Постанова

від 28.01.2020 по справі 440/3488/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 р.Справа № 440/3488/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Світалка В.П.,

представника відповідача Яловець М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабич Дизайн" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, повний текст складено 22.11.19 року по справі № 440/3488/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабич Дизайн"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бабич Дизайн" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, в якій просить суд визнати протиправними дії Управління Держпраці у Полтавській області щодо:

- проведення інспекційного відвідування 29 серпня 2019 року на підставі направлення від 28 серпня 2019 року № 1481 за фактичною адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Супрунівка, вул. Промислова, 1а;

- проведення фактичної позапланової перевірки за зверненням гр. ОСОБА_1 від 15 серпня 2019 року № 16-Л1122/01 та від 20 серпня 2019 року № 16-Л1147/01 без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері дотримання законодавства про працю (Мінсоцполітики);

- витребування документів, вказаних у листі Управління Держпраці у Полтавській області від 04 вересня 2019 року № 16-С1202/01/14-04/198.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що спірні дії вчинені відповідачем без достатніх на те правових підстав. Крім того, зазначив, що захід контролю Управлінням Держпраці у Полтавській області проведений не за адресою, що вказана у направленнях. На переконання позивача, спірні дії відповідача порушують його законні права та інтереси.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 у задоволенні позовних відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ТОВ "Бабич Дизайн", подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що станом на день проведення перевірки не існувало жодного нормативного документу, який би давав право відповідачу проводити заходи державного контролю на предмет додержання законодавства про працю у вигляді інспекційного відвідування. Також, захід державного контролю проведено в порушення його місця проведення за іншою адресою, інспектори Держпраці не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади або відповідного колегіального органу на проведення перевірки за заявою ОСОБА_1 , в направленні на проведення заходу державного контролю не зазначено питання, з якого даний захід проводиться. Крім того, чинним законодавством не передбачено право контролюючого орагну вимагати невизначений перелік документів, як це сформовано у вимозі від 04.09.2019.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що головні державні інспектори діяли відповідно до норм чинного законодавства, щоб захистити право працівника на роботу та недопущення порушення норм законодавства про працю. Також зазначає про достатність передбачених Законом України № 877 підстав для проведення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Бабич Дизайн" є юридичною особою. Свою господарську діяльність позивач здійснює, зокрема, у сфері не спеціалізованої оптової торгівлі.

15 серпня 2019 року до Управління Держпраці у Полтавській області надійшла заява гр. ОСОБА_1 , у якій останній вказував на порушення позивачем законодавства про працю щодо прийняття на роботу, звільнення, повідомлення до органів ДФС, розрахунку при звільненні.

За наслідками вивчення вищевказаного звернення Управлінням Держпраці у Полтавській області оформлено наказ від 28 серпня 2019 року № 185П "Про проведення заходів державного контролю", відповідно до якого головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів А. Хоменко та Н. Гусці наказано провести заходи державного контролю у діяльності з питань дотримання вимог законодавства про працю ТОВ "Бабич Дизайн".

На підставі наказу від 28 серпня 2019 року № 185П "Про проведення заходів державного контролю" відповідачем оформлено направлення від 28 серпня 2019 року № 1481 на проведення заходу державного контролю - інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності ТОВ "Бабич Дизайн" (юридична адреса: провулок Бумажний, 7, м. Полтава, фактичне місцезнаходження: вул. Половки, 100, м. Полтава) в період з 29 серпня 2019 року по 11 вересня 2019 року.

29 серпня 2019 року інспектори праці прибули за адресою ТОВ "Бабич Дизайн" вул. Половки, 100, м. Полтава, вручили директору підприємства направлення на проведення заходу державного контролю та пред`явили службові посвідчення.

Під час здійснення заходу державного контролю інспекторами встановлено, що на підприємстві позивача працює п`ять осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

За результатами виявлених обставин уповноважені особи відповідача у присутності адвоката ТОВ "Бабич Дизайн" Світалки В.П. сформулювали адресовану директору підприємства вимогу щодо надання документів на підтвердження належного документального оформлення трудових відносин із зазначеними вище працівниками.

02 вересня до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов адвокатський запит адвоката Світалки В.П. про надання вичерпного переліку документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування.

У відповідь на вищевказаний запит відповідачем складено лист від 04 вересня 2019 року з переліком документів, які належить надати для завершення заходу державного контролю.

Станом на 11 вересня 2019 року документи з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками та оплати праці ТОВ "Бабич Дизайн" контролюючому органу надані не були.

Разом із тим, усі виявлені під час здійснення заходу контролю порушення відображені в акті інспекційного відвідування № ПЛ4478/166/АВ від 11 вересня 2019 року та у приписі про усунення порушень № ПЛ478/166/АВ/П від 12 вересня 2019 року.

Від ознайомлення з вищевказаними документами та від їх підпису директор ТОВ "Бабич Дизайн" відмовився, про що складено Акт про відмову від підпису № ПЛ4478/166/АВ-ВП від 20 вересня 2019 року.

В подальшому Акт інспекційного відвідування № ПЛ4478/166/АВ від 11 вересня 2019 року направлявся та вручений позивачу засобами поштового зв`язку. Припис про усунення порушень № ПЛ478/166/АВ/П від 12 вересня 2019 року також направлявся позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте через відмову адресата від отримання повернувся відправнику.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування 29 серпня 2019 року на підставі направлення від 28 серпня 2019 року № 1481 за фактичною адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с . Супрунівка, вул . Промислова, 1а; проведення фактичної позапланової перевірки за зверненням гр. ОСОБА_1 від 15 серпня 2019 року № 16-Л1122/01 та від 20 серпня 2019 року № 16-Л1147/01 без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері дотримання законодавства про працю (Мінсоцполітики); витребування документів, вказаних у листі Управління Держпраці у Полтавській області від 04 вересня 2019 року № 16-С1202/01/14-04/198, звернувся до суду з цим позовом, у якому вимагає визнати вищевказані дії незаконними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з урахуванням наступного.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової, безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Держпраці від 03 серпня 2018 року № 84 затверджено Положення про Управління Держпраці у Полтавській області (у новій редакції), згідно пункту 1 якого, Управління Держпраці у Полтавській області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

У відповідності до підпункту 1 пункту 3 Положення про Управління, одним із основних завдань Управління Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Під час здійснення наглядових функцій у межах своєї компетенції Держпраці та її територіальні органи керуються нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877 (далі - Закон № 877).

Частинами четвертою та п`ятою статті 2 Закону № 877 передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відтак, заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюються з урахуванням особливостей, визначених статтею 259 Кодексу Законів про працю України, та міжнародними договорами, зокрема Конвенцій Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві.

Згідно зі статтею 1 Закону № 877 заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України. Віденська конвенція про право міжнародних договорів додатково проголосила на міжнародному рівні примат норм міжнародного права над національним правом. Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь У країна, встановлені інші правила, ніж ті, які містить законодавство У країни про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди (ст. 8-1 КЗпП України). Таким чином, у Конституції України і в Кодексі законів про працю України закріплений принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства.

Під міжнародно-правовим регулюванням праці розуміється регулювання умов праці й охорони законних прав працівників за допомогою міжнародних угод, а різноманіття міжнародних відносин в сфері праці призводить до існування різноманітних міжнародно-правових норм.

Частиною другою статті 19 Закону України "Про міжнародні договори і угоди" визначено, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV ратифіковано Конвенцію Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі - Конвенція № 81).

Відповідно до статті 3 Конвенції № 81 завданнями система інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров`я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.

Згідно зі статтею 16 Конвенції № 81 інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення застосування відповідних правових норм.

Статтею 12 Конвенції № 81 передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, i зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів, або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, тощо.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 816/2325/16.

Згідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спріних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до вимог частин 1-4 статті 7 Закону № 877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Таким чином, наявність належним чином оформлених наказу, направлення та посвідчення на проведення перевірки є достатньою правовою підставою для здійснення інспекторами відповідного заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону № 877.

Абзацом 5 частини першої статті 6 Закону № 877 передбачено, що підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально -економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У розумінні Закону України "Про звернення громадян" заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

За правилами статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Отже, відповідно до чинного законодавства керівник Управління Держпраці у Полтавській області прийняв рішення про необхідність здійснення перевірки фактів, які повідомлені у зверненні гр. ОСОБА_1 .

З аналізу положень абзацу 5 частини першої статті 6 Закону № 877 випливає, що в такому випадку у відповідача відсутній обов`язок щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу для здійснення позапланового заходу державного контролю.

За змістом частини першої статті 8 Закону № 877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання відповідачем строків, порядку та процедури проведення заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства про працю ТОВ "Бабич Дизайн"; при цьому вимоги посадових осіб Управлінням Держпраці у Полтавській області щодо надання ТОВ "Бабич Дизайн" документів на підтвердження належного оформлення трудових відносин з особами, факт перебування яких у трудових відносинах з позивачем виявлено під час проведення заходу державного контролю, визнаються обґрунтованими, правомірними та такими, що здійснені в межах повноважень.

Крім того, Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості на надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Так, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав.

За змістом частини першої статі 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини другої статті 5 цього Кодексу захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, вказаними нормами права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Застосування конкретного способу захисту порушеного у сфері публічно-правових відносин права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (пункт 145) Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З урахуванням наведеного, ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та до забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття та зазначеній нормі міжнародного права. Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки "бажаний результат" встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Кодекс адміністративного судочинтва України спрямовує правосуддя в адміністративних справах саме на забезпечення реалізації права особи на ефективний судовий захист, створюючи судам всі необхідні механізми для гарантування цього.

Колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на положення пунктів 53-55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень", які передбачають, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції, означає те, що судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу; Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту; рішення повинно бути сформульоване таким чином, щоб його можна було втілити в життя; нечітке рішення, яке можна тлумачити по-різному, підриває ефективність та надійність судового процесу.

Відтак, з метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого частиною першою статті 2 КАС України, щодо ефективного поновлення прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, саме на суд покладено обов`язок ухвалення рішення, яке відновить права платника податків у сфері публічно-правових відносин від порушень.

Колегія суддів зазначає, що визнання незаконними дій (бездіяльності) означатиме лише підтвердження відсутності правових підстав, за яких проведено перевірку ТОВ "Бабич Дизайн" та в подальшому зумовить заявлення вимоги про скасування рішення, прийнятого за результатами вказаної перевірки.

Так, судовим розглядом встановлено, що за результатами проведення інспекційного відвідування позивача, Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову від 08.10.2019 № ПЛ4478/166/АВ/П/ТД-ФС, якою на ТОВ "Бабич Дизайн" накладено штраф у розмірі 625950,00 грн. щодо перебування без належного оформлення трудових відносин осіб з ТОВ "Бабич Дизайн".

В судовому засіданні представником позивача зазначено, що в Полтавському окружному адміністративному суді по справі № 440/4120/19 відкрито провадження за позовом ТОВ "Бабич Дизайн" до Управління Держпраці у Полтавській області щодо визнання протиправним та скасування постанови від 08.10.2019 № ПЛ4478/166/АВ/П/ТД-ФС, наразі остаточного рішення по справі не прийнято.

За таких обставин, визначений спосіб захисту права у цій справі не відповідає вимогам законодавства, не відновить права (якщо вони порушені) позивача у сфері публічно-правових відносин як і не виключить необхідність повторного звернення до суду.

Вказана позиція повністю узгоджуюється з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 по справі № 826/7380/15 та Верховного Суду від 15.01.2020 по справі № 826/16577/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабич Дизайн" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року по справі № 440/3488/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) В.В. Старостін С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 03.02.2020 року