Рішення

від 03.02.2020 по справі 400/3961/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 р. № 400/3961/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: 22 військової майстерні, м. Очаків, Миколаївська область, 57508

до відповідача:Відділу забезпечення діяльності центр надання адміністративних послуг Очаківської міської ради, вул. Соборна, 48, м. Очаків, Миколаївська область, 57508

про:зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 військова майстерня (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Відділу забезпечення діяльності центр надання адміністративних послуг Очаківської міської ради (далі - відповідач) з вимогою зобов`язати відповідача скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію 22 військової майстерні (ідентифікаційний код 26605404, місцезнаходження: 57508, м. Очаків, Миколаївська область), внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.04.2009 р., номер запису 15231200000000651 та всі подальші реєстраційні дії, які були проведені державним реєстратором відповідно до 22 військової майстерні.

Ухвалою суду від 15.11.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно відмовив позивачу в скасуванні запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про державну реєстрацію позивача. Така відмова відповідача на думку 22 військової майстерні суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки відомості про дану юридичну особу становлять державну таємницю і підлягають охороні державою.

Відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача та зазначив в листі від 10.09.2019 року за 3 34/02-19, що скасування реєстраційних дій, записів в Єдиному державному реєстрі проводяться лише в порядку передбаченому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755), в тому числі й на підставі відповідного рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 15.11.2019р. Тому суд розцінює, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Непогоджуючись з відмовою відповідача викладеною у листі від 10.09.2019р., позивач звернувся до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV.

Частиною першою ст..3 вказаного вище Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини першої ст.1 Закону № 755, державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно частини четвертої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", до Єдиного державного реєстру не заносяться відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону № 755 відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону №755-IV, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону №755-IV, до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державну таємницю від 21.01.1994 №3855-XII (далі - Закон №3855-XII), державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Згідно з пунктом 1 частини першою статті 8 Закону №3855-XII, до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація у сфері оборони:

про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань;

про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов`язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;

про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності міського і районного рівня, щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій до виконання завдань в особливий період та про організацію системи зв`язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об`єктів щодо евакуації, розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності; забезпечення виробничої діяльності об`єктів національної економіки у воєнний час;

про геодезичні, гравіметричні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни.

За приписами частини 3 статті 10, частини 1 статті 12 Закону №3855-XII, інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України.

Відповідно до пункту 1.4.4 Наказу Служби безпеки України від 12.08.2005 №440 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю", державну таємницю становлять відомості про діючі або перспективні: бойовий склад, організаційно-штатну структуру, дислокацію, систему охорони, оборони, чисельність особового складу військових частин (установ) на мирний час (за винятком відомостей про дійсне найменування з`єднань, військових частин, установ (організацій) ЗС, військових навчальних закладів, а також їх місце розташування із зазначенням населених пунктів та географічних координат і їх підпорядкованості, відомостей про загальну штатну чисельність військовослужбовців за штатом мирного часу, озброєння та військову техніку, які надаються державам-учасницям відповідно до прийнятих Україною міжнародних зобов`язань за Договором про звичайні збройні сили в Європі, Віденським документом 2011 року про заходи зміцнення довіри та безпеки та Глобальним обміном воєнною інформацією, а також відомостей щодо військових навчальних закладів, квартирно-експлуатаційних органів, військових представництв, закладів культури та спортивних закладів).

Судом встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявний запис від 01.04.2009 року № 15231200000000651 про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - 22 військової майстерні код ЄДРПОУ 26605404 із зазначенням місцезнаходження юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає цілком обґрунтованими посилання позивача на те, що наявність відомостей про 22 військової майстерні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань може призвести до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Відомості про державну реєстрацію позивача становлять державну таємницю, а тому, з огляду на імперативні приписи частини четвертої статті 7 Закону №755-IV, не повинні бути наявними в Єдиному державному реєстрі.

Згідно положень пункту 2 частини першої статті 25 Закону №755-IV, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача в даній справі, суд виходить з того, що відповідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" підставою для скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичну особу є ухвалення відповідного судового рішення.

При цьому, таке рішення реалізується шляхом внесення відповідного запису (записів) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до положень частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення позову може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи усі вище викладені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Відділу забезпечення діяльності центр надання адміністративних послуг Очаківської міської ради скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.04.2009 року № 15231200000000651 та всі подальші реєстраційні дії, які були проведені державним реєстратором відносно позивача - 22 військової майстерні (код ЄДРПОУ 26605404).

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, проте позивач є суб`єктом владних повноважень, у суду відсутні підстави визначені КАС України для стягнення судових витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов 22 військової майстерні (м. Очаків, Миколаївська область, 57508, код ЄДРПОУ 26605404) до Відділу забезпечення діяльності центр надання адміністративних послуг Очаківської міської ради (вул. Соборна, 48, м. Очаків, Миколаївська область, 57508 ) задовольнити.

2. Зобов`язати Відділ забезпечення діяльності центр надання адміністративних послуг Очаківської міської ради скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію 22 військової майстерні (код ЄДРПОУ 26605404, місцезнаходження: 57508, м. Очаків, Миколаївська область), внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.04.2009р., номер запису 15231200000000651 та всі подальші реєстраційні дії, які були проведені державним реєстратором відповідно до 22 військової майстерні.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов