Ухвала

від 23.01.2020 по справі 308/11688/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/11688/19

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23.01.2020 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/4806/19/20 за клопотанням слідчої СВ СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 про накладення арешту на земельну ділянку, в якому прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.10.2019.

Слідча відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з погодженим прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 клопотанням про накладення арешту шляхом заборони відчуження та розпорядження на об`єкт нерухомості: земельну ділянку з кадастровим номером 2121980800:12:001:0212 площею 0,0181 га, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569822121219).

У клопотанні, як встановлене досудовим розслідуванням за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, вказано, що державний реєстратор Іршавського районного управління юстиції ОСОБА_8 , всупереч вимог ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», умисно, в інтересах третіх осіб, не здійснила реєстрацію ухвали Іршавського районного суду Закарпатської області від 29.09.2015 у цивільній справі № 301/1982/15-ц, якою встановлено заборону реєстраційній службі Іршавського районного управління юстиції в Закарпатській області вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Білківського споживчого товариства (с. Білки Іршавського району Закарпатської області вул. Центральна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 01778871) та, всупереч їй, зареєструвала низку товариств. На підставі постанов правління Білківського споживчого товариства, або навіть без таких, здійснено передання та продаж основних фондів (нерухомого майна) Білківського споживчого товариства до статутних фондів новостворених товариств, що не передбачено ні законодавством України про споживчу кооперацію, ні установчими документами споживчого товариства. Зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 2121980800:12:001:0212 площею 0,0181 га, розташована по вул. Центральна, 64/21 у с. Білки Іршавського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569822121219), була зареєстрована за ОСОБА_9 .

Слідча вважає, що існує обґрунтована підозра вчинення особливо тяжкого злочину, предметом якого є зазначений об`єкт нерухомості, тому він, як такий, що є речовим доказом і може підлягати спеціальній конфіскації, підпадає під критерії, визначені ст. 98 КПК України, а отже є і підстава для накладення на нього арешту.

Ухвалою слідчого судді клопотання залишено без задоволення. Слідчий суддя вказав, що доводи клопотання не є обґрунтованими, достатніх підстав вважати, що ділянка є предметом злочину, немає, необхідність арешту її не доведена, його мета не визначена, завдання, якого планує досягти слідча цим арештом, не вказане, потреби досудового розслідування такого ступеня втручання у права і свободи особи не виправдовують. Зазначив, що кримінальне провадження триває понад три роки, жодній посадовій особі про підозру не повідомлено, докази того, що майну загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або зверненню у відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, у клопотанні не вказані, відомості про цивільний позов у ньому відсутні. Зауважив, що ухвалою про забезпечення позову від 29.09.2019 у справі № 301/1982/15-ц накладено заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо Білківського споживчого товариства, а не дій стосовно нерухомого майна товариства. Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.10.2019 власником вказаної ділянки є ОСОБА_10 , яка набула права власності на неї на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2019. З цього часу будь-яких дій щодо переоформлення права власності чи відчуження ділянки, вчинено не було.

Окрім цього, слідчий суддя вказав, що клопотання не містить обґрунтування правових підстав для арешту майна, його відповідності критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, розумності і співрозмірності обмеження права власності з інтересами досудового розслідування, не вказано чи має до цього кримінального провадження відношення власник майна, чому набуття ним цього права слідча вважає неправомірним; чи визнано це майно речовим доказом, чи підтверджує воно саме по собі факт зловживання владою та службовим становищем.

Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити. Посилається на ті самі доводи та обставини, які зазначені у клопотанні, а також на те, що розгляд клопотання відбувся без участі власника майна.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст ухвали, доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, пояснення прокурора на підтримання апеляційних вимог, перевірив матеріали провадження, обговорив доводи апеляційної скарги та вважає, що вона не підлягає з таких підстав.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частина перша статті 170 КПК України арештом майна визначає позбавлення права на відчуження, розпорядження та /або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Його завданням є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження цього майна.

Частиною другою цієї статті передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. В такому разі, згідно з ч.3 ст. 170 КПК України, арешт на майно може бути накладений за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України визначає термін «речові докази», як матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в том у числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально правовим шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати, перш за все, правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Злочином, передбаченим ч.2 ст. 364 КК України, за ознаками якого розпочато досудове розслідування, є зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

У клопотанні зазначено, що метою арешту земельної ділянки є упередження будь-якого її обтяження, перетворення, укладення угод із відчуження і забезпечення дієвості кримінального провадження, оскільки ця ділянка є предметом злочинного посягання, підпадає під критерії, визначені ст. 98 КПК України, може підлягати спеціальній конфіскації.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

За приписами ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Якщо майно, про яке йдеться у клопотанні, не було тимчасово вилучене, клопотання може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У доданих до клопотання матеріалах немає відомостей про докази, які вказували б на те, що державний реєстратор Іршавського районного управління юстиції ОСОБА_8 , всупереч вимог ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», умисно, в інтересах ОСОБА_9 , не зареєструвала ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 29.09.2015 у цивільній справі № 301/1982/15-ц, зареєструвала за ним земельну ділянку з кадастровим номером 2121980800:12:001:0212 площею 0,0181 га, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569822121219) всупереч цій ухвалі, в будь-який інший незаконний спосіб і внаслідок цього спричинила істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Отже, правова підстава для арешту земельної ділянки зазначеної у клопотанні прокурором не доведена.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Про те, яку норму права порушив слідчий суддя, розглянувши клопотання без участі власника майна і як це вплинуло на законність судового рішення, в апеляційній скарзі не вказано.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 11.10.2019,якою відмовлено у накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2121980800:12:001:0212 площею 0,0181 га, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569822121219), залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: