Рішення

від 28.01.2020 по справі 173/2322/19

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2322/19

Провадження №2/173/92/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В

За участю: представника позивача - адвоката Єрохіна О.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства Дружба про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2019 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні до відповідача садівничого товариства Дружба

19.09.2019 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін на 29.10.2019 року.

29.10.2019 року в судовому засіданні оголошена перерва в зв`язку з задоволенням клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження. Справу призначено до розгляду на 17.12.2019 року.

17.12.2019 року в судовому засіданні оголошена перерва для надання відповідачеві можливості надати суду докази про проведені з позивачем розрахунки при звільненні. Справа призначена до розгляд на 28.01.2020 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

28.01.2020 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить: стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату з урахуванням індексації в сумі 5894.94 грн., компенсацію за невикористані відпустки в сумі 24640.00 грн.. середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26.03.2016 року по день винесення судом рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: у період з 23.01.2002 року по 25.03.2016 року він знаходився в трудових відносинах з садовим товариством Дружба , що підтверджується записами в трудовій книжці:

-Згідно запису 27 від 23.01.2002 року на підставі розпорядження № 2 він був прийнятий на роботу трактористом;

-Згідно запису № 28 від 01.02.2005 року на підставі розпорядження № 3Д від 31.01.2005 року його було переведено на посаду Голови правління;

-Згідно запису № 29 від 16.03.2016 року на підставі наказу № 6 від 16.03.2016 року його було переведено трактористом;

-Відповідно до поданої ним заяви та запису № 30 від 25.03.2016 року згідно наказу № 7 від 25.03.2016 року його звільнено з СТ Дружба .

Основною причиною його звільнення був конфлікт, який виник з новим керівником СТ Дружба Стацевичем А.В .

Під час його знаходження у трудових відносинах з відповідачем з боку останнього була нарахована але не виплачена заробітна плата за серпень 2015 року у розмірі 2066.80 грн., та за вересень 2015 року у розмірі 2413.20 грн., всього 4480.00 грн.

Залишок невикористаних щорічних відпусток за вказані нижче періоди складає:

-З 01.02.2005 року по 01.02.2006 року;

-З 02.02.2006 року по 01.02.2007 року;

-З02.02.2007 року по 01.02.2008 року;

-З 02.02.2008 року по 01.02.2009 року.

-З 02.02.2009 року по 01.02.2010 року;

-З 02.02.2010 року по 01.02.2011 року;

-З 02.02.2011 року по 01.02.2012 року;

-З 02.02.2012 року по 01.02.2013 року;

-З 02.02.2013 року по 01.02.2014 року;

-З 02.02.2014 року по 01.02.2015 року;

-З 02.02.2015 року по 01.02.2016 року .

Кількість невикористаних відпусток 11. Загальна сума компенсації за невикористані відпустки 24640.00 грн.

На день його звільнення 25.03.2016 року відповідач не надав розрахунковий лист, в якому зазначив би суму заборгованості та не здійснив виплату належних йому при звільненні коштів.

Протягом 2016 року він неодноразово звертався до відповідача з заявою про проведення розрахунку належних йому при звільненні коштів та видачі відповідних документів, але відповідач будь-яких документів, які б підтверджували розмір належних йому при звільненні грошових сум не надав та не провів з ним повного розрахунку. Також він звертався до ГУ Держпраці в Дніпропетровській області і до Верхньодніпровського відділення поліції, але будь-якого позитивного вирішення даного питання не було здійснено, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач і представник позивача позовні вимоги підтримали за підставами, викладеними в позовній заяві.

Відповідач: представник садового товариства Дружба в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Свої заперечення обґрунтовував тим, що позивач був сам головою правління садівничого товариства. Тому повинен був вживати заходів щодо своєчасного проведення всіх розрахунків з виплати заробітної плати. Але коли на зміну позивачеві він став головою правління даного садового товариства Дружба , то було виявлено, що бухгалтерська документація не велась, не здавались відповідні звіти, в зв`язку з чим він змушений був плати штрафи до бюджету. З позивачем проведено розрахунок при звільнені. Крім того є накази про надання йому відпусток, які складались особисто позивачем, тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносин

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , в трудових відносинах з садовим товариством Дружба , яке відповідно до наданої суду копії Статуту є окремою юридичною особою та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до записів в трудовій книжці позивача встановлено, що позивач ОСОБА_1 , працював у садовому товаристві Дружба" в наступні періоди.

- Згідно запису 27 від 23.01.2002 року на підставі розпорядження № 2 він був прийнятий на роботу трактористом;

- Згідно запису № 28 від 01.02.2005 року на підставі розпорядження № 3Д від 31.01.2005 року його було переведено на посаду Голови правління;

- Згідно запису № 29 від 16.03.2016 року на підставі наказу № 6 від 16.03.2016 року його було переведено трактористом;

- Відповідно до поданої ним заяви та запису № 30 від 25.03.2016 року згідно наказу № 7 від 25.03.2016 року його звільнено з СТ Дружба

За записами в трудовій книжці позивач звільнений з роботи за власним бажанням. Тому доводи позивача, що він був звільнений із-за конфлікту з новим головою Правління садівничого товариства Дружба , суду не надано.

