Ухвала

від 03.02.2020 по справі 132/380/20

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №132/380/20

Провадження №2/132/214/20

Ухвала

Іменем України

"03" лютого 2020 р. Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2020 р. до місцевого суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оглянувши матеріали даної позовної заяви встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог, передбачених ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Як вбачається з договору купівлі-продажу нерухомого майна позивач придбав у відповідача частку нежитлового приміщення.

Крім того, п.5.2 зазначеного договору сторони домовились про те, що в строк до 06.11.2019 року між ними має бути укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0759 га під кадастровим номером 0521610100:01:040:0069, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 140000 грн.

Позивач звернувся до відповідача з проханням посвідчити договір купівлі-продажу у нотаріуса, але він відмовляється прийти до нотаріуса для посвідчення договору в зв`язку з тим, що не зібрав відповідних документів.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Ст.16 ЦК України, передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В даному разі правовідносини регулюються главами 16, 23, 24, 54 ЦК України, тому в позивача є можливість укласти договір в нотаріуса та нотаріально його посвідчити.

Визначена ч.2 ст.220 ЦК України, можливість визнання договору дійсним поширюється лише на ті договори, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, від якого сторона ухиляється.

З урахуванням положень ст.ст.182, 640 ЦК України суперечить законодавству визнання в судовому порядку дійсним правочину щодо нерухомості, в тому числі й щодо земельної ділянки, оскільки такий правочин у обов`язковому порядку повинен пройти державну реєстрацію.

Також позивачем при зверненні до суду заявлено вимоги майнового та немайнового характеру. Як вбачається з договору на який позивач посилається як на підставу своїх вимог вартість спірної земельної ділянки визначена в розмірі 140000 грн.

При цьому, сума судового збору за позовну вимогу немайнового характеру не сплачена, а за позовну вимогу майнового характеру сплачена частково в розмірі 949,35 грн.

Визначаючись щодо необхідності сплати позивачем судового збору суд виходить з того, що відповідно до преамбули ЗУ Про судовий збір №3674-УІ цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Отже, саме ЗУ Про судовий збір є спеціальним законом, який визначає порядок сплати та звільнення від сплати судового збору та має пріорітет застосування у даних правовідносинах.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відтак, з урахуванням положень статті 5 Закону України Про судовий збір із зазначених вимог позивачу необхідно було сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 840,80 грн. (за ставкою чинною на час звернення до суду) та за вимогою майнового характеру в розмірі 1400 грн.

Визначаючись з розміром судового збору, суд виходив з наступного. Так, відповідно до ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та складає 840,80 грн., а за позовною вимогою майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного позивачеві необхідно надати місцевому суду-квитанції про оплату судового збору у розмірі 840,80 грн. та 450,65 грн. (з урахуванням часткової сплати за позовну вимогу майнового характеру) на ім`я отримувача-УК у Калинівському районі (Калинівський район), 22030101, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37503268, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA948999980313171206000002222, код класифікації доходів бюджету 22030101.

За вказаних обставин, вважаю за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху, надавши позивачеві строк для усунення її недоліків, викладених в мотивувальній частині цієї ухвали.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз`яснивши при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в наданий строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя: