Рішення

від 22.01.2020 по справі 908/3349/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/135/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2020 Справа № 908/3349/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СМК Моноліт (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 21, оф. 102)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничодобувна компанія Мінерал (70600, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Кар`єрна, б. 28)

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача - Бірсан Є.М., довіреність б/н від 08.01.2020;

від відповідача - Садова А.В., довіреність №б/н від 02.01.2020.

СУТЬ СПОРУ:

02.12.2019 до Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю СМК Моноліт з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничодобувна компанія Мінерал , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 1 778 476,30 грн, пеню в сумі 39 304,32 грн, 3% річних в сумі 3 791,71 грн.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 02.12.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3349/19 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 09.12.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3349/19; справі присвоєно номер провадження 35/135/19; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.01.2020.

Ухвалою суду від 09.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду про суті у судовому засіданні 22.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідача зобов`язань по договору №1206-ГР щодо оплати виконаних позивачем гірничих робіт по транспортній схемі. У зв`язку з неналежними виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню у розмірі 39 304,32 грн та 3% річних у розмірі 3 791,71 грн.

22.01.2020 до початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 778 476,30 грн у зв`язку з тим, що 20.01.2020 відповідачем платіжним дорученням №1188 від 20.01.2020 сума боргу сплачена в повному обсязі.

Клопотання судом задовольняється, розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 39 304,32 грн пені та 3 791,71 грн 3% річних.

Відповідач у письмовому відзиві зазначив, що заперечує проти стягнення 3% річних через відсутність обґрунтованого розрахунку. Розмір пені просить зменшити до 10 000,00 грн через тяжкий матеріальний стан відповідача.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно - апаратного комплексу "Акорд".

В судому засіданні 22.01.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

12.06.2019 між ТОВ Гірничо-будівна компанія Мінерал - замовник та ТОВ СМК Моноліт - підрядник укладено договір №1206-ГР, за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати гірничі роботи по транспортній схемі (виймально-навантажувальні роботи, транспортування, відвалоутворення) (надалі - роботи) на об`ємах замовника в обсязі 200 000 м.куб. на відстань 2,2-2,8 км.).

Відповідно до п. 3.4. договору орієнтовна вартість робіт, що будуть виконані за цим договором на момент укладення договору складає 12 600 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 2 100 000,00 грн.

За умовами п. 4.2. договору після виконання замірів підрядник складає акт здачі-приймання виконаних робіт та надає його на розгляд та підписання замовнику. Замовник повинен підписати акт здачі-приймання робіт протягом трьох робочих днів від дати отримання. У випадку наявності заперечень щодо змісту акту, замовник повинен підписати акт здачі-приймання виконаних робіт із запереченням.

Пунктом 5.1. договору обумовлено, що замовник зобов`язаний оплатити підряднику виконані роботи на підставі рахунків підрядника в наступному порядку:

- 80 відсотків від вартості виконаних робіт сплачуються замовником протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт;

- 20 відсотків від вартості виконаних робіт сплачуються замовником не пізніше 5 календарних днів з моменту реєстрації підрядником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набуває чинності від дати підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

На виконання умов договору сторонами без зауважень з боку відповідача підписано акти надання послуг:

- №86 від 16.08.2019 на суму 3 468 062,83 грн,

- №87 від 02.09.2019 на суму 2 082 196,27 грн,

- №99 від 16.09.2019 на суму 2 762 787,46 грн,

- №104 від 15.10.2019 на суму 4 170 329,28 грн, а всього на суму 12 483 375 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг на суму 10 704 899,54 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Невиконаним залишилося зобов`язання на суму 1 778 476,30 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати послуг стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором підряду.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За нормою частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті й він підписується другою стороною.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи (платіжні доручення №1188 від 20.01.2020 на суму 1 778 476,00 грн та №1215 від 21.01.2020 на суму 0,30 грн), відповідачем зобов`язання щодо повної оплати робіт виконано після порушення провадження у справі, а саме: 20.01.2020.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За викладених обставин, провадження у справі в частині стягнення суми осиного боргу в розмірі 1 778 476,30 грн підлягає закриттю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 39 304,32 грн та 3% річних в розмірі 3 791,71 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В пункті 7.6. договору сторони узгодили, що у випадку порушення замовником строків розрахунку за цим договором, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої в строк за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та пені, судом встановлено, що стягненню підлягає сума в розмірі 39 272,65 грн та 3% річних в сумі 3 791,71 грн.

Як вже зазначалося, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Частинами 1-2 ст. 233 ГК України визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Вирішуючи питання про зменшення пені за клопотанням відповідача, суд враховує, що розмір пені, встановлений сторонами в договорі, визначений у відповідності до положень ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України і не перевищує законодавчо визначений розмір відповідальності. Відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства, але не довів суду в установленому чинним ГПК України порядку тяжкого матеріального стану, а також того факту, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, що даний випадок є винятковим, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання ТОВ Гірничодобувна компанія Мінерал про зменшення суми пені.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача, позовні вимоги в частині стягнення сум пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 86, 202, 219, п. 2 ч. 1 ст. 231, статтями 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СМК Моноліт до Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничодобувна компанія Мінерал про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничодобувна компанія Мінерал (70600, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Кар`єрна, б. 28, ідентифікаційний код юридичної особи 00191253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМК Моноліт (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 21, оф. 102, ідентифікаційний код юридичної особи 41064118) суму основної заборгованості в розмірі 1 778 476,30 грн (один мільйон сімсот сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 30 коп.), пеню в розмірі 39 272,65 грн (тридцять дев`ять тисяч двісті сімдесят дві гривні 65 коп.), 3% річних в розмірі 3 791,71 грн (три тисячі сімсот дев`яносто одна гривня 71 коп.), судовий збір у розмірі 13661,56 грн (тринадцять тисяч шістсот шістдесят одна гривня 56 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 778 476,30 грн закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 лютого 2020 року.

Суддя О.А. Топчій