Рішення

від 16.01.2020 по справі 910/9521/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/9521/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Київ плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ."

про стягнення 280 026,71 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Київ плюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." (далі - відповідач) про стягнення 280 026,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору суборенди № 23/07/15 від 23.07.2015 в частині здійснення орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/9521/19 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/9521/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.09.2019.

18.09.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що зобов`язань щодо сплати орендних платежів у відповідача не виникало. Крім того, відповідач зазначає, що спір між сторонами не підсудний Господарському суду м. Києва.

26.09.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін в судове засідання 26.09.2019 не з`явилися.

У судовому засіданні 26.09.2019 оголошено перерву до 15.10.2019.

Представники сторін в судове засідання 15.10.2019 року не з`явилися.

15.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 05.11.2019.

25.10.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представники сторін в судове засідання 05.11.2019 не з`явилися.

У судовому засіданні 05.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.12.2019.

Представники сторін в судове засідання 05.12.2019 не з`явилися.

У судовому засіданні 05.12.2019 розгляд справи відкладено на 16.01.2020.

Представники сторін в судове засідання 16.01.2020 не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Київ плюс" (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." (суборендар) укладено Договір суборенди № 23/07/15 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2 Договору суборендодавець передає, а суборендар приймає в оренду частину нежилого приміщення, детальніше описану нижче (приміщення), розташовану в будівлі за адресою: Одеська обл., м. Одеса, площа Грецька 1-А (будівля та/або Торговельно-розважальний Центр та/або ТРЦ ), на умовах і в порядку, передбачених основним Договором суборенди.

Нежиле приміщення, а саме: частина (від площі ТРЦ) нежилого приміщення, площею 328 кв.м., що знаходиться на 1 поверсі, як буде визначено в поверховому плані доданому до основного Договору у вигляді Додатку А , що буде невід`ємною частиною основного Договору суборенди. Зменшення розміру площі, що орендується за рахунок встановлених суборендарем (або встановлених третіми особами за його рішенням) стін, внутрішніх перегородок і т.д. не впливає на розмір орендної плати компенсаційних, експлуатаційних і інших витрат встановлених в основному Договорі суборенди (п. 3. Договору).

Додатковою угодою № 2 від 14.09.2016 до Договору сторони внесли зміни до п. 3 Договору, відповідно до якого нежиле приміщення, а саме: частина (від площі ТРЦ) нежилого приміщення, площею 220 кв.м. ( Площа, що орендується), що знаходиться на -1 поверсі, як буде визначено в поверховому плані, доданому до основного договору, у вигляді Додатку А , що буде невід`ємною частиною основного Договору суборенди.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 14.09.2016 до Договору сторони домовились, що починаючи з 01.10.2016 орендна плата становить 30 800,00 грн. з ПДВ, за один місяць.

Пунктом 19 Договору сторони погодили, що суборендар зобов`язаний своєчасно здійснювати всі орендні платежі і сплачувати всі інші витрати та платежі відповідно до умов Договору суборенди.

Згідно з п. 54.3. Договору якщо інше не передбачене цим Договором, орендна плата сплачується суборендарем щомісяця, авансом, не пізніше 15-го числа місяця за який здійснюється оплата.

Пунктом 55. Договору сторони погодили, що в орендну плату не входить, а сплачується суборендарем окремо у тому ж порядку, що й орендна плата:

55.1. Вартість опалення - згідно тарифу, затвердженому Одеською міською радою чи іншим відповідним органом влади для комерційних споживачів.

55.2. Вартість постачання електроенергії - згідно діючого тарифу за показниками лічильника, встановленого суборендарю.

Позивач зазначає, що відповідач користувався приміщенням згідно умов Договору та сплачував орендну плату, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Крім того, підтвердженням про прийняття відповідачем приміщення у користування може свідчити укладення сторонами Додаткової угоди № 2 від 14.09.2016 до Договору.

За твердженням позивача, відповідачем не у повному обсязі здійснено розрахунку по сплаті орендної плати та експлуатаційних витрат за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 280 026,71 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом вищенаведених норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

За період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року позивачем здійснено нарахування орендної плати та експлуатаційних витрат за час фактичного користування нерухомим майном у загальній сумі 280 026,71 грн.

У поданому відзиві відповідач зазначає, що з 23.07.2016 правовідносини між сторонами носили позадоговірний характер. Продовжуючи використання приміщення, відповідачем на власний розсуд сплачувалися експлуатаційні платежі до дати фактичного звільнення приміщення - 03.05.2018.

Судом відхиляються доводи відповідача проте те, що спір між сторонами не підсудний Господарському суду м. Києва з огляду на таке.

До спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, незалежно від того, що такий договір укладений щодо нерухомого майна. До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

З наданих позивачем доказів вбачається, що орендодавець взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об`єкт оренди на певний строк та за відповідну плату, а відповідач не сплатив у повному обсязі на користь позивача орендну плату та експлуатаційні витрати в розмірі 280 026,71 грн., в зв`язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати вказаної суми.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Київ плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." про стягнення 280 026,71 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Київ плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." про стягнення 280 026,71 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." (04053, м. Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 12А, ідентифікаційний код 39398410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Київ плюс" (65007, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Водопровідна, будинок 1А/1, ідентифікаційний код 38294942) 280 026 (двісті вісімдесят тисяч двадцять шість) грн. 71 коп. заборгованості, 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 03.02.2020

Суддя С. В. Стасюк