Рішення

від 30.01.2020 по справі 219/6434/19

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/6434/19

Провадження №

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Петрейко А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Рагуз В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до гаражного кооперативу «Лісний» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до гаражного кооперативу «Лісний» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно до наказу № 7 від 27 серпня 2018 року позивач був прийнятий на роботу до відповідача в якості сторожа. Згідно до наказу № 1 від 06 лютого 2019 року позивача було звільнено з ГК «Лісний» з вказаної вище посади сторожа на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату. Трудову книжку при звільнені позивачу було видано 07 лютого 2019 року, однак копію наказу про звільнення йому не було вручено, хоча він неодноразово звертався до керівництва кооперативу з цього питання. До того ж з ним так і не було ані проведено повного розрахунку при звільненні, ані виплачена компенсація згідно до ст. 44 КЗпП України. Вважає вказаний наказ незаконним, а дії керівництва такими, що порушують його трудові права. Згідно до листа відповідача встановлено, що оскільки попередження про скорочення позивача за два місяця не було, в той же день наказ про його звільнення було анульовано (скасовано) та видано наказ, яким позивача було поновлено на роботі. Після того як він дізнався про своє поновлення на роботі, то він одразу ж надіслав лист до відповідача про те, що з 27 лютого 2019 року він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області та надав відповідну довідку за формою 5 від 05 березня 2019 року № 218, яка видана даною військовою частиною. Просить позов задовольнити.

Оскільки позовну заяву подано з порушенням вимог статті 175 ЦПК України, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Уточненою позовною заявою, яка надійшла на адресу суду 02 липня 2019 року, недоліки усунуто, у зв`язку з чим ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09 годину 00 хвилин 20 серпня 2019 року та визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.

14 серпня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить у задоволені позову відмовити з тих підстав, що позивач 07 лютого 2019 року був ознайомлений з наказом про звільнення, отримав трудову книжку під розпис. В той же день позивачу було повідомлено, що наказ про звільнення було скасовано і винесено новий наказ про скорочення штату, де за 2-а місяці був позивач повідомлений. З даним наказом позивач ознайомлений про що свідчить його розпис у наказі та підпис в отримані коштів (заробітної плати). Тобто, позивач був наказом від 07 лютого 2019 року ознайомлений та повинен був приступити до своїх обов`язків. Позивач не надав до суду доказів повідомлення відповідача, що їм укладений контракт. Відповідач отримав листа від брата позивача про те, що він уклав контракт лише 30 березня 2019 року, після того, як позивач був вже звільнений від роботи. З даним наказом також був ознайомлений сам позивач, про що є розписка. Окрім того, суд повинен взяти до уваги, що відповідач є юридичною особою, неприбутковою організацією та функціонує на внески кооперативу і не відноситься до переліку організацій, які можуть під час мобілізації … зберегти місце праці та середній заробіток. Позивач порушив трудову дисципліну у зв`язку з чим і був звільнений за прогули. Просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 серпня 2019 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до гаражного кооперативу «Лісний» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 годину 00 хвилин 18 листопада 2019 року.

Судове засідання призначене на 18 листопада 2019 року, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2019 року, відкладено на 09 грудня 2019 року 09-30 годину за клопотанням представника відповідача, яке також в подальшому було відкладено на 24 січня 2020 року 11-30 годину, оскільки суддя знаходилась у нарадчій кімнаті по іншій кримінальній справі.

24 січня 2020 року представником позивача було надано уточнення позовних вимог згідно яких, заборгованість просить стягнути з квітня 2019 року, а не з лютого 2019 року, в іншій частині позовні вимоги залишені без змін.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги частково визнав та не заперечував щодо їх часткового задоволення, просив зменшити суму моральної шкоди.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.11) вбачається, що останнього було звільнено 07 лютого 2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами організації виробництва.

Згідно копії виробничої характеристики (а.с.12) позивач характеризується позитивно.

Відповідно до копії листа відповідача (а.с.14-15), який був підписаний головою правління ОСОБА_3 , представник позивача повідомляється про те, що запропонувати позивачу іншу посаду у відповідача не надається можливим, оскільки у штаті рахуються тільки сторожа, бухгалтер та голова правління. У зв`язку з цим був виданий наказ від 07 лютого 2019 року про скорочення позивача, з яким той був ознайомлений. Оскільки попередження про його скорочення за 2 місяці не було, у той же день наказ був анульований і виданий наказ, яким ОСОБА_2 був поновлений і попереджений про наступне звільнення, як того вимагає ст. 40 КЗпП України. У той же день 07 лютого 2019 року ним у телефонному режимі було повідомлено позивачу про скасування наказу про звільнення і про те, що йому необхідно вийти на роботу у свою зміну 09 лютого 2019 року.

З копії наказу № 2 від 07 лютого 2019 року (а.с.16) вбачається, що скасований наказ № 1, доведено до відома позивача, що по закінченню 2-х місяців він буде звільнений за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Ознайомитися з наказом і розписатися у ньому ОСОБА_2 відмовився. Проте суд не приймає до уваги та за доказ той факт, що позивач відмовився від підпису у наказі і що він дійсно був ознайомлений про цей наказ у той день як це зазначено у наказі, оскільки суду належних та допустимих доказів у розумінні діючого ЦПК України надано не було.

Згідно копії довідки від 05 березня 2019 року за № 218 (а.с.19) вбачається, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області з 27 лютого 2019 року.

Відповідно до копії довідки від 22 лютого 2019 року за № 1285 (а.с.20), яка видана військовим комісаром Костянтинівського об`єднаного міського військового комісаріату, згідно ст. 19 п. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі припису Костянтинівського об`єднаного міського військового комісаріату № 1230 від 21 лютого 2019 року ОСОБА_2 направляється до 201 навчального центру для укладання контракту. Також повідомляють про те, що згідно ст. 119 КЗпП України, зберігається місце роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, та ст. 21 п. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - «Громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призивом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними військовими комісаріатами на медичний огляд, лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати».

З копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що гаражний кооператив «Лісний» є юридичною особою, його ідентифікаційний код юридичної особи є 22034376, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Івана Івкіна, 57, дані про основний вид економічної діяльності: 81.10 комплексне обслуговування об`єктів.

Згідно копії довідки наданої ОСОБА_2 , то йому нарахована заробітна плата за лютий 2019 року 28 днів ставка 4173 грн., нараховано йому 894 грн., за невикористану відпустку, нарахований середній заробіток, за дванадцять днів 1212,90 грн., вихідна допомога за два місяці в розмірі 8346 грн., всього отримано позивачем 8414,59 грн., що підтверджується копією відомості на виплату грошей № 3-1 за березень 2019 року.

Відповідно до довідки, яка надана відповідачем, про середній заробіток сторожа позивача за період роботи у відповідача складає: 3813 грн., даний факт позивачем та його представником у судовому засіданні не спростовувався.

З копії наказу № 4 від 14 березня 2019 року вбачається, що позивач був звільнений у зв`язку з прогулом без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. КЗпП України з 11 березня 2019 року, також до наказу додані копії актів про те, що позивач начебто без поважних причин не виходив на роботу.

Відповідно до ст.21Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ст.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 119 КЗпП України, н а часвиконання державнихабо громадськихобов`язків,якщо зачинним законодавствомУкраїни ціобов`язкиможуть здійснюватисьу робочийчас,працівникам гарантуєтьсязбереження місцяроботи (посади)і середньогозаробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України"Про військовий обов`язок і військову службу"і"Про альтернативну (невійськову) службу","Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",надаються гарантіїта пільгивідповідно доцих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Гарантії, визначені участині третійцієї статті,зберігаються запрацівниками,які підчас проходженнявійськової службиотримали поранення(іншіушкодження здоров`я)та перебуваютьна лікуванніу медичнихзакладах,а такожпотрапили уполон абовизнані безвісновідсутніми,на строкдо дня,наступного заднем їхвзяття навійськовий обліку районних(міських)військових комісаріатахпісля їхзвільнення звійськової службиу разізакінчення нимилікування вмедичних закладахнезалежно відстроку лікування,повернення зполону,появи їхпісля визнаннябезвісно відсутнімиабо додня оголошеннясудом їхпомерлими. Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно довідки, наданої відповідачем, середня (середньомісячна) заробітна плата склала 3813 грн.

З квітня 2019 року по день ухвалення цього рішення пройшло 9 місяців.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті, становить 34317 грн. (середня заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 3813х9 (місяців) = 34317 грн.), з даним розрахунком були згодні обидві сторони під час розгляду даної справи в суді, тобто ця сума і є заборгованість по середньому заробітку за період з квітня місяця 2019 року і по день ухвалення судом рішення, тобто по 24 січня 2020 року, яка повинна бути виплачена позивачу відповідачем з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Кодекс законів про працю Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставіст. 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001 рік), «Надбала проти Польщі» (2000 рік), згідно яких при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачці моральну шкоду у розмірі 1500 гривень, що є обґрунтованою компенсацією за його незаконне звільнення, тобто в цій частині позовні вимоги задовольнити частково.

При цьому, в силу вимог ст. 430 ЦПК України, слід допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (середньомісячної заробітної плати).

Також, відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, суд за клопотанням позивача судвоі витрати залишає за ним.

Керуючись ст. ст.13, 43-1,81,141,247,263-265,259,268,273 ЦПК України, на підставі ст. ст. 237-1, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до гаражного кооперативу «Лісний», місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. І. Івкіна, 57, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду із даним позовом та поновити такий строк.

Скасувати наказ гаражного кооперативу «Лісний» від 11 березня 2019 року про звільнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , на підставі п. 4ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , на посаді сторожа ГК «Лісний».

Стягнути з гаражного кооперативу «Лісний», місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. І. Івкіна, 57, код ЄДРПОУ 22034376, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , заборгованість по середньому заробітку за період з квітня місяця 2019 року і по день ухвалення судом рішення, тобто по 24 січня 2020 року, з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з гаражного кооперативу «Лісний», місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. І. Івкіна, 57, код ЄДРПОУ 22034376, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , у відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі середньомісячного заробітку за один місяць.

Повний текст рішення суду виготовлено 31 січня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя