Постанова

від 28.01.2020 по справі 425/2800/16-ц

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 425/2800/16-ц

Провадження № 22-ц/810/334/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Назарової М.В.,

суддів Єрмакова Ю.В., Коновалової В.А.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 , відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження,

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5

на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 січня 2019 року, ухваленого Рубіжанським міським судом у складі: судді Москаленко В.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року позивачкаОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулась з позовом до відповідача ОСОБА_2 (далі - Відповідач-1) про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, який згодом уточнила та який мотивувала тим, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири зі службовими будівлями, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай О.В. від 27.10.2005 року, а також позивачка є власником земельної ділянки, кадастровий номер №4412500000:09:004:0112, площею 0,0533 га, розташованої за вищевказаною адресою, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 876989, виданого 14.12.2011 року.

На суміжній із земельною ділянкою позивачки земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

При оформленні позивачкою права власності на земельну ділянку 19.01.2011 року було складено акт встановлення (поновлення) меж земельної ділянки, відповідно до якого, межа належної позивачці ділянки проходить з півночі, зі сходу, з півдня та з заходу - по паркану. Згідно вказаного акту, межі земельних ділянок було погоджено з відповідачем шляхом його власного підпису в акті.

У квітні 2016 року відповідач ОСОБА_2 , без узгодження з позивачкою, розпочав самочинне будівництво добудови до належного йому об`єкту нерухомого майна. Вказана добудова здійснена безпосередньо до паркану, що розмежовує належні сторонам земельні ділянки, частина паркану була знята відповідачем та здійснено будівництво на належній позивачці земельній ділянці.

Конструкцію даху вказаної добудови відповідачем розташовано на належній позивачці території на рівень нижче, ніж конструкція даху будинку позивачки, в результаті чого атмосферні опади з цієї конструкції зливалися на веранду будинку останньої та земельну ділянку.

У липні 2016 року відповідач незаконно проник на подвір`я позивачки та здійснив зварення водовідливів даху своєї добудови до несучих балок даху веранди позивачки, в результаті чого пошкодив їх.

Самовільне будівництво відповідачем на належній позивачці земельній ділянці стіни добудови довжиною 4,6 м та висотою близько 3,0 м призвело до відсутності можливості проникнення сонячного світла у вікно кімнати позивачки та порушення інсоляції належного їй приміщення. При цьому труба газопостачання позивачки, розташована з зовнішньої сторони будинку, опинилася всередині самовільної добудови відповідача.

Крім того, на належній позивачці стіні будинку, до якої здійснив самовільну добудову відповідач, розташований кондиціонер позивачки, зливна система якого була виведена на частину належної позивачу земельної ділянки, яку самовільно зайняв відповідач. При здійсненні самочинного будівництва відповідач самовільно заклав цеглою частину системи з`єднання зовнішнього та внутрішнього блоків кондиціонеру позивачки, що перешкоджає його належному обслуговуванню та здійсненню необхідного ремонту, а також вивів зливну систему належного позивачу кондиціонера безпосередньо на її веранду, що призводить до її пошкодження у зв`язку із зливом конденсату та до неможливості кондиціонування приміщення.

Відповідач порушив правила добросусідства, здійснив самовільне порушення межової споруди та пошкодження належного позивачці майна, самовільно зайняв частину належної їй земельної ділянки, чим грубо порушив її право власності.

З приводу вказаних порушень позивачка зверталась до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Луганській області, міського голови міста Рубіжне, Управління землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області та Рубіжанського відділу поліції.

Факти порушення з боку відповідача земельного та містобудівного законодавства підтверджуються актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеним головним інспектором будівельного нагляду Департаменту ДАБІ у Луганській області 18.05.2016 року, актом обстеження земельних ділянок від 31.05.2016 року, складеним Управлінням землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області, яким встановлено порушення меж належної їй земельної ділянки відповідачем, а також відповідями Рубіжанського відділу поліції ГУ НП в Луганській області.

