Рішення

від 22.01.2020 по справі 911/1930/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1930/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ до Товариства з обмеженою відповідальністю Вільний простір простягнення 11 968,26 грн. Представники сторін:

Від позивача: Кислощук Я.С.;

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Вільний простір про стягнення 11 968,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті природного газу відповідно до договору № 11410YNA69BP016 від 04.01.2016 постачання природного газу. У зв`язку із вищенаведеним позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 10 862,48 грн. основного боргу, 847, 89 грн. пені, 72,30 грн. 3% річних та 185,59 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1930/19 від 05.08.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» залишено без руху.

20.08.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2019.

Ухвалою суду від 27.08.2019 було відкрито провадження у справі № 911/1930/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 08.10.2019 було вирішено здійснювати розгляд справи № 911/1930/19 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі № 911/1930/19 на 06.11.2019

Позивачем 25.10.2019 подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю Київоблгаз збут зазначило, що у зв`язку із сплатою відповідачем основного боргу в розмірі 10 862,48 грн., вважає за необхідне зменшити позовні вимоги. Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Київоблгаз збут фактично зменшено розмір вимог майнового характеру (кількісних показників), а також, враховуючи те, що зазначена заява подана позивачем до початку першого судового засідання з дотриманням правил вчинення відповідної процесуальної дії, тому заява про зменшення позовних вимог була прийнята судом.

В судове засідання 06.11.2019 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

06.11.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 21.11.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання 11.11.2019 судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення.

21.11.2019 до канцелярії суду представником позивача подано клопотання № 2111/2019 від 21.11.2019 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

В судове засідання 21.11.2019 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

21.11.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 12.12.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання 27.11.2019 судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення.

В судове засідання 12.12.2019 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

12.12.2019 в судовому засіданні судом вирішено закрити підготовчого провадження по справі та призначити розгляд справи по суті на 22.01.2020, що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання 17.12.2019 судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення.

22.01.2020 в судовому засіданні представник позивача в судових дебатах просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2020 не з`явився.

Наразі, з приводу неявки вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право» , Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 22.01.2020.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.01.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Київоблгаз збут (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вільний простір (далі - споживач, відповідач) був укладений договір № 11410YNA69BP016 від 04.01.2016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі - договір). Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природній газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.5 договору, передача газу за цим договором здійснюється на межаї балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення).

Згідно з пунктами 3.2 та 4.1 договору, ціна газу становить 6 595,50 грн. за 1000 куб. м., крім ПДВ 1319,10 грн., всього з ПДВ - 7 914,60 грн. Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 7.00 годин першого дня місця до 7.00 години першого наступного місяця включно.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, поставлено відповідачу природний газ об`ємом 1 174 тис. куб. метрів та 0,001 тис. куб.м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № КОЗ89009315 від 31.03.2019 на суму 12 149,26 грн. та № КОЗ89012187 від 30.04.2019 на суму 9,14 грн. відповідно, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені акти підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до п. п. 4.2 - 4.2.1 та 4.2.3 договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Станом на день розгляду спору по суті, сума основного боргу оплачена відповідачем в повному обсязі у сумі 10 862,48 грн.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів постачальника печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року по 30.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір 11410YNA69BP016 від 04.01.2016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за переданий газ умовами п. 5.1 договору, а саме: до 10-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Матеріалами справи підтверджено, що загальна вартість поставленого позивачем відповідачу газу за березень - квітень 2019 року становить 10 862,48 грн.

Враховуючи встановлений сторонами строк для здійснення оплати, господарський суд встановив, що строк оплати поставленого природного газу позивачем відповідачу є таким, що настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що на момент звернення позивачем до суду, відповідачем було порушено строки виконання своїх грошових зобов`язань за договором, у зв`язку із чим у останнього була наявна прострочена заборгованість за поставлений газ у сумі 10 862,48 грн.

Разом із тим, після подачі позивачем позовної заяви до суду, відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 10 862,48 грн., відповідно до платіжного доручення № 3889 від 06.08.2019 на суму 10 862,48 грн., у зв`язку із чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог щодо зазначеної частини позовних вимог, яку було прийнято судом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись п.6.2.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 847,89 грн.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені нормативно обґрунтовані, а тому підлягають повному задоволенню в сумі 847,89 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 72,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 185,59 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених судом дат прострочення платежів, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3 % річних підлягають повному задоволенню, а в частині інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 130,07 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1824,55 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вільний простір (місцезнаходження: 07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул. Броварська, 46; код ЄДРПОУ 34838225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ (місцезнаходження: 04108, м. Київ, проспект Свободи, б. 2-Г, літ. А; код ЄДРПОУ 39592941) 847,89 грн. нарахованої пені, 72,30 грн. 3% річних, 130,07 грн. інфляційних втрат та 1 824,55 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст. 256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко