Рішення

від 28.01.2020 по справі 910/16596/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/16596/19 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом доФізичної особи-підприємця Самаріна Віктора Едуардовича Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС КАРГО" про стягнення 49 366, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Самарін Віктор Едуардович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС КАРГО" (надалі - відповідач) про стягнення 49 366, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не проведено оплати за здійснене перевезення, здійсненого відповідно до умов договору №27035-АП (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) від 09.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/16596/19 та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від Сторін до суду не надходило, при цьому про розгляд справи судом Сторони були повідомлені належним чином.

27.12.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що ним не отримано оригіналів документів, які передбачені п. 4.1. Договору, а відтак обов`язок відповідача щодо оплати вартості перевезення не настав, у зв`язку із чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

08.01.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що підписаний з боку Сторін акт наданих послуг підтверджує факт здійснення перевезення та обов`язку із оплати його вартості, що також додатково підтверджується гарантійним листом відповідача, що був наданий позивачеві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЛС КАРГО" (за договором - Експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Самаріним Віктором Едуардовичем (за договором - Перевізник) був укладений договір №27035-АП (надання послуг з міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Експедитор замовляє, а Перевізник за плату надає послуги з перевезення вантажу, вказаного експедитором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, при виконанні міжнародних перевезень за цим договором використовуються норми Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ/CMR) 1956 р., зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 р., Митної конвенції про міжнародні перевезення із застосуванням Книжки МДП (Конвенція МДП/TIR) 1975 р., Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ/ADR) 1957 р... Конвенції про спільну транзитну процедуру 1987р., Європейської Угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР/AETR) 1970р. та інших міжнародних конвенцій, угод та договорів. У питаннях, не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, Сторони керуються законодавством України.

Згідно пункту 2.2. Договору, детальні умови кожного перевезення зазначаються клієнтом у окремих заявках на перевезення вантажу з обов`язковим посиланням на даний договір.

Відповідно до підпункту 2.2.3. Договору, заявка може підписуватися за допомогою електронної пошти, яка буде мати силу оригіналу у встановленому законодавством порядку.

За умовами п. 4.1. Договору, що розрахунки між Перевізником та Експедитором здійснюються відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів України на протязі 14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (CMR, ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, та заявки.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору, він за своєю правовою природою є договором про надання послуг з елементами договору перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 63 та 64 ЦК України. Зокрема, за вимогами 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 901, 902, 903, 905, 908, 909 ЦК України та ст. ст. 179, 180 ГК України, він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст.173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України і є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд приймає до уваги приписи частин 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", якими встановлено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так, в матеріалах справи міститься копія заявки відповідача на організацію позивачем міжнародного перевезення вантажу №09/09 від 09.09.2019 відповідно до умов Договору, вартість якого визначена в сумі 49 366, 00 грн.

Також в матеріалах справи містяться копії міжнародних товаротранспортних накладних, а також акт виконаних робіт від 17.09.2019, що підтверджують факт здійснення позивачем перевезення відповідно до вказаної вище заявки №09/09 від 09.09.2019 на суму 49 366, 00 грн.

При цьому, із зазначеного вище акту виконаних робіт від 17.09.2019, вбачається, що даний акт підписаний відповідачем без зауважень, про вартість послуг перевезення відповідач був обізнаний із вказаного акту та натомість, належних доказів повідомлення позивача про неотримання оригіналів документів, що визначені в. п. 4.2. Договору, по перевезенню здійсненого згідно заявки №09/09 від 09.09.2019 по дату звернення позивача до суду, відповідачем не надано.

За приписом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, слід дійти висновку, що відповідач, на виконання умов Договору, надав відповідачеві заявку на перевезення вантажу №09/09 від 09.09.2019, позивачем дане перевезення було здійснене, що підтверджується міжнародними товаротранспортними накладними CMR, а також актом виконаних робіт, який разом з іншими документами визначеними в. п. 4.2 Договору мають бути надані позивачем відповідачеві та при цьому факт підписання даного акт свідчить про прийняття відповідачем здійсненого позивачем перевезення та його вартості.

Відповідачем, у свою чергу, не надано доказів на підтвердження неотримання документів визначених в. п. 4.2. Договору, при тому що підписання відповідачем акту виконаних робіт, що міститься у даному переліку додатково свідчить про отримання відповідачем документів, що у свою чергу свідчить про виникнення у відповідача обов`язку з їх оплати.

Окрім того, посилання позивача про наданий відповідачем гарантійний лист № 0011 від 01.11.2019 яким останній засвідчив про зобов`язання з оплати 49 366, 00 грн. заборгованості за перевезення додатково свідчать про наявність у відповідача обов`язку зі сплати вартості перевезення.

При цьому, доказів сплати вартості перевезення відповідно до умов Договору на суму 49 366, 00 грн. відповідачем суду не надано, чим порушено права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду із даним позовом.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49 366, 00 грн. є обґрунтованими, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Поряд із тим, позивач просить покласти на відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 5 200,00 грн.

За приписами ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Так, 15.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Самаріним Віктором Едуардовичем (Довіритель) та Адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (Повірений) укладено договір про правову допомогу, за умовами якого (п. 1.1. даного договору) за цим Договором Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: 1. Надати правову допомогу у стягненні коштів з ТОВ ДЛС КАРГО . З цією метою, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (4 год.) 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.) 3. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, в т.ч. підготувати позовну заяву (1 год). 4. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді (готувати заяви по суті, ін. заяви, клопотання тощо) та на стадії примусового виконання судового рішення (6 год).

При цьому відповідно до п. 2.1. вказаного договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 5 200,00 грн.

При цьому, на підтвердження факту надання позивачеві правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи, позивач надав суду акт приймання-передачі наданих послуг від 21.11.2019 на загальну суму 5 200,00 грн.

А відтак, з урахуванням вищезазначеного та відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, а також витрати позивача на правову допомогу, що пов`язані з розглядом даної справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 126, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Самаріна Віктора Едуардовича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛС КАРГО" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, буд.63; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 41684088) на користь Фізичної особи-підприємця Самаріна Віктора Едуардовича ( АДРЕСА_1 ; код ІПН: НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 49 366, 00 грн., судовий збір в сумі 1 921,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5 200,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31.01.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко