Рішення

від 29.01.2020 по справі 640/13717/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/483

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Київ № 640/13717/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "ОФТ-18"

до Головного управління держпраці у Київській області ,

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426 від 02.07.2019 р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ОФТ-18" (надалі - позивач), адреса: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок № 92, ідентифікаційний код 35507716 до Головного управління держпраці у Київській області (надалі - відповідач) адреса: 04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок № 10, ідентифікаційний код 39794214 в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426 від 02.07.2019 р.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426 від 02.07.2019 р.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426 від 02.07.2019 р. підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10.06.2019 р. за місцезнаходженням ТОВ "ОФТ-18" прибули представники Головного управління держпраці у Київській області та надали головному бухгалтеру підприємства направлення на проведення інспекційного відвідування № 1147 від 06.06.2019 р.

11.06.2019 р. головному бухгалтеру ТОВ "ОФТ-18" надано вимогу про надання документів від 10.06.2019 р.

13.06.2019 р. ТОВ "ОФТ-18" отримано лист Головного управління держпраці у Київській області "Щодо розгляду звернення ОСОБА_1 " № 4.3/2-M-1788-2321 від 17.05.2019 р.

За результатами інспекційного відвідування 11.06.2019 р. складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № КВ1147/17777/АВ.

03.07.2019 р. ТОВ "ОФТ-18" отримано від Головного управління держпраці у Київській області лист "Про розгляд справи про накладення штрафу" № 43/3/19/9914 від 20.06.2019 р.

02.07.2019 р. Головним управління держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426.

Вважаючи постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426 від 02.07.2019 р. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426 від 02.07.2019 р. із якою позивач не погодився, у зв`язку із чим оскаржив її до суду.

В позовній заяві позивач посилається на те, що 10.06.2019 р. за місцезнаходженням ТОВ "ОФТ-18" прибули представники Головного управління держпраці у Київській області та надали головному бухгалтеру підприємства направлення на проведення інспекційного відвідування № 1147 від 06.06.2019 р. Підставою для зазначеного відвідування вказали заяву ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої остання скаржилася на те, що її заробітна плата є меншою від встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати. 11.06.2019 р. головному бухгалтеру ТОВ "ОФТ-18" надано вимогу про надання документів від 10.06.2019 р., яку було виконано у встановлений строк. Серед наданих документів помилкового містився табель обліку робочого часу за березень 2019 р., оскільки зазначений табель не був затверджений підписом директором підприємства, не містив печатки та не брався до уваги при нарахування заробітної плати, цифри у табелі були проставлені автоматично за допомогою програми на персональному комп`ютері, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю № НЗП-000008 за березень 2019 р.

Тільки 13.06.2019 р. ТОВ "ОФТ-18" отримано лист Головного управління держпраці у Київській області "Щодо розгляду звернення ОСОБА_1 " № 4.3/2-M-1788-2321 від 17.05.2019 р. Тобто підготувати та направити відповідь на адресу Головного управління держпраці у Київській області з приводу висвітлених у листі від 17.05.2019 р. питань, ТОВ "ОФТ-18" не мало можливості, оскільки зазначений лист отримано після проведення інспекційного відвідування. За результатами інспекційного відвідування 11.06.2019 р. складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № КВ1147/17777/АВ, у якому зазначено про порушення ТОВ "ОФТ-18" ч. ч. 1, 2 ст. 53 КЗпП, а саме - в березні 2019 р. напередодні святкового дня, 7 березня, працівники працювали повний робочий день, без скорочення на одну годину. 03.07.2019 р. ТОВ "ОФТ-18" отримано від Головного управління держпраці у Київській області лист "Про розгляд справи про накладення штрафу" № 43/3/19/9914 від 20.06.2019 р. 02.07.2019 р. Головним управління держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426.

На виконання вимог ухвали суду від 20.08.2019 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Головне управління держпраці у Київській області проводить перевірки додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року, про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 р. та № 129 від 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 р., Положенням про Головне управління Держпраці у Київській області, затверджене наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 р. № 84 та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Київській області "Про проведення інспекційного відвідування ТОВ "ОФТ-18" № 2843 від 06.06.2019 р., направлення на проведення інспекційного відвідування № 1147 від 06.06.2019 р., звернення ОСОБА_1 від 15.04.2019 р. було здійснено інспекційне відвідування у ТОВ "ОФТ-18" з питань додержання вимог законодавства про працю. В ході проведення перевірки виявлено порушення ТОВ "ОФТ-18" ч. ч. 1, 2 ст. 53 КЗпП, а саме - в березні 2019 р. напередодні святкового дня, 7 березня, працівники працювали повний робочий день, без скорочення на одну годину. 02.07.2019 р. Головним управління держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V.

Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами ... державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно зі ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Крім зазначеної норми КЗпП України, інших законів, що визначали б особливості здійснення заходів контролю органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, немає. Відповідно, положення Закону №877-V застосовуються до здійснення заходів контролю в цілому, без винятків.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №877-V виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Станом на час проведення контрольного заходу втратили чинність Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України 02.07.2012 р. № 390, а також Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295.

Так, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 р. у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 р. № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, Порядок № 295 не міг застосовуватися відповідачем під час здійснення інспекційного відвідування.

Відповідно до абз. 3 ст.1 Закону №877-V заходами державного нагляду (контролю) визнаються планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Ст. 6 вказаного Закону встановлено, що підставами для проведення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинили шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Основні засади здійснення контролю за додержанням законодавства про працю визначені Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV і є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку, передбаченому Законом України Про міжнародні договори України .

Відповідно до статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких прописано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Відповідно до статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 затверджено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2, 3, 4 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю; справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника; під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

В даному випадку контрольний захід, а саме інспекційне відвідування проведено на підставі наказу Головного управління Держпраці у Київській області № 2843 від 06.06.2019 р. та направлення на проведення інспекційного відвідування № 1147 від 06.06.2019 р., проведено з підстави - звернення фізичної особи ОСОБА_1 , проте, без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки, тобто, з порушенням вимог ст. 6 Закону №877-V та ст. 3 Закону № 1728-VIII.

Як видно зі змісту листа Головного управління держпраці у Київській області "Щодо розгляду звернення ОСОБА_1 " № 4.3/2-M-1788-2321 від 17.05.2019 р., останнє просить ТОВ "ОФТ-18" надати роз`яснення з підтверджуючими копіями документів, які завірені належним чином, а у разі неотримання відповіді, буде проведено інспекційне відвідування.

Однак, зазначений лист ТОВ "ОФТ-18" отримано 13.06.2019 р., у той час, як інспекційне відвідування проведено 10-11.06.2016р., що свідчить про передчасність проведення перевірки.

Крім того, відповідачем порушено також порядок повідомлення ТОВ "ОФТ-18" про розгляд справи про накладення штрафу, оскільки оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426 винесено 02.07.2019 р., а повідомлення "про розгляд справи про накладення штрафу" № 43/3/19/9914 від 20.06.2019 р. отримано ТОВ "ОФТ-18" лише 03.07.2019 р.

Зазначені факти та докази відповідачем не спростовані та не заперечені зворотнім.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову не в межах приписів, встановлених чинним законодавством, а тому вона є протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 921, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОФТ-18" до Головного управління держпраці у Київській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426 від 02.07.2019 р. - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1147/1777/AB/П/ПТ/МГ/ФС-426 від 02.07.2019 р. про сплату штрафу в сумі 30 114, 29 грн.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОФТ-18" (адреса: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок № 92, ідентифікаційний код 35507716) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління держпраці у Київській області (адреса: 04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок № 10, ідентифікаційний код 39794214).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова