Рішення

від 21.01.2020 по справі 910/15677/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2020Справа № 910/15677/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМФОРТ"

про стягнення 231 206,45 грн.

представники учасників справи:

від позивача: Кудаліна І.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМФОРТ" про стягнення 231 206,45 грн., з яких 213 731,28 грн. основного боргу, 3392,15 грн. 3% річних, 14 083,02 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15677/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.12.2019.

У підготовчому засіданні 10.12.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.12.2019 та повідомлено відповідача про наступне судове засідання.

У підготовчому засіданні 24.12.2019 суд постановив протокольну ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.01.2020.

14.01.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо обсягів споживання електричної енергії.

У судове засідання 21.01.2020 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду, які направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Конверти з ухвалами суду, направленими на адресу відповідача, були повернуті до суду із відмітками "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 21.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".

Пунктом 93 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

З урахуванням зазначеного, було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", яким отримано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018.

Відповідно до пункту 8 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (пункт 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії".

17.05.2019 року відповідачем подано Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ "Київські електричні мережі" (для колективних побутових споживачів).

При цьому, датою початку постачання електричної енергії визначено 01.01.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було присвоєно особовий рахунок № 73340014.

Відповідно до п. 2.1 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір), постачальник (ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ") продає електричну енергію споживачу (ТОВ "ЖИТЛОКОМФОРТ") для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору, умови надання універсальних послуг споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Положеннями п. 5.1. договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

За умовами пункту 5.8. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до розділу 5 додатку № 3 до договору, оплата колективним побутовим споживачем за спожиту електричну енергію має бути здійснена у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Звертаючись до суду із вказаним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що протягом дії договору, кожного розрахункового періоду позивачем формувались та видавались рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до обсягів, які підтверджуються актами про використану електричну енергію за січень - червень 2019.

Зокрема, за твердженням позивача, формувались та видавались рахунки на загальну суму 213 731,28 грн., а саме: № 73340014/1/1 від 16.01.2019 на суму 39256,56 грн., № 73340014/2/1 від 16.02.2019 на суму 30964,08 грн., № 73340014/3/1 від 16.03.2019 на суму 33322,80 грн., № 73340014/4/1 від 16.04.2019 на суму 49776,72 грн., № 73340014/5/1 від 16.05.2019 на суму 33 426,96 грн., № 73340014/6/1 від 16.06.2019 на суму 26 984,16 грн.

04.09.2019 позивач звернувся до відповідача із вимогою від 30.08.2019 вих. № 25/4/7/20/16173, у якій вимагав погасити заборгованість, в тому числі у розмірі 213 731,28 грн., однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 213 731,28 грн. основного боргу, а також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3392,15 грн. 3% річних та 14 083,02 грн. пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2019 по червень 2019 (включно) позивачем поставлено електроенергію на загальну суму 213 731,28 грн., що підтверджується актами про використану електричну енергію за січень 2019 - червень 2019, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано рахунки та інформаційні повідомлення через інтернет доступ на сайті https://ok.kep.com.ua-company/energo на оплату електроенергії, у яких зазначено терміни сплати рахунків та дати отримання рахунків відповідачем. Загальна сума виставлених рахунків становить 213 731,28 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З урахуванням змісту п. 5.8 договору та розділу 5 комерційної пропозиції відповідача для побутових споживачів, відповідач повинен був здійснювати оплати в строк не більше 5 робочих днів після закінчення кожного календарного місяця.

Відповідач свої обов`язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за період з січня 2019 по червень 2019 (включно) у розмірі 213 731,28 грн.

Оскільки, факт продажу позивачем у період січня 2019 по червень 2019 (включно) відповідачу електричної енергії, а також факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати електроенергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 213 731,28 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3392,15 грн. 3% річних та 14 083,02 грн. пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у розділі 6 комерційної пропозиції, відповідно до якого для колективних побутових споживачів за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року.

Судом встановлено, що розрахунок пені, наданий позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 14 083,02 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем також є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 3392,15 грн.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" повністю.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМФОРТ" (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВОЗДВИЖЕНСЬКА, будинок 14, ідентифікаційний код 32853435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЮРІЯ ІЛЛЄНКА, будинок 31, ідентифікаційний код 41916045) 213 731,28 грн. основного боргу, 3392,15 грн. 3% річних, 14 083,02 грн. пені та 3468,10 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2020.

Суддя С.О. Турчин