Вирок

від 31.01.2020 по справі 624/65/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/65/20

провадження № 1-кп/624/7/20

ВИРОК

іменем України

смт. Кегичівка 31 січня 2020 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка кримінальне провадження №1202022072000006 від 10 січня 2020 року, відповідно до якого

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Печеніги, Чугуївського району, Харківської області, українка, громадянка України, освіта базова загальна середня, заміжня, працює дояркою у ПСП «Ім. Щорса», на утримані має чотирьох неповнолітніх дітей, зареєстрована та фактично проживає: АДРЕСА_1 , раніше не засуджена,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2018 року ОСОБА_4 , звернулася з письмовою заявою №82 до управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації, яке розташоване за адресою: вул. Волошина, буд. 30, смт. Кегичівка, Кегичівського району Харківської області про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг, зокрема щодо державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Вказаний вид допомоги передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям».

Відповідно до ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» - державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

17 січня 2018 року, ОСОБА_4 , знаходячись у приміщенні управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації за вищевказаною адресою, при власноручному заповненні та поданні заяви за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям особисто була ознайомлена та попереджена, як спеціалістом управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної адміністрації, так і письмово, шляхом власноручного підписання, про обов`язок повідомити, що у разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги, компенсації та пільг, зобов`язана повідомити органи праці та соціального захисту населення.

Для призначення соціальної допомоги, відповідно до ч.6 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України №250, ОСОБА_4 , 17 січня 2018 року власноручно заповнила та подала до управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації, декларацію за період починаючи з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

На підставі поданих ОСОБА_4 документів, на підставі рішення від 01 січня 2018 року управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , за рахунок Державного бюджету, призначена державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям починаючи з 01 січня 2018 року по 31 червня 2018 року з виплатою на особовий картковий банківський рахунок, з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Разом з цим, відповідно до акту №5 від 23 березня 2018 року проведеної перевірки головним Державним соціальним інспектором Управління соціального захисту населення Кегичівської РДА, правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення Державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, а також даних ГУ ДФС у Харківській області, встановлено, що ОСОБА_4 не задекларувала отриманий дохід за IV квартал 2017 року, від її земельної ділянки, розташованої на території Павлівської сільської ради Кегичівського району, площею 5,4252 га, кадастровий номер 6323183700:10:004:0021, що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 2017 року, переданої в оренду ПСП «Ім. Щорса» (вул. Молодіжна, 8, с. Нова Парафіївка). Тобто, у IV кварталі 2017 року ОСОБА_4 отримала дохід від оренди земельної ділянки в сумі 9316,77 грн., яку не задекларувала як отриманий дохід.

ОСОБА_4 , будучи обізнаною, що відповідно до ч.25 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» виплата призначеної соціальної допомоги припиняється у разі: якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що у подальшому вплинуло б на відмову у призначенні соціальної допомоги, діючи з корисливих мотивів, протиправно, шляхом обману, маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України у вигляді нарахування щомісячної виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, 17 січня 2018 року у декларації за період з 01 липня 2017 року до 31 грудня 2017 року про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, приховала шляхом обману, та умисно не зазначила отриманий дохід за IV квартал 2017 року від земельної ділянки у сумі 9316,77 грн., що призвело до незаконного нарахування та виплаті ОСОБА_4 соціальної державної допомоги малозабезпеченим сім`ям у період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року у сумі 5875,80 грн., чим завдала шкоду Державним інтересам в особі управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації на загальну суму 5875,80 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 скоїла злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Під час досудового слідства між начальником Кегичівського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_6 та підозрюваною ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.472 КПК України. Згідно угоди прокурор і обвинувачена дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст.190 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 у виді штрафу.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю та беззаперечно визнала себе винною у вчиненому діянні, викладені в обвинувальному акті обставини підтвердила повністю, та зазначила, що між нею та прокурором укладено угоду про визнання винуватості, стверджує, що розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання. Просить затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклала добровільно, заявивши, що виконає взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Іншу частину боргу зобов`язується відшкодувати до грудня 2020 року.

Від захисника заперечень не надійшло, просила затвердити угоду.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні проти затвердження угоди про визнання винуватості також не заперечила.

Представник потерпілого, надала заяву з клопотанням розглянути справу без її участі, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру не мають, не заперечує проти укладення угоди, повідомила, що кримінальним правопорушенням завдано збитків інтересам держави у сумі 5875,80 грн., з яких ОСОБА_4 добровільно відшкодувала у сумі 500 грн.

У відповідності до вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із усіма учасниками судового розгляду, визнано за можливе розглянути справу у відсутність представника потерпілого.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За умовами ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, який згідно з ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченої, судом встановлено, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога, психіатра та у Кегичівському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» не перебуває, раніше не засуджена, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно з ст. 66 КК України, суд вважає її щире каяття та добровільне, часткове відшкодування завданого збитку в сумі 500 грн. Іншу частину частину зобов`язалась відшкодувати до грудня 2020 року.

Обставин, що обтяжують покарання для обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України - судом не встановлено.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Обвинуваченій роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Суд переконався що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Представником потерпілого надана заява про незаперечення проти укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Вирішуючи питання в порядку ст. 368 КПК України про речові докази, процесуальні витрати, заходи забезпечення кримінального провадження по справі, суд приходить до висновку, що речові докази, заходи забезпечення кримінального провадження, процесуальні витрати на залучення експертів по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 373,374,475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12020220720000006 від 14 листопада 2019 року, укладену 16 січня 2020 року між начальником Кегичівського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 510,00 (п`ятсот десять грн. 00 коп.) грн.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена - до апеляційного суду Харківської області через Кегичівський районний суд Харківської області суду протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1