Ухвала

від 30.01.2020 по справі 640/18890/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18890/18 Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

УХВАЛА

30 січня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р., суддів Мельничука В.П. та Федотова І.В., перевіривши апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРЕНЕСА" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОПРЕНЕСА" звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Державної фіскальної служби України, звернувся з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без руху, через її невідповідність вимогам ст. 296 КАС України, а саме: не подано заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази на їх підтвердження та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Так, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху була направлена на адресу відповідача.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу повернулося на адресу суду із відміткою від 28 грудня 2019 року.

Отже, поштове відправлення з копією ухвали про залишення апеляційної скарги без руху вручено апелянту належним чином.

Однак, зазначені в ухвалі суду недоліки апеляційної скарги станом на 30 січня 2019 року апелянтом не усунуті, а саме: не надано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням причин його пропуску та доказами на їх підтвердження.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005р. по справі "Смірнова проти України" зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Таким чином, оскільки недоліки апеляційної скарги Державною фіскальною службою України, зазначені в ухвалі про залишення її без руху, щодо звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та надання доказів на їх підтвердження, апелянтом у строк, встановлений судом, не усунуті, то колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 299, 325, 328 КАС України, -

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПРЕНЕСА" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Мельничук В.П. Федотов І.В.