Рішення

від 03.02.2020 по справі 240/11978/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/11978/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Боусилівського району Житомирської області щодо не передачі земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для сінокосіння згідно заяви ОСОБА_1 від 10.06.2019 року за кадастровим номером 1820980300:02:000:0725 площею 10.0000 га що розташована за межами населених пунктів Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області прийнятої на тридцять четвертої сесії сьомого скликання від 21.08.2019 року № 1147;

- зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області передати земельну ділянку в оренду терміном на 49 років для сінокосіння ОСОБА_1 за його заявою від 10.06.2019 року за кадастровим номером 1820980300:02:000:0725 площею 10.0000 га що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області подати у місячний строк з моменту набрання рішення законної сили звіт до суду про виконання рішення суду .

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ОСОБА_1 була подана до Брусилівської селищної ради заява від 10.06.2019 року про передачу в оренду терміном на 49 років для сінокосіння земельну ділянку за кадастровим номером 1820980300:02:000:0725 площею 10.0000 га, що розташована за межами населених пунктів Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області. Вказує на те, що зазначеній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, визначено площу, проведено нормативно грошову оцінку та проведено державну реєстрацію права комунальної власності Брусилівської селищної ради. Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України - зазначена земельна ділянка сформована як об`єкт цивільного права. За зазначеною заявою на адресу ОСОБА_1 надійшов витяг із рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання від 21.08.2019 року № 1147 яким відмовлено йому в передачі в користування на умовах договору оренди земельної ділянки для сінокосіння в зв`язку з наступним: відмовити громадянину ОСОБА_1 в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для сінокосіння земельних ділянок в зв`язку з тим, що вказані земельні ділянки включено до переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах ( у формі аукціону) окремими лотами. Вважає таку відмову протиправною, оскільки перелік земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах, не є підставою для відмови в передачі земельної ділянки в оренду. Також, вважає, що суд зобов`язаний встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у разі задоволення позову.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

27 грудня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання від Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про долучення документів до матеріалів справи (а.с.14-23).

27 грудня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому зазначає, що Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує на те, що право комунальної власності Брусилівської селищної ради на земельну ділянку за кадастровим номером 1820980300:02:000:0725 площею 10,0000 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Наголошує, що відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у праві його здійснення. Тому Брусилівська селищна рада має право на власний розсуд розпоряджатися майном комунальної власності.

03 січня 2020 року до відділу документального забезпечення суду надійшла від позивача уточнена позовна заява по справі №240/11978/19, в якій він просить стягнути з Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області нанесені моральні збитки на користь ОСОБА_1 в розмірі 2000000 грн. Зазначає, що підставою для стягнення моральної шкоди стала відмова відповідача в особі Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, яка діяла в спосіб та всупереч нормам права, що регулюють дані правовідносини. Також, вказує , що моральна шкода виразилася в душевних стражданнях, які пережив позивач у зв`язку із неправомірними діями відповідача, який зобов`язаний діяти чітко із законодавством, в зв`язку з чим похитнулася віра в державні органи та саму державу Україна.

31 січня 2020 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, де зазначено, що відповідно рішення тридцять п`ятої сесії Брусилівської селищної ради сьомого скликання від 21.08.2019 №1147 відмовлено гр. ОСОБА_1 в передачі в користування для сінокосіння на умовах договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1820980300:02:000:0725 площею 10,0000 га. в зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукциону) окремими лотами. Вказано, що земельна ділянка за кадастровим номером 1820980300:02:000:0725 площею 10,0000 га була передана до комунальної власності селищної ради в категорії земель сільськогосподарського призначення- цільове призначення для сінокосіння їй не присвоювалось, позивач не звертався до селищної ради в порядку ст. 123 Земельного кодексу України із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння. Наголошено, що право комунальної власності Брусилівської селищної ради на земельну ділянку за кадастровими номером 1820980300:02:000:0725 площею 10,0000 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому, Брусилівська селищна рада має право на власний розсуд розпоряджатися майном комунальної власності. Щодо стягнення моральної шкоди відповідачем зазначено, що для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Наголошено, що позивач не надав належних доказів заподіяння йому моральної шкоди та не обґрунтував грошову оцінку такої шкоди, тому, на думку відповідача, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в якій він просить передати земельну ділянку в оренду для сінокосіння терміном на 49 років за кадастровим номером 1820980300:02:000:0725 площею 10.0000 га., яка розташована на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.8).

Наказом від 22 грудня 2018 року №65020/14-18-СГ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" та актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1820980300:02:000:0725 передано у комунальну власність до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Відповідно до рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" від 22 травня 2019 року №992, затверджено Перелік ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами (а.с.18-23).

Рішенням Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області тридцять четвертої сесії сьомого скликання від 21.08.2019 року №1147 "Про внесення змін до рішень 34 сесії Брусилівської селищної ради 7 скликання від 17.07.2019 №1078, №1079"

1. внесено зміни до рішення 34 сесії селищної ради 7 скликання від 17.07.2019 №1078 "Про розгляд заяв громадянина ОСОБА_1 " та викладено п.2 рішення у новій редакції:

2. Розглянувши заяви громадянина ОСОБА_1 про передачу в користування на умовах договору оренди землі, для сінокосіння земельних ділянок від 10.06.2019 вхідні номери від 10.06.2019 № Г-1265 земельна ділянка площею 12,1202 га кадастровий номер 1820988000:05:000:8102; № Г-1266 земельна ділянка площею 7,8379 га кадастровий номер 1820980300:04:000:0283; № Г-1259 земельна ділянка площею 33,7602 га кадастровий номер 1820982500:03:000:0245; № Г-1261 земельна ділянка площею 10,0000 га. кадастровий номер 1820980300:02:000:0725; № Г-1260 земельна ділянка площею32,0795 га. кадастровий номер 1820983500:05:000:8108; №Г-1258 земельна ділянка площею 33,0000 га. кадастровий номер 1820984300:03:000:0443; №Г-1268 земельна ділянка площею 22,9054 га. кадастровий номер 1820985300:02:000:0174 відмовлено громадянину ОСОБА_1 в передачі в користування на умовах договору оренди землі, для сінокосіння земельних ділянок в зв`язку з тим, що вказані земельні ділянки включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами (а.с.9-10).

Не погоджуючись із відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану відмову на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає, що статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 134 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 135 ЗК України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (ч. 3 ст. 136 ЗК України,).

Отже, включення земельної ділянки до переліку ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які виставляються на торги, виключає надання цієї земельної ділянки в інший спосіб, до завершення торгів, у тому числі у порядку надання громадянам у користування для сінокосіння.

Відповідно до пунктів "б" та "в" частини 1 статті 5 ЗК України земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави та невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 1, 3 та 5 статті 16 Закону №280/97-ВР).

Статтею 21 Закону №280/97-ВР встановлено, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно з пункту 34 часини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Частиною 1 статі 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

З системного аналізу норм чинного законодавства слідує, що орган місцевого самоврядування як рівноправний учасник цивільних відносин та власник земельних ділянок, який володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо земельних ділянок комунальної власності будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі і включати земельні ділянки до Переліку земельних ділянок комунальної власності селищної ради, права на які підлягають продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Тобто, Брусилівська селищна рада розпоряджається землями комунальної власності на власний розсуд, як власник земельних ділянок, а тому мала право включати спірну земельну ділянку до Переліку земельних ділянок комунальної власності селищної ради, права на які підлягають продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Більш того, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано у статті 123 ЗК України.

Матеріали справи доказів надання Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки в порядку статті 123 ЗК України, доказів на підтвердження факту розробки такого проекту землеустрою, його подальшого погодження Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області відповідно до вимог статті 186-1 ЗК України та затвердження відповідачем, як правової передумови для передачі земельної ділянки у користування, не містять.

Враховуючи викладене та те, що земельна ділянка за кадастровим номером 1820980300:02:000:0725 входить до Переліку земельних ділянок, комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у передачі в оренду позивачу для сінокосіння терміном на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером 1820980300:02:000:0725 площею 10,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

З приводу вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, та зокрема позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме діями відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 КАС України суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судом не розглядається питання встановлення судового контролю.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі та на відмову у задоволенні позову, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 382 КАС України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 04348504) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 03 лютого 2020 року.

Суддя О.Г. Попова