Постанова від 23.01.2020 по справі 917/1778/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Справа № 917/1778/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" (вх.№ 3737 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.10.2019 у справі №917/1778/19, постановлену суддею Паламарчук О.О. у приміщенні Господарського суду Полтавської області,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації", м. Полтава

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Снаб-сервіс", м. Кременчук

про банкрутство

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.10.2019 у справі №917/1778/19 заяву про порушення провадження у справі повернуто заявнику (ТОВ "Індустріальні системи автоматизації").

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.10.2019 у справі №917/1778/19 та направити матеріали справи №917/1778/19 до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду та вирішення питання стосовно усунення недоліків заяви про порушення провадження у справі про банкрутство та відкриття провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.10.2019 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 23.01.2020.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 23.01.2020 представники учасників справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 16.12.2019, підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення та інформацією на офіційному веб-сайті "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень, а також інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду та в Єдиному державному реєстрі судових рішень, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Крім того, з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті "Укрпошта", вбачається, що поштове відправлення (ухвала суду апеляційної інстанції від 16.12.2019) надіслане на адресу ПВКП "Снаб-сервіс" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 3-А, оф. 34, ідентифікаційний код 23231446), яка визначена в ЄДР, надійшло до точки видачі 23.12.2019 (№6102230398010), проте не вручено під час доставки: інші причини. На поштовому конверті, який повернувся разом з повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявні відмітки ПАТ "Укрпошта": "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2019 до Господарського суду Полтавської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" надійшла заява про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного виробничо-комерційного підприємства "Снаб-сервіс" (вх. № 2048/19).

В обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство заявник, керуючись приписами статей 10-12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час подання заяви, далі - Закон про банкрутство) посилався на наявність заборгованості у Приватного виробничо-комерційного підприємства "Снаб-сервіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" на загальну суму 1677588 грн основного боргу, яка не сплачується боржником протягом трьох років, що, на думку заявника, відповідає приписам ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство та свідчить про наявність передбачених підстав для звернення до господарського суду із даною заявою (а.с. 3-5).

Згідно переліку додатків до вказаної заяви заявником додано такі документи: докази сплати судового збору (лише на адресу суду); довіреність представника, ордер та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (лише на адресу суду); копія рішення Господарського суду від 07.04.2015 по справі № 917/448/15; копія судового наказу від 21.04.2015; копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2016; докази надсилання боржнику заяви і доданих до неї документів.

16.10.2019 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про повернення вказаної заяви та доданих до неї документів без розгляду заявнику на підставі частини 1 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 1-2).

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд з посиланням на приписи частини 2 статті 91 ГПК України, пункт 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) виходив з того, що надані заявником додатки до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, а саме копія рішення Господарського суду Полтавської області від 07.04.2015 у справі №917/448/15, копія наказу на примусове виконання рішення суду від 21.04.2015 та копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2016 не завірені належним чином, а тому дійшов висновку про те, що заявником не виконано вимоги Закону про банкрутство щодо подання разом із заявою про порушення справи про банкрутство доказів того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідної постанови державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що заявником виконано вимоги статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині надання необхідних документів до заяви про порушення (відкриття) справи про банкрутство. Апелянт посилається на те, що положеннями Закону про банкрутство не врегульовано порядок подання письмових доказів, а тому, на його думку, під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі або залишення без руху у зв`язку з недотриманням вимог статті 91 ГПК України слід застосувати положення чинного процесуального законодавства. Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального законодавства, оскільки заява ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" про порушення справи про банкрутство повинна бути залишена без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство та постановлення оскаржуваної ухвали) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно частини 3 статті 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Частиною 2 статті 10 Закону про банкрутство передбачено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Стаття 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Закону про банкрутство заява про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім`я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом ; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Слід зазначити, що доказами безспірності вимог кредиторів є судові рішення, що набрали законної сили, і постанови про відкриття виконавчого провадження. Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов`язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство. Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження є одним з основних доказів безспірності заявлених вимог, в розумінні приписів статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якого встановлюється факт та строк невиконання боржником судового рішення, на підставі якого виникли грошові вимоги, заявлені як підстава порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 916/1332/17.

У відповідності до вимог Закону про банкрутство порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків не тільки для боржника або ініціюючого кредитора, а також і для інших кредиторів, тоді як безпідставне прийняття судом заяви про порушення справи про банкрутство може призвести до виникнення збитків у зацікавлених осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що документи, які у відповідності до вимог статті 11 Закону про банкрутство підтверджують підстави для ініціювання справи про банкрутство, в обов`язковому порядку мають бути додані до заяви про порушення провадження по справі про банкрутство, а перевірка дотримання заявником вимог вказаної статті є обов`язком суду за наслідком надходження йому на розгляд заяви про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до частин 2, 4, 5 статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

За змістом частини 1 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч.2 ст. 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч.3 ст. 96 ГПК України).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (ч.4 ст. 96 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що заявником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного виробничо-комерційного підприємства "Снаб-сервіс" додано роздрукований із Єдиного державного реєстру судових рішень текст рішення Господарського суду Полтавської області від 07.04.2015 у справі № 917/448/15; незасвідчену копію оригіналу наказу Господарського суду Полтавської області від 21.04.2015 у справі № 917/448/15; роздрукований із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень текст постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2016 ВП № 51009749.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Статтею 9 цього Закону врегульовано порядок ознайомлення із судовим рішенням та виготовлення його копії за зверненням особи, яка не бере (не брала) участі у справі.

Зокрема, за приписами частини 1 цієї статті особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про: 1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням у приміщенні суду; 2) надання можливості виготовити копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів; 3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду.

Копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною службовою особою апарату суду та печаткою суду із зазначенням дати (ч. 5 статті 9 цього Закону).

Також, відповідно до порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 N 740 (в редакції, чинній на час ухвалення рішення) копії судових рішень видаються в установленому законодавством порядку з обов`язковим їх внесенням до Реєстру.

Цей порядок визначав, що електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Відповідно до пункту 2.8.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26.11.2010 N 30 (у редакції рішення Ради суддів України 02.04.2015 N 25, чинній на час ухвалення рішення) видача копії судового рішення здійснюється відповідно до процесуального законодавства і Закону України "Про доступ до судових рішень".

Відповідно до приписів статті 87 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Згідно з приписами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 № 28 (далі - Інструкція) (в редакції, чинній на час ухвалення рішення) вихідними документами суду, пов`язаними із судовими справами, є належним чином засвідчені копії судових рішень та інші процесуальні документи, що створюються у суді та адресуються юридичним і фізичним особам; процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України (п.п. 2.6.1, 2.6.7).

Згідно з пунктом 2.6.11 Інструкції учасникам судового процесу надсилаються (видаються) копії судових рішень, засвідчених відміткою "Згідно з оригіналом". Зазначається назва посади, особистий підпис відповідальної особи, яка засвідчує примірник, її ініціали, прізвище, дата засвідчення копії. Копія процесуального документа скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади відповідальної особи, що засвідчує документ. Відмітка про засвідчення розміщується нижче реквізиту документа "Підпис".

Аналогічний порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що положеннями чинного на час ухвалення судового рішення законодавства (до прийняття нового ГПК України та внесення відповідних змін до підзаконних нормативних актів) було передбачено внесення до Реєстру саме електронної копії судового рішення, з урахуванням приписів частини 3 статті 91 ГПК України, якою визначено, що електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом, судова колегія дійшла висновку, що роздрукований із Єдиного державного реєстру судових рішень текст рішення суду першої інстанції не є належним та допустимим доказом у розумінні вимог частина 2 статті 11 Закону про банкрутство.

Також, в порушення приписів статті 91 ГПК України та пункту 5.27 "Національного стандарту України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55, додана заявником до заяви про порушення справи про банкрутство копія оригіналу наказу Господарського суду Полтавської області від 21.04.2015 у справі № 917/448/15, виготовлена з використанням технічних засобів (шляхом ксерокопії), не засвідчена підписом особи, яка її виготовила або яка перевірила її на відповідність оригіналу, із зазначенням дати такого засвідчення.

Окрім того, положеннями статті 96 ГПК України визначено вимоги щодо подання електронних доказів в паперових копіях, а саме: учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Як вже було зазначено в якості додатків до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство додано роздрукований із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень текст постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2016 ВП №51009749.

Однак, зазначених вимог щодо оформлення електронних документів заявником не дотримано, зокрема, додана до заяви копія постанови про відкриття виконавчого провадження не засвідчена у встановленому порядку.

Таким чином, оскільки електронні докази (постанова про відкриття виконавчого провадження) надані у паперових копіях та вони не можуть вважатися письмовими доказами у розумінні статті 91 ГПК України, при цьому заявник не зазначив про наявність у нього або іншої особи їх оригіналів, не зазначив місце їх зберігання (на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет), вказана копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2016 також не є належним та допустимим документом у розумінні вимог частини 2 статті 11 Закону про банкрутство.

Вищенаведене спростовує доводи апелянта щодо дотримання вимог статті 11 Закону про банкрутство під час звернення до місцевого господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Приватного виробничо-комерційного підприємства "Снаб-сервіс".

Водночас, ненадання передбачених статтею 11 Закону про банкрутство документів є підставою для повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі частини 1 статті 15 цього Закону.

Так, за приписами частини 1 статті 15 Закону про банкрутство господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо:

заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено;

заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі;

не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом;

заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів;

з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

З наведеного вбачається, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить норму процесуального права, яка, зокрема, визначає підстави повернення заяви про порушення справи про банкрутство (стаття 15 Закону).

При цьому, така процесуальна дія як повернення заяви про порушення справи про банкрутство заявнику може бути вчинена лише з підстав, передбачених статтею 15 Закону про банкрутство та статтею 63 ГПК України, та не пізніше п`яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство.

Вищенаведене спростовує доводи апелянта про те, що, виявивши недоліки заяви про порушення справи про банкрутство, суд повинен був залишити вказану заяву без руху та надати йому строк для усунення недоліків у відповідності до приписів статті 174 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим з огляду на те, що приписами частини першої статті 15 Закону про банкрутство, який є спеціальним у даних правовідносинах, передбачені наслідки подачі заяви про порушення справи про банкрутство з порушенням вимог частини першої цієї статті у вигляді повернення такої заяви без розгляду.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що Верховний Суд у постанові від 29.05.2019 у справі № 908/573/18 вказав на порушення судами норм статті 15 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як норми процесуального права, що в свою чергу призвело до подальшого вчинення таких процесуальних дій (усунення недоліків заяви, прийняття судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду та відкриття провадження у справі про банкрутство), тоді як вказана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство згідно наведеної норми закону підлягала поверненню заявнику без розгляду.

З огляду на встановлені судами обставини, апеляційний господарський суд погоджується із обґрунтованими та законними висновками суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" у справі про банкрутство Приватного виробничо-комерційного підприємства "Снаб-сервіс" на підставі частини першої статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, як вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, що відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків місцевого господарського суду нормам ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" без задоволення, а ухвали Господарського суду Полтавської області від 16.10.2019 у справі №917/1778/19 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.10.2019 у справі №917/1778/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.02.2020

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя І.В. Тарасова

Суддя О.В. Шевель