З огляду на зухвалий характер та тривалість викладених порушень позивачки права власності, протиправними діями відповідача позивачу також було завдано і моральну шкоду, яку вона оцінює в п`ять тисяч гривень та обґрунтовує тим, що відповідач фактично розпочав самочинне будівництво добудови та здійснив самовільне зайняття належної їй земельної ділянки у квітні 2016 року, на вимоги припинити порушення її прав не реагував, погрожував та зухвало продовжував будівництво на землі позивачки, тому позивачка постійно знаходилась у стресовому стані, у неї спричинилося погіршення здоров`я, вона змушена була звертатися по допомогу до лікаря та знаходилась на лікарняному з 13.05.2016 року по 28.05.2016 року та витрачала власні кошти на медичне обстеження та лікування.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.11.2016 року ОСОБА_3 (далі - Відповідач-2) та ОСОБА_4 (далі - Відповідач-3) залучено до участі в якості співвідповідачів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, оскільки вказані особи є співвласниками земельної ділянки та об`єкту нерухомого майна (а.с. 100 т. 1).

Із посиланням на вимоги ст. 78, 90, 103, 108, 152, 158, 212 ЗК України, ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ч. 1, 2, 4 ст. 376, 23, 321, 373, 386, 391 ЦК України позивач ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, належну на праві власності ОСОБА_1 (кадастровий номер 4412500000:09:004:0112, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ), шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої добудови до будинку.

Зобов`язати ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відновити межову споруду (паркан), що розмежовує земельні ділянки, належні відповідачам та позивачу ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов`язання вчинити дії мотивована тим, що відповідно до правовстановлюючих документів право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві власності: Ѕ частка - ОСОБА_4 , ј частка - ОСОБА_2 , ј частка - ОСОБА_3 . Вказана земельна ділянка надавалася відповідачам на підставі рішення Рубіжанського виконкому від 27.10.2004 року для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У зв`язку із пред`явленням Позивачкою як власником нерухомості та суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 позову, Відповідач-1 - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернувся до спеціаліста - інженера-землевпорядника ОСОБА_6 про надання висновку щодо встановлення межі земельної ділянки в натурі згідно існуючої огорожі між АДРЕСА_5 , і згідно такого висновку (пояснювальної записки) від 16.11.2016 року встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч межам земельних ділянок відповідно до кадастрового плану, самовільно захопила частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 шляхом переміщення межі земельної ділянки з примноженням площі своєї ділянки на 0,0001 га, тобто зменшила земельну ділянку позивача по зустрічному позову та порушила своїми діями майнові права ОСОБА_2 .

Тому, посилаючись як на правову підставу своїх позовних вимог на ст. 16, 377 ЦК України, ст. 125 ЗК України, просив зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га, за адресою: АДРЕСА_4 , та відновити межі земельної ділянки відповідно до кадастрового плану земельних ділянок за адресами: м АДРЕСА_5 .

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 06.04.2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов`язання вчинити дії прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди (а.с. 219 т. 1).

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 січня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою, звільнивши самовільно зайняту земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (кадастровий номер 4412500000:09:004:0112, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ), шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої добудови до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відновити межову споруду (паркан), що розмежовує земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , та земельну ділянку, належну ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову.

В апеляційній скарзі відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_5 посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на недоведеність належними доказами позивачем своїх вимог, тому просять рішення суду скасувати, відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 .

Доводами апеляційної скарги є невмотивованість рішення суду належними доказами самовільного зайняття відповідачами належної позивачу земельної ділянки, її площу, факт самочинного та протиправного будівництва, необхідність знесення прибудови і чи не вплине знесення прибудови на міцність і безпечність житлового будинку відповідачів в цілому, що можливо встановити лише шляхом проведення будівельно-технічної та комплексної земельно-технічної експертизи, а покладені в основу рішення факти, викладені в експертному висновку № 2486 від 09.11.2018 року, суперечать висновкам суду щодо підстав задоволення позову, і це призвело до порушення судом норм матеріального права у зв`язку із неправильним тлумаченням положень ст. 376, 391 ЦК України. Знесення самочинного будівництва є крайнім заходом у разі неможливості здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або у разі відмови особи, що його здійснила, від такої перебудови; позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав позивача як власника земельної ділянки добудовою відповідачів, оскільки згідно з планом земельної ділянки по АДРЕСА_4 від 01.12.2004 року межа між спірними земельними ділянками проходила по металевій огорожі, і відповідно до акта встановлення, погодження та передачі на збереження фізичних позначок меж земельної ділянки від 19 січня 2011 року ОСОБА_1 земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_5 , від Б до В - межа проходить по металевій огорожі (сітка), а згідно даних технічного паспорту за адресою позивача межа йде з відступом та наявністю іншого розмежування ділянок між входом до будинку Смирнова, 17/1 та парканом (металевою огорожею). Відповідачі не порушили жодних будівельних вимог та норм, оскільки на спірну добудову отримали містобудівні умови та свідоцтво про право власності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2019 року визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Назарову М.В., склад колегії суддів - Єрмакова Ю.В. Стахову Н.В.

Апеляційне провадження у справі відкрито 26 квітня 2019 року, ухвалою суду від 07 травня 2019 року справу призначено до апеляційного розгляду о 12-й год. 28 травня 2019 року. 28 травня 2019 року по справі за клопотанням сторони позивача оголошено перерву на 04 червня 2019 року о 14-й, 04 червня 2019 року перед вирішенням клопотання позивача про призначення експертизи оголошено перерву на 12-ту 05 червня 2019 року. Ухвалою суду від 05 червня 2019 року по справі за клопотанням позивачки призначено судову земельну-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса та зупинено провадження у справі. Для вирішення клопотання експерта протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 19 серпня 2019 року вилучено суддю Стахову Н.В. у зв`язку із перебуваням у відпустці, новий суддя у складі - Коновалова В.А. та ухвалою від 19 серпня 2019 року поновлено провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 29 серпня 2019 року об 11-й. За клопотанням позивачки та на виконання клопотання експерта ухвалою суду від 29 серпня 2019 року витребувано у Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області докази для проведення експертизи та оголошено перерву на 24 вересня 2019 року о 10-й. Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року за клопотанням позивачки призначено судову земельну-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Донецького НДІ та провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 13 січня 2020 року поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 28 січня 2020 року о 14.30 год.

Представник відповідачів та відповідач ОСОБА_4 просили задовольнити апеляційну скаргу в частині інтересів всіх відповідачів по первісному позову, а представник Відповідача-1 - в частині зустрічного позову та пояснив, що між сторонами перед початком виконання робіт у 2016 році відповідно до принципів добросусідства було погоджено спірну прибудову на належній відповідача земельній ділянці, а вже після початку робіт виник конфлікт з батьком позивачки, наслідком чого стало подання позову.

В судовому засіданні позивачка заперечувала проти задоволення скарги.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири зі службовими будівлями, посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай О.В. від 27.10.2005 року, зареєстрованого реєстрі за № 4795 (а.с. 9 т. 1), витяг з Держреєстру правочинів (а.с. 10 т. 1); Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 11 т. 1).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 876989 від 14.12.2011 року земельна ділянка площею 0,0533 га,кадастровий номер 4412500000:09:004:0112, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 12 т. 1).

Право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві власності на підставі рішення Рубіжанського виконавчого комітету від 27.10.2004 року про приватизацію земельних ділянок: Ѕ частка ОСОБА_4 (ј на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 155024, виданого 01 грудня 2004 року Рубіжанським відділом земельних ресурсів, та ј на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 липня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Івановою О.В.), ј частка ОСОБА_2 (Державний Акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 155021, виданий 01 грудня 2004 року Рубіжанським відділом земельних ресурсів); ј ОСОБА_3 (Державний на право власності на земельну ділянку ЛГ № 155023 (а.с. 212, 217-219 т. 2).

Згідно з планом земельної ділянки по АДРЕСА_4 від 01.12.2004 року та з актом встановлення меж земельної ділянки від 16.08.2004 року, межа між земельними ділянками по АДРЕСА_5 проходила по металевій огорожі.

Згідно акту встановлення (поновлення) меж земельної ділянки від 19.01.2011 року, складеного за участю позивача ОСОБА_1 як землекористувача та підписаного ОСОБА_2 як сміжним землекористувачем і таким, що не має претензій ( АДРЕСА_4 ), межа належної позивачці ділянки проходить з півночі, зі сходу, з півдня та з заходу - по паркану, зокрема від точки Б до точки В по межі із АДРЕСА_4 (а.с. 17-19 т. 1).

Відповідно листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України Департаменту ДАБІ у Луганській області № 7/12-579к-вих16 від 23.11.2016 року до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Луганській області Чумак ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з повідомленнями чи деклараціями про початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_4 чи за отриманням іншої дозвільної документації на виконання будівельних робіт за вказаною адресою не зверталися (а.с. 125 т. 1).

Згідно висновку експерта № 2486 від 09.11.2018 року за результатами судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що прибудова до квартири АДРЕСА_2 виконана впритул АДРЕСА_6 ганку квартири АДРЕСА_7 та до межі земельної ділянки суміжного землекористувача квартири АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене в дослідженні та з урахуванням вимог ДБН 360-92**(4), прибудова власника квартири АДРЕСА_2 виконана в порушення п. 3.25* цього ж ДБН, а саме: не дотримано вимог відступу від межі суміжного землекористувача на відстань один метр та неналежним чином забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що мають запобігати стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Враховуючи вищенаведене та наявну в матеріалах справи інформацію, можливо зробити висновок, що прибудова до квартири АДРЕСА_2 , виконана без відповідної дозвільної, проектної та правовстановлювальної документації на момент складання листа Державною архітектурно - будівельною інспекцією № 7/12-579к-вих16 від 23.11.2016 (а.с. 248-251 т. 2).

Задовольняючи позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 та покладаючи на відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обов`язок усунути перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою, звільнивши самовільно зайняту належну позивачці земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 ) шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої добудови до будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , та зобов`язавши відповідачів відновити межову споруду (паркан), що розмежовує належні сторонам земельні ділянки, суд виходив із наявності порушеного права позивачки з огляду на недотримання відповідачами вимог ДБН щодо відступу від межі суміжного землекористувача на відстань один метр та неналежного влаштування інженерно-технічних заходів, що підтверджено висновком судової будівельно-технічної експерта № 2486 від 09.11.2018 року, та фотосвітлинами, з яких вбачається порушення інсоляції приміщення позивачки та неможливість обслуговування належного позивачці кондиціонера внаслідок закладення відповідачами системи з`єднання останнього і труба газопостачання позивача знаходиться всередені самовільної добудови.

В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову про усунення відповідачу перешкод у користуванні власністю, звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки та зобов`язання позивачки ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності відповідачам ОСОБА_8 та зобов`язанні позивачки відновити межі земельної ділянки відповідно до кадастрового плану суміжних земельних ділянок.

З висновками суду в оскаржуваній частині про зобов`язання відповідачів звільнити самовільну зайняту земельну ділянку позивачки шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої добудови до будинку та про зобов`язання відповідачів відновити межову споруду (паркан) не можна погодитись із огляду на таке.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до положень статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтями 90, 91 ЗК України передбачено перелік прав та обов`язків власників земельних ділянок, відповідно до яких власники мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Власники земельних ділянок зобов`язані додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства.

За положеннями частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 107 ЗК України основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Аналіз заявлених позовних вимог як позивачкою, так і Відповідачем-1, свідчить про те, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу користування суміжними земельними ділянками, які належать сторонам на праві приватної власності, оскільки кожна із сторін вважає, що інша сторона здійснила захоплення чужої земельної ділянки, та сторони просили захистити їх земельні права шляхом зобов`язання звільнити самовільну зайняту земельну ділянку: позивачка - шляхом зобов`язання відповідачів відновити межову споруду (паркан), що розмежовує земельні ділянки, та знести за власний рахунок самочинно збудовану на належній їй земельній ділянці добудову до будинку, а відповідач ОСОБА_2 - шляхом зобов`язання ОСОБА_1 відновити межі земельної ділянки відповідно до кадастрового плану земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_5 .

Відповідачами не заперечується зведення ними прибудови до належного їм жилого будинку, який має суміжну стіну із будинком позивачки, проте заперечується, що таке будівництво здійснено на земельній ділянці позивачки, оскільки спеціалістом-інженером землевпорядником фізичної особою-підприємцем ОСОБА_6 16.11.2016 року на замовлення відповідача ОСОБА_4 було виконано роботи із землеустрою по інвентаризації меж частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , надано висновок (пояснювальну записку), згідно якого позивачка всупереч меж земельних ділянок, відповідно до кадастрового плану, самовільно захопила частину земельної ділянки відповідачів шляхом переміщення межі земельної ділянки з примноженням площі своєї ділянки на 0,0001 га, тобто зменшила земельну ділянку позивача по зустрічному позову (а.с. 213-217 т. 1).

Отже, предметом доказування як по первісному, так і зустрічному позову є порушення прав позивачки та відповідачів на належні їм земельні ділянки іншою стороною шляхом самозахвата.

Надані кожною із сторін правовстановлюючі документи на належній їм земельні ділянки з планами меж земельних ділянок свідчать про те, що умовна лінія, що розмежовує вказані земельні ділянки, не співпадає та має різні поворотні точки, на що суд першої інстанції не звернув увагу.

Діючи в межах доводів апеляційної скарги, за клопотанням позивачки ухвалою апеляційного суду від 24 вересня 2019 року було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 4992-4997 від 29.11.2019 року відповідно до правовстановлюючих документів на суміжні земельні ділянки сторін ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ) та вимог нормативно-правових актів має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення суміжних земельних ділянок, яке могло виникнути в зв`язку з відсутністю узгодженості суміжної (спірної) межі у період формування земельних ділянок, тобто: станом на 2011 у ОСОБА_1 і станом на 2004 у ОСОБА_9 через недотримання виконавцями порядку складення технічних документацій із землеустрою в період формування земельних ділянок як об`єктів земельних правовідносин, в результаті чого недостовірна інформація про земельні ділянки внесена до загальнонаціональної системи Державного земельного кадастру.

Усунути вказані порушення із дотриманням норм та правил, в тому числі ДБН, можливо шляхом одночасних: інвентаризації, коректування та узгодження (ув`язування) координат точок спірної суміжної межі обох ділянок в одну лінію та відображення.

Наведене свідчать про те, що фактично відбулось часткове накладення земельних ділянок, переданих кожній із сторін у власність у встановленому законом порядку.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Позивачкою на власний розсуд обрано спосіб захисту свого порушеного права як-то зобов`язання відповідачів звільнити самовільну зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої добудови до будинку та про зобов`язання відповідачів відновити межову споруду (паркан).

Задовольняючи такі позовні вимоги та зобов`язуючи відповідачів знести самочинну збудовану добудову до будинку, збудовану внаслідок самозахвату земельної ділянки позивачки, суд не встановив такого самозахвату з боку відповідачів та поклав в основу рішення докази, які не мають відношення до предмету доказування у справі - висновок судово-будівельної експертизи та фотосвітлини, показання свідків та інше, у той час, коли належним, допустимим і достатнім доказом у цьому випадку є лише відповідний експертний висновок фахівця у галузі земельних відносин.

Також суд припустився невизначеності судового рішення, яке не містить відомостей про об`єкт зовнішнього світу, який підлягає знесенню, його розміри, та не з`ясував за допомогою належних доказів, чи не вплине знесення прибудови на міцність і безпечність житлового будинку відповідачів в цілому, тощо, а також не з`ясував, яку саме частину земельної ділянки позивачки прибудова займає, а в якій частині - розташована на належній відповідачам земельній ділянці.

Оскільки згідно висновків судової земельно-технічной експертизи № 4992-4997 від 29.11.2019 року в наявності накладення земельних ділянок, яке можливо усунути лише шляхом одночасних: інвентаризації, коректування та узгодження (ув`язування) координат точок спірної суміжної межі обох ділянок в одну лінію та відображення, яке сталося внаслідок недотримання виконавцями порядку складення технічних документацій із землеустрою в період формування земельних ділянок як об`єктів земельних правовідносин, то колегія суддів вважає передчасним вирішення вказаного спору у спосіб, про який просять обидві сторони.

Внаслідок вказаної неузгодженості не може бути взято до уваги як підставу для задоволення позову ОСОБА_1 вказаний висновок № 4992-4997 від 29.11.2019 року про те, що корстувачами земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_4 , здійснено самозахват земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 , оскільки такий захват здіснений шляхом накладення меж за координатами поворотних точок при наявному неспівпадінні і неузгодженості конфігурації і розмірів спірної межі в технічних документаціях із землеустрою, розроблених на суміжні ділянки в різні роки, в результаті чого стало можливим часткове захоплення території шляхом зведення спірної прибудови сусіднім землекористувачем.

Рубіжанська міська рада Луганської області, розпоряджаючись земельними ділянками позивачки та відповідачів, своїми рішеннями передала у власність сторонам земельні ділянки, присвоївши їм відповідні адреси та погодивши межі земельних ділянок у натурі, отже, не може бути покладено на одну із сторін обов`язок по усуненню перешкод у користуванні іншій стороні земельною ділянкою у разі встановленої неузгодженості таких рішень.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Таке знесення допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здіснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Позовних вимог про зобов`язання відповідачів здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, які позивачка вважає порушеними спірною прибудовою, ОСОБА_1 не заявлено.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Отже, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини про наявне неспівпадіння і неузгодженість конфігурації і розмірів спірної межі в технічних документаціях із землеустрою, розроблених на суміжні ділянки сторін в різні роки, є необгрунтованим як такий, що заявлений передчасно, також і позов ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідачів відновити межову споруду (паркан).

Наведене свідчить, що судом не встановлені всі фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до необгрунтованого висновку про знесення нерухомого майна, що з огляду на вимоги п. 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині задоволених позовних вимог позивачки ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, станом на час перегляду справи апеляційним судом, відповідачами спірний об`єкт нерухомості введений в експлуатацію, оскільки Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Луганській області 15 березня 2019 року зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту - реконструкція житлового будинку будівництво гаражу за адресою: АДРЕСА_4 , замовники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 131-133 т. 3), у схематичному плані земельної ділянки сидибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_4 зазначено про відповідність його місця розташуввання вимогам державних будівельних норм, отриманої виконавцем у місцевому органі містобудування та архітектури Рубіжанської міської ради лист від 17.01.2019 року № 4 (а.с. 126)., та у відповідності до вимог частини другої статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказаний об`єкт був прийнятий в експлуатацію та здіснено державну реєстрацію прав на такий об`єкт як прийнятого в експлуатацію, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 134-136 т. 3).

Отже, спірна добудова не є самочинним будівництвом на час перегляду справи апеляційним судом.

Що стосується вимоги апеляційної скарги Відповідача-1 ОСОБА_2 про скасування рішення в частині відмови у задоволенні позову Відповідача-1 та задоволення вимог про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0001 га за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності відповідачам та відновити межі земельної ділянки відповідно до кадастрового плану суміжних земельних ділянок, то жодних доводів в цій частині скарга не містить, а виходячи із загальних посилань скаржника на неправильне застосування норм матерального та порушення норм процесуального права та невстановлення судом обставин справи, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення в цій частині, оскільки Відповідачем-1 так само, як і позивачкою, не доведено факту порушення його земельних прав, а обраний ним спосіб захисту є передчасним.

Оскільки суд обгрунтував відмову у задоволенні позову недоведеністю Відповідачем-1 під час розгляду справи своїх позовних вимог, тому з огляду на вимоги статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу в цій частині слід залишити без задоволення, а рішення суду як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 січня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов`язання вчинити дії скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання звільнити самовільну зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої добудови до будинку та про зобов`язання відповідачів відновити межову споруду (паркан).

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 31 січня 2020 року.

Головуючий

Судді: