Рішення

від 25.02.2019 по справі 760/22408/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/22408/17

Провадження №2/760/2646/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Солом`янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визначення частки померлого у спільному приватному майні та визнання права власності в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визначення частки померлого у спільному приватному майні та визнання права власності в порядку спадкування , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 23.10.2017 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить: визначити, що частка померлого ОСОБА_3 у спільному з ОСОБА_4 майні становила Ѕ частини земельної ділянки площею 0.0588 га, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 : та визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0.0588 га, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_5 , яка залишила заповіт, посвідчений 03 квітня 1999 р. державним нотаріусом 5-ої Київської державної нотаріальної контори Синявською І.О. за реєстровим № 4с-88, яким все майно, яке належатиме на день її смерті заповіла йому - ОСОБА_1 .

Після смерті відкрилась спадщина, яка складається з спадкового майна, а саме: 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 ; частка земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, передана для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що належала на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була ОСОБА_5 , яка 19 червня 2017 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , єдиним спадкоємцем майна якої є ОСОБА_2 , яка отримала 19.06.2017 р. свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

14.04.2017 р. ним отримано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , але не отримала свідоцтво про право на спадщину на частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, переданої для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, яка перебувала в спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії І-КВ № 119778, виданого 18 вересня 2000 р. Київською міською радою, постановою державного нотаріуса П`ятої Київської державної нотаріальної контори Василевської О.А. від 28 лютого 2017 р., позивачу відмовлено, в зв`язку з тим, що в державному акті про право власності на земельну ділянку частки померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не визначені.

Позивач посилається на те, що ні домовленістю між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ні законом, ні рішенням суду частки співвласників у праві спільної сумісної власності не були змінені, а отже спадкодавцю - ОСОБА_3 , на день його смерті мала б належати тільки Ѕ частка спільної приватної власності, на яку він за законом мав право.

Виходячи з викладеного, у разі виділу частки із майна, що було у спільній власності - частки кожного із них у праві спільної приватної власності є рівними і мають становити Ѕ частку кожного співвласника, що відповідає Ѕ частин земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, кожному.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яке відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Як зазначає позивач, він є сином померлої ОСОБА_5 , та, відповідно до положень ст. 1233 ЦК України, має право на спадкування після смерті матері за заповітом, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 06.11.2017 р., відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: П`ята Київська державна нотаріальна контора, про визначення частки померлого у спільному приватному майні та визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 14.05.2018 р. до участі у справі в якості третьої особи залучено Головне територіальне управління юстиції у м. Києві.

21.12.2017 р. до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: П`ята Київська державна нотаріальна контора, про визначення частки померлого у спільному приватному майні та визнання права власності в порядку спадкування, у якій позивач просить визначити, що частка померлої ОСОБА_4 у спільному з ОСОБА_3 майні становила Ѕ частини земельної ділянки площею 0.0588 га, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; та визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0.0588 га, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із зустрічним позовом позивач ОСОБА_2 посилається на наступне.

Так, спірна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві спільної приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є позивач.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати, ОСОБА_4 . Єдиним спадкоємцем померлої за заповітом є позивач, ОСОБА_2 .

Для оформлення спадкових прав після смерті матері, нею було подано заяву до П`ятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

До спадково майна, крім іншого, входили: 1/3 частини жилого будинку АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданого Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою 07.12.1972 р. за реєстровим № 1-104, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 08.12.1972 р. і записане у реєстрову книгу за № 3062; частина земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, переданої для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 119779 від 18.09.2000 р.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частини жилого будинку АДРЕСА_1 нею отримано у встановленому порядку 19.06.2017 р.

В частині оформлення права на спадщину на земельну ділянку, постановою державного нотаріуса Василевської О.А. П`ятої київської державної нотаріальної контори від 19.07.2017 р., їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з тим, що не визначені частки земельної ділянки у праві спільної приватної власності.

Співвласником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 119779, виданого Київською міською радою 18 вересня 2000 р., є ОСОБА_3 на праві спільної приватної власності.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач посилається на те, що ні домовленістю між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ні законом, ні рішенням суду частки співвласників у праві спільної сумісної власності не були змінені, а отже спадкодавцю - ОСОБА_4 , на день її смерті мала б належати тільки Ѕ частка спільної приватної власності, на яку вона за законом мала право.

Виходячи з викладеного, у разі виділу частки із майна, що було у спільній власності - частки кожного із них у праві спільної приватної власності є рівними і мають становити Ѕ частку кожного співвласника, що відповідає Ѕ частин земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, кожному.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яке відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Як зазначає позивач, вона є донькою померлої ОСОБА_4 , та, відповідно до положень ст. 1233 ЦК України, має право на спадкування після смерті матері за заповітом, в зв`язку з чим позивач звернулася до суду з позовом.

Ухвалою суду від 14.01.2019 р. до участі у справі в якості третьої особи залучено Головне територіальне управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою суду від 14.01.2019 р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визначення частки померлого у спільному приватному майні та визнання права власності в порядку спадкування, - прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визначення частки померлого у спільному приватному майні та визнання права власності в порядку спадкування.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази. Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 не заперечував, оскільки позивач ОСОБА_1 визнає позовні вимоги повністю та не заперечує проти визнання частки померлої ОСОБА_4 у спільному з ОСОБА_3 майні на Ѕ частини земельної ділянки площею 0.0588 га, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; та визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0.0588 га, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом) в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом в повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази. Проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 не заперечувала, оскільки повністю визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та не заперечує проти визнання частки померлого ОСОБА_3 у спільному з ОСОБА_4 майні на Ѕ частини земельної ділянки площею 0.0588 га, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 : та визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0.0588 га, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Від представника третьої особи П`ятої Київської державної нотаріальної контори до суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Від представника третьої особи ГТУЮ у м. Києві до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник щодо заявлених позовних вимог поклався на розсуд суду, оскільки після 30.04.2016 р. ГТУЮ у м. Києві не має повноважень щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій. Просив розглядати справу за відсутності представника ГТУЮ у м. Києві з урахуванням фактичних обставин справи та ухвалити рішення відповідно до вимог діючого законодавства.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, врахувавши їх доводи, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані письмові докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві спільної приватної власності подружжю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ 3119778 від 18.09.2000 р., та ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 119779 від 18.09.2000 р.

Частки земельної ділянки у праві спільної приватної власності не визначені.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м. Києва 12.12.1997 р.

Після його смерті відкрилася спадщина та 03.04.1999 р. П`ятою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №184 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Згідно матеріалів спадкової справи №184, спадкоємцями померлого ОСОБА_3 були: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 23.10.2009 р.

Після її смерті відкрилася спадщина та 10.12.2009 р. П`ятою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №986/2009 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

Згідно матеріалів спадкової справи №986/2009, єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_4 за заповітом - є її донька ОСОБА_2 .

До спадково майна, крім іншого, входили:

1/3 частини жилого будинку АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданого Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою 07.12.1972 р. за реєстровим № 1-104, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 08.12.1972 р. і записане у реєстрову книгу за № 3062;

частина земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, переданої для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 119779 від 18.09.2000 р.

19.06.2017 р. ОСОБА_2 державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори, Василевською О.А., видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 3-372, на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане Одинадцятою київською державною нотаріальною контрою 07 грудня 1972 р. за реєстровим № 1-104, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 08 грудня 1972 р. і записане у реєстрову книгу за № 3062.

Постановою державного нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори, Василевської О.А. від 19.06.2017 р., ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0588 га, переданої для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 69236012, що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 119779, виданого Київською міською радою 18 вересня 2000 р. на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 05.02.1998 р., № 214, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 69-2-00408, у зв`язку з тим, що не визначені частки земельної ділянки у праві спільної приватної власності.

Згідно матеріалів спадкової справи №184, відкритої 03.04.1999 р. П`ятою київською державною нотаріальною конторою щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , вбачається, що 03.04.1999 р. гр. ОСОБА_5 державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори, Синявською І.О., видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , належного померлому ОСОБА_3 на підставі Договору на право забудови, посвідченого 3-ою Київською державною нотаріальною контрою 02 серпня 1947 р. за реєстровим № 26521, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 09 серпня 1951 р. в реєстрову книгу за № 3062.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві 08.05.2006 р.

Після її смерті відкрилася спадщина та 14.07.2006 р. П`ятою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №572 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Згідно заповіту, посвідченого 03.04.1999 р. державним нотаріусом П`ятої Київської державної нотаріальної контори Синявською І.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 4С-88, ОСОБА_5 все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що беде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своєму сину - ОСОБА_1 (позивачу за первісним позовом).

До спадково майна, крім іншого, входили:

1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ;

1/3 частки квартири АДРЕСА_2 ;

частка земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, передана для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що належала на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була ОСОБА_5 , яка 19 червня 2017 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , єдиним спадкоємцем майна якої є ОСОБА_2 , яка отримала 19.06.2017 р. свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 01.02.2017 року встановлено факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно матеріалів спадкової справи №572, відкритої 14.07.2006 р. П`ятою київською державною нотаріальною конторою щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , вбачається, що 14.04.2017 р. ОСОБА_1 , державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори, Василевською О.А., видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 3-207, на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане П`ятою київською державною нотаріальною контрою 03 квітня 1999 р. за реєстровим № 4С-86, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 01 червня 1999 р. і записане у реєстрову книгу за № 3062.

Постановою державного нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори, Василевської О.А. від 28.02.2017 р., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0588 га, переданої для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 69236012, що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 119778, виданого Київською міською радою 18 вересня 2000 р. на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 05.02.1998 р., № 214, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 69-2-00407, у зв`язку з тим, що не визначені частки земельної ділянки у праві спільної приватної власності.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Як встановлено судом та перевірено доказами, що спірна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві спільної приватної власності подружжю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ 3119778 від 18.09.2000 р., та ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 119779 від 18.09.2000 р.

Частки земельної ділянки у праві спільної приватної власності не визначені.

ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіла свою частку земельної ділянки доньці - ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповів свою частку земельної ділянки іншій доньці - ОСОБА_5 , яка, фактично прийняла, але за час свого життя не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за заповітом є син - ОСОБА_1 .

В частині права на спадщину на земельну ділянку, постановою державного нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори, Василевської О.А . від 28.02.2017 р., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, у зв`язку з тим, що не визначені частки земельної ділянки у праві спільної приватної власності.

ОСОБА_2 також постановою державного нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори, Василевської О.А. від 19.06.2017 р., відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, у зв`язку з тим, що не визначені частки земельної ділянки у праві спільної приватної власності.

Для визнання права власності на частку нерухомого майнав в порядку спадкування за заповітом позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за первісним та зустрічним позовом) необхідно встановити розмір частки співвласника.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначити якою є доля спадкодавця у праві спільної сумісної власності.

Згідно п. 224 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерстваюстиції Українивід 03.03.2004р.№ 20/5 нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визнання) частки померлого у спільному майні.

Щодо позовних вимоги про визначення частки померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ні домовленістю між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ні законом, ні рішенням суду частки співвласників у праві спільної сумісної власності не були змінені, а отже спадкодавцям - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на день їх смерті мала б належати Ѕ частка спільної приватної власності.

Виходячи з викладеного, у разі виділу частки із майна, що було у спільній власності - частки кожного із них у праві спільної приватної власності є рівними і мають становити Ѕ частку кожного співвласника, що відповідає Ѕ частин земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, кожному.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріпленої в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., де зазначено, що відповідно дост. 1226 ЦК України, частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належному на праві спільної сумісної власності.

Беручи до уваги наведене, а також положення ст. 172 ЦК України, вбачається, що у спірних правовідносинах поділ спільного майна у позасудовому порядку шляхом укладання відповідної угоди між співвласниками є неможливим у зв`язку із смертю одного з них.

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 3.4 листа ВССУ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ст. 3 ЦПК, статей 27 - 31 ЦПК, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв`язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

З огляду на викладене, суд не може вирішувати питання про права померлих батьків позивачів (за первісним та зустрічним позовом), адже вони не є сторонами процесу та у зв`язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, а тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Виходячи із законодавчо встановленої рівності часток кожного із співвласників спільної сумісної власності, відсутності підстав для неприйняття, визнання позову, суд приходить до висновку, що частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності є рівними і мають становити Ѕ частку кожного співвласника, що відповідає Ѕ частин земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, кожному.

Враховуючи вищевикладене, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачам (за первісним та зустрічним позовом) свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, кадастровий номер 69236012, після смерті їх батьків, то суд дійшов висновку про задоволення первісного та зустрічного позову в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності за кожним на Ѕ частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0588 га, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , ст.ст. 172, 321, 355, 368, 370, 372, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1226 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 206, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визначення частки померлого у спільному приватному майні та визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0.0588 га, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визначення частки померлого у спільному приватному майні та визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІПН НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ) право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0.0588 га, кадастровий номер 8000000000:69:236:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

В решті вимог зустрічного позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: С.І. Кушнір