Постанова

від 31.01.2020 по справі 201/17913/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1063/20 Справа № 201/17913/17 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

ОСОБА_1 ,

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРО ЛТД до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ ТЕРО ЛТД у грудні 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат, трьох відсотків річних /а.с. 3-5/.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири у багатоповерховому будинку, послуги з централізованого теплопостачання якому надає позивач. Позивачем для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення споживачу ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 і щомісячно направлялися квитанції про нарахування вартості наданих послуг з метою їх оплати. Також позивач зазначив, що між ТОВ ТЕРО ЛТД як теплопостачальною організацією та споживачем ОСОБА_1 встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг у сфері теплопостачання, а саме: виконавець надав послуги споживачу, який цими послугами користувався та продовжує користