Рішення

від 22.01.2020 по справі 640/20546/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року м. Київ № 640/20546/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Севжитлобуд (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 33, оф.75) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю Севжитлобуд (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач ) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.06.2018 року №0355151212, яким визначено суму штрафу за несвоєчасну сплату податку на прибуток у розмірі 3672,60 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строку сплати податку на прибуток підприємств за три квартали 2012 року. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушено строки застосування штрафних санкцій.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав того, що контролюючим органом правомірно встановлено порушення вимог законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) з податку на прибуток ТОВ Севжитлобуд за три квартали 2012 року.

За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено Акт перевірки від 25.05.2018 року № 3784/26-15-12-12-12- 36868309 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України ТОВ Севжитлобуд несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання визначені в податковій декларації з податку на прибуток за III квартали 2012 року, граничний строк сплати 20.01.2013 року, фактично сплачено із затримкою граничних строків сплати податкового зобов`язання в кількості до 30 календарних днів. Відповідно в інтегрованій картці платника податків (надалі - ІКПП) в автоматичному режимі розрахувався штраф за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань згідно з п. 126.1 ст. 126 Кодексу.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2018 року № 0355151212, яким застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на прибуток у розмірі 20% у сумі 3672,60 грн.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 30.08.2018 року №27936/6/99-99-11-03-01-25, яким залишено без змін спірне податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно норм ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 ПК України).

Згідно пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у силу приписів норм п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Разом з тим, пунктом 87.9 ст. 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Тобто, нормою п. 87.9 ст. 87 ПК України законодавець чітко встановив черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу.

Згідно п. 111.2 ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Таким чином, податковим законодавством встановлено обов`язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в першу чергу в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

В акті перевірки зазначено, що позивачем самостійно визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 127128,00 грн, а сума податкового боргу становить 36726 грн.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що ні в акті перевірки, ні в рішенні ДФС України, ні у відзиві на позовну заяву відповідачем не зазначено, що у позивача був наявний податковий борг станом на ІІІ квартал 2012 рік в розмірі 36726 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення №4461 від 15 листопада 2012 року, яким підтверджується сплату позивачем податкового зобов`язання за ІІІ квартал 2012 рік в сумі 127128,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз норм статті 126 ПК України дозволяє дійти висновку про те, що об`єктом застосування штрафу за вказаною статтею кодексу є власне несвоєчасно сплачена сума саме узгодженого грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року по справі №818/1507/17.

З аналізу матеріалами справи судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивачем не було своєчасно сплачено податкові зобов`язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року, а отже підстав для застосування штрафних санкцій не вбачається.

Крім того, згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, що податкове зобов`язання з податку на прибуток по декларації від 09.11.2012 року №9070626393, граничний термін сплати - 19.11.2012 року, згідно законодавства, а на думку контролюючого органу 20.01.2013 року, фактично сплачено 06.10.2015 року, сума боргу складає 36726,00 грн.

Проте, як свідчать матеріали даної справи, перевірку співробітниками відповідача проведено в травні 2018 року, що на думку суду, свідчить про недотримання відповідачем вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на прибуток по декларації від 09.11.2012 року №9070626393, по якій минуло 1095 днів за останнім днем сплати грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку у контролюючого органу підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення, яке є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Севжитлобуд (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 33, оф.75) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.06.2018 року №0355151212, яким визначено суму штрафу за несвоєчасну сплату податку на прибуток у розмірі 3672,60 грн.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Севжитлобуд (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 33, оф.75; код ЄДРПОУ 36868309) судові витрати у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві три гривні 00 копійок).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій