № 161, що прийнято відповідно до пункту 3 розділу IV Прикінцеві положення Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус та з метою приведення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Державної міграційної служби України, у відповідність до законодавства України.

Форму заяви про оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки без обов`язкового додання рішення суду було визначено саме Порядком № 320 , на бланку додатку 1 до якого позивачем 11.12.2019 додано заяву про оформлення і видачу паспорта громадянина України ОСОБА_2 .

Тимчасовий порядок № 456 розроблений відповідно до абзацу 5 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України , постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 , Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку, та не передбачає видачу паспорта громадянина України без приєднання до заяви відповідного рішення суду.

Відповідно до статті 15 Законом України Про звернення громадян від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96), органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Оцінюючи твердження відповідача щодо розгляду звернення у порядку, встановленому Законом України Про звернення громадян від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96), суд зазначає, що у відповіді від 04.01.2020 не було зазначено про відсутність перекладу українською мовою та про нотаріальне посвідчення свідоцтва про народження ОСОБА_2 , не роз`яснено порядок оскарження, що свідчить про порушення вимог статті 15 Закону № 393/96, а також не зазначено про чинність нормативно-правового акта, що мав узяти до уваги позивач для реалізації прав і обов`язків.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що самі по собі дії відповідача щодо відмови позивачам у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII за зразком бланку паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353 за визначеним способом реалізації повноважень органу влади не відповідали вимогам законів, відповідач не діяв з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано та з урахування усіх обставин у справі. Під час вирішення спору суд дійшов висновку, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України , яким внесено зміни до Закону № 5492, не врахував вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. У жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 (ЄДРСР 76822787) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 07.02.2019 у справі № 815/3817/17 (ЄДРСР 79672003).

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, що мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що під час видачі паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено одночасного внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру. Станом на час розгляду справи Міністерством внутрішніх справ України наказом від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456), що розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України , постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 , Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (у редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Механізм оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року станом на час розгляду справи врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398, на виконання якої прийнято наказ № 456, проте потребує від особи звернення до суду, що є встановленням додаткових вимог, які не є обґрунтованими у демократичному суспільстві, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивачів звільнено від сплати судового збору згідно пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , а доказів понесення інших судових витрат не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Христинівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Черкаській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII за зразком бланку паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353.

Зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Христинівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Черкаській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII за зразком бланку паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 [ АДРЕСА_1 ;

відповідач: Управління державної міграційної служби України в Черкаській області [бул. Шевченка, 117, м. Черкаси Черкаська область, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37852733] в особі Христинівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Черкаській області [вул. Соборна, 27А, м. Христинівка, Черкаська область, 20000].

Повне судове рішення складено 31.01.2020.

Суддя Л.В. Трофімова