Позивач зазначає, що при звільненні з йому не була виплачена заробітна плата за серпень та вересень 2015 року в загальній сумі 4480.00 грн.. та не виплачена компенсація за невикористані відпустки в період з 2005 року по 2016 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України - Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні позивач був звільнений з роботи 25.03.2016 року. Також позивач зазначає, що при звільненні йому не було виплачено заробітну плату за серпень 2015 року у розмірі 2066.80 грн,. та за вересень 2015 року у розмірі 2413.20 грн. всього 4480.00 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині ніяких доказів виплати заробітної плати позивачеві у вказані місяці не надав. Хоч судом і надавалась можливість відповідачеві надати відомості або інші документи виплати позивачеві заробітну плату у вказані періоди.

Оскільки відповідачем не надані докази виплати позивачеві заробітної плати в дані місяці суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за серпень і вересень 2015 року підлягають задоволенню з урахуванням індексації відповідно до наведеного позивачем розрахунку з яким погоджується суд.

Так як у відповідності до ст. 34 Закону Укарїни Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі чого суд вважає що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за серпень і вересень місяць 2015 року в сумі 5894 грн. 94 коп.

Також позивач зазначає, що при звільнені йому не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки з 2005 року по 2016 рік. Проте згідно наданих суду копій наказів № 11 від 01.10.2015 року, № 13 від 02.11..2015 року , № 15 від 01.12.2015 року № 2 від 11 січня 2016 року, № 3 від 09.02.2016 року позивачу надавались відпустки за період з 2005 по 2010 рік. З чого суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові суми за невикористані дні відпустки лише за період з 2011 року по 2016 рік. Тобто за невикористаних 5 щорічних відпусток.

Заборгованість відповідача за які складатиме: 2240.88 грн. х 5 =11204 грн., 40 коп. Дана сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідач на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку суд виходить з наступного.

За затримку розрахунку при звільненні ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність.

Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач зазначає, що при звільненні з ним не було проведено фактичного розрахунку взвгвлі. Тому строк позовної давності до вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не може застосовуватись. Крім того він намагався в добровільному порядку вирішити зазначене питання з відповідачем, а також звертався з заявами про його вирішення ГУ Держпраці в Дніпропетровській області та до Верхньодніпровського відділення поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України - Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суд вважає, що до правовідносин, що виникли застосовується строк позовної давності, виходячи з наступного.

Як вбачається з доводів позовної заяви та доказів доданих до неї про факт невиплати позивачеві заробітної плати у серпні і вересні 2015 року позивачеві було відомо на той час. А про факт невиплати компенсації за невикористані відпустки позивачеві було відомо на день звільнення у 2016 році. З позовом до суду позивач звернувся лише у вересні 2019 року.

При цьому доводи позивача, що з ним не було проведено взагалі розрахунку при звільненні суд вважає безпідставними, оскільки вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року, тобто по час звільнення позивач не ставить. З чого слідує, що відповідний розрахунок з ним був проведений. Крім того у серпні та жовтні 2015 року позивач сам був головою правління садівничого товариства Дружба та саме ним виконувались організаційно-розпорядчі функції, в том числі і з виплати заробітної плати. Тому саме позивачем не були вжиті заходи щодо своєчасної виплати йому заробітної плати у в казані місяці.

Про факт невиплати позивачеві компенсації за невикористані відпустки позивачеві було відомо на час звільнення , тобто на 25.03.2016 року. Постанова про закриття кримінального провадження за фактом невиплати позивачеві грошових коштів, належних при звільнені, винесена 16.06.2017 року

Таким чином до правовідносин, що виникли застосовується тримісячний строк позовної давності, який розпочав свій перебіг з 16.06.2017 року.

Протягом встановленого трьохмісячного строку позивач не звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача належних йому при звільненні коштів.

На підставі чого суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача середнього заробітку за час затримки заборгованості задоволенню не підлягають в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки судом ухвалюється рішення задоволення позовних вимог, суд у відповідності із розміром задоволених вимог вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства Дружба про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути із садівничого товариства Дружба (юридична адреса: 51650 вул. Комсомольська, 9 сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 25008965) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 5894 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн. 94 коп., невиплачену заробітну плату за серпень і вересень 2015 року з урахуванням індексації і 11204 (одинадцять тисяч двісті чотири) грн., 40 коп. за невикористані дні відпустки за період з 2011 року по 2016 рік.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із садівничого товариства Дружба (юридична адреса: 51650 вул. Комсомольська, 9 сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області , ЄДРПОУ 25008965) на користь держави судовий збір в сумі 840 грн.. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 02.02.2020 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 03.02.2020 року

Оприлюднене: 03.02.2020 року

Дата набрання законної сили: 04.03.2020 року