Рішення

від 27.01.2020 по справі 910/16010/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2020Справа № 910/16010/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Камуі , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Алімпіс Трейд , м. Київ

про стягнення 225 884,28 грн,

Представники:

від позивача: Іванова Х.О.;

від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Камуі (далі - ТзОВ Камуі /позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алімпіс Трейд (далі - ТзОВ Алімпіс Трейд /відповідач) про стягнення 225 884,28 грн, у тому числі: 125 166,00 грн - основного боргу, 73 079,48 грн - пені, 26 080,03 грн - інфляційних втрат, 1 558,77 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки №06-05/17 від 06.05.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.11.2019 позовну заяву ТзОВ Камуі залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

22.11.2019 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зважаючи на викладені в заяві обставини та долучені докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.11.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначив на 16.12.2019.

16.12.2019 суд оголосив в судовому засіданні перерву до 27.01.2020 у зв`язку з неявкою відповідача.

27.01.2020 у судове засідання з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, двічі був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Камуі (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Алімпіс Трейд (далі - покупець/відповідач) укладено договір поставки №06-05/17, відповідно до якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупця парфумерно-косметичні засоби, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати товар на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна кількість та вартість товару, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у видатково-прибутковій накладній згідно з прейскурантом постачальника, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 4.1. договору строки поставки встановлюються за взаємною згодою сторін, з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товару покупцю.

У відповідності до п. 4.2. договору асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товару визначається сторонами на підставі прейскуранту (прайс-листу) і уточнюється в момент вибірки покупцем товару на складі постачальника. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник передає покупцю рахунок-фактуру на оплату поставленої партії товару, строк дії якої обмежується строком, встановленим у цьому договорі для оплати поставленого товару покупцем. Постачальник зобов`язаний дати покупцю не пізніше ніж за п`ять днів до дати поставки достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Згідно з п. 4.3.3. договору сторони погодили, що покупець має право, а постачальник зобов`язаний прийняти товар, який не був реалізований покупцем протягом 6 місяців від дати підписання видатково-прибуткової накладної на такий товар та/або строк придатності товару становить 60 і менше днів, або товар відносно якого було виявлено неналежну якість (брак). Приймання повернутого товару постачальником та його передача покупцем здійснюється у строк до 3 робочих днів з дати повідомлення покупця в місці поставки, визначеному у пункті 2.1. цього договору та оформлюється накладною на повернення товару. Якщо товар, який повертається був оплачений покупцем, постачальник зобов`язується повернути кошти за повернутий товар в строк не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання сторонами накладної на повернення товару.

В п. 5.2. договору сторони погодили, що ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається. Ціна включає в себе вартість тари, пакування та маркування.

Відповідно до п. 5.3. договору сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником напротязі строку дії цього договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що покупець повинен сплатити за поставлений товар в строк не пізніше 15 календарних днів з моменту реалізації такого товару покупцем третім особам (за умови отримання покупцем оплати за такий товар). Оплата здійснюється на підставі Звіту покупця про реалізований товар, в якому зазначається кількість та вартість товару реалізованого покупцем протягом звітного місяця. Даний звіт надається покупцем на електронну адресу постачальника в строк до 5 числа місяця наступного за звітнім.

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару або частково, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі (пункт 6.2. договору).

Відповідно до п. 6.7. договору покупець за порушення строків оплати, вказаних у п. 6.1. даного договору, несе відповідальність і сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Оплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань, передбачених умовами даного договору.

У період з 13.06.2017 по 21.05.2018 позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 427 820,50 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, відповідачем у відповідності до умов договору повернуто товар на загальну суму 218 257,00 грн та сплачено 84 397,50 грн, що підтверджується накладними на повернення постачальнику товару та платіжними дорученнями, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Отже, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 125 166,00 грн (427 820,50 грн - 218 257,00 грн - 84 397,50 грн).

15.10.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №15-10/19 про сплату заборгованості за поставлений товар, проте відповідач заборгованість не погасив, відповіді на претензію не надав.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 73 079,48 грн, інфляційні втрати в розмірі 26 080,03 грн та 3% річних в розмірі 1 558,77 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 06-05/17 від 06.05.2017, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 427 820,50 грн, проте в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 84 397,50 грн та повернув позивачу товар на загальну суму 218 257,00 грн, у зв`язку з чим у ТзОВ Алімпіс Трейд виникла заборгованість в сумі 125 166,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, накладними про повернення товару постачальнику та платіжними дорученнями, на підтвердження зворотного відповідачем не надано суду інших доказів.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, пунктом 6.1. договору передбачено, що покупець повинен сплатити за поставлений товар в строк не пізніше 15 календарних днів з моменту реалізації такого товару покупцем третім особам (за умови отримання покупцем оплати за такий товар). Оплата здійснюється на підставі Звіту покупця про реалізований товар, в якому зазначається кількість та вартість товару реалізованого покупцем протягом звітного місяця. Даний звіт надається покупцем на електронну адресу постачальника в строк до 5 числа місяця наступного за звітнім. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару або частково, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі (пункт 6.2. договору).

Судом також встановлено, згідно з п. 4.3.3. договору сторони погодили, що покупець має право, а постачальник зобов`язаний прийняти товар, який не був реалізований покупцем протягом 6 місяців від дати підписання видатково-прибуткової накладної на такий товар та/або строк придатності товару становить 60 і менше днів, або товар відносно якого було виявлено неналежну якість (брак). Приймання повернутого товару постачальником та його передача покупцем здійснюється у строк до 3 робочих днів з дати повідомлення покупця в місці поставки, визначеному у пункті 2.1. цього договору та оформлюється накладною на повернення товару.

Отже, судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач оплату за поставлений товар в повному обсязі не здійснив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Ураховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТзОВ Алімпіс Трейд порушило умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 125 166,00 грн.

Крім того, ураховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 73 079,48 грн, інфляційні втрати в сумі 26 080,03 грн та 3% річних в розмірі 1 558,77 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до п. 6.7. договору покупець за порушення строків оплати, вказаних у п. 6.1. даного договору, несе відповідальність і сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Оплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань, передбачених умовами даного договору.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, інфляційних втрат і пені та встановив, що в останніх двох допущено арифметичну помилку.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 52 725,95 грн, сума інфляційних втрат у розмірі 9 429,25 грн та 3 % річних в розмірі 1 558,77 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Камуі задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алімпіс Трейд (04074, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 4; ідентифікаційний код 38765910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Камуі (03680, місто Київ, вулиця Радіщева, будинок 10/14, корпус Б; ідентифікаційний код 38951194) 125 166 (сто двадцять п`ять тисяч сто шістдесят шість) грн 00 коп. - заборгованості, 52 725 (п`ятдесят дві тисячі сімсот двадцять п`ять) грн 95 коп. - пені, 9 429 (дев`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 25 коп. - інфляційних втрат, 1 558 (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 77 коп. - 3% річних та 2 833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) грн 20 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 03.02.2020.

Суддя В.В. Бондарчук