Рішення

від 16.01.2020 по справі 760/22593/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/2197/20

В справі № 760/22593/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

16 січня 2020 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

позивача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судового засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ТРЕЙДІНГ СЕРВІС про стягнення боргу,суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 50 685, 00 гр. боргу, 61 635, 70 гр. річних та 508, 24 гр. 3 % річних.

Посилається в позові на те, що 19 квітня 2019 року між нею та відповідачем був укладений Договір № 19/04 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за умови якого вона передала відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на зворотній основі у розмірі 72 940, 50 гр., що еквівалентно 2 700, 00 дол. США, а відповідач зобов`язався повернути її повністю в порядку та на умовах, передбачених Договором, у строк до 27 червня 2019 року.

2 червня 2019 року була укладена Додаткова угода № 01 до Договору, якою була встановлена дата повернення позики 18 липня 2019 року.

Умови договору нею виконані, грошові кошти відповідачу повернуті.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за умовами договору не виконав, борг не повернув.

Заборгованість сплачено лише в розмірі 24 264, 00 гр., що еквівалентно 900, 00 дол. США та пеню 5 200, 00 гр., що еквівалентно 200, 00 дол. США.

Згідно п. 5.3 Договору за несвоєчасне повернення суми позики позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 1 % від суми позики за кожний день прострочення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору станом на 20 червня виникла заборгованість у розмірі 115 828, 94 гр., яка складається з:

- 50 685, 00 гр. - заборгованість за позикою;

- 61 635, 70 гр. - пеня;

- 508, 24 гр. - 3% річних.

Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Про причину неявки суд до відома не поставив.

Судові повістки, що направлялись за зареєстрованим у ЄДРПУО місцезнаходженням відповідача, а саме: м. Київ, просп.. Валерія Лобановського, буд. 6, кв. 19 , повертались до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

Вказана адреса відповідача зазначена в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Порядок вручення судових повісток врегульовано ст. ст.128, 130 ЦПК України та Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за адресою, зазначеною в ЄДРПУО, є свідомими,спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Виходячи з цього, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Ухвалою суду від 9 серпня 2019 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 19 квітня 2019 року між сторонами був укладений Договір № 19/04 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за умовами якого відповідачу було надано безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на зворотній основі у розмірі 72 940, 50 гр.

Відповідно до п.3.1, 3.2 Договору позика надана відповідачу строком до 27 червня 2019 року і вказана дата є датою остаточного повернення позики.

2 червня 2019 року була укладена Додаткова угоду № 01 до Договору, якою сторонами була узгоджена дата повернення позики 18 липня 2019 року.

Позивачка в судовому засіданні зазначила, що умови договору відповідачем в обумовлений строк не виконані, борг не повернуто.

З наданої до матеріалів справи розписки вбачається, що 14 травня 2019 року відповідачем було сплачено 24 264, 00 гр., що еквівалентно 900, 00 дол. США та 6 липня 2019 року пеню у розмірі 5 200, 00 гр., що еквівалентно 200, 00 дол. США.

/ а.с.11 -14 /

В судовому засіданні позивачка зазначила, що після її звернення до суду відповідач 03 грудня 2019 року з заявленої нею в позові суми позики повернув їй 2 883, 00 гр.

Тобто, фактична сума заборгованості складає 47 802, 00 гр., яка має бути стягнута з відповідача.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

В той же час, з точки зору закону в разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

На підтвердження укладеного з відповідачем договору позики та передачу йому грошових коштів позивачка надала до суду Договір № 19/04 від 19 квітня 2019 року та розписку про часткове погашення заборгованості, засвідченої в порядку ст.95 ЦПК України.

Виходячи з викладеного вище, невиконання відповідачем зобов`язань за договором позики, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки в цій частині та їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасне повернення суми позики позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 1% від суми позики за кожний день прострочення.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, кклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачка в судовому засіданні зазначила, що предметом договору позики була національна валюта.

Звертаючись до суду просить стягнути з відповідача в зв`язку з порушенням ним зобов`язання 508, 24 гр. річних за період часу з 20 червня 2019 року до 20 жовтня 2019 року, а також 61 635, 70 гр. пені а цей же період часу.

Відповідач, не надавши до суду відзив, приведений розрахунок не спростовував, свого розрахунку не надав.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи викладене вище, невиконання відповідачем умов укладеного з позивачкою Договору № 19/04 від 19 квітня 2019 року, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими в межах та розмірі, заявлених позивачкою.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основні положення про докази визначено в § 1 Глави 5 ЦПК України.

Згідно зі ст.ст.76, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи з викладеного вище, надання позивачем доказів в обґрунтування пред`явленого позову та відсутності доказів з боку відповідача на їх спростування, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.

Звертаючись до суду позивачка просить також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу згідно Договору № 15/072019 від 15 липня 2019 року, а саме 3 000, 00 гр.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В судовому засіданні позивачка зазначила, що витрат на професійну правничу допомогу при зверненні до суду вона не понесла, обумовлену Договором про надання правової допомоги та Актом прийому-передачі наданих послуг суму вона не сплачувала.

Вони з адвокатом узгодили, що послуги адвоката нею будуть оплачені після рішення суду та його виконання.

Таким чином, оплата позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу не підтверджена.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Баришевський проти України (Заява № 71660/11), Двойних проти України (Заява № 72277/01), Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з цього та викладеного вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу, не понесених нею на момент ухвалення рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1 158, 29 гр. судового збору.

Керуючись ст.ст.15,16, 509, 610, 611,625, 1046, 1047, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1051 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ТРЕЙДІНГ СЕРВІС / 03037 м.Київ проспект В. Лобановського, 6-А, кВ.19, ЄДРПОУ 41516079/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_2/ 47 802. 00 гр. боргу, 61 635, 70 гр. пені та 508, 24 гр. річних.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ ТРЕЙДІНГ СЕРВІС / 03037 м.Київ проспект В.Лобановського, 6-А, кВ.19, ЄДРПОУ 41516079/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_2/ 1 158 , 29 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 03 лютого 2020 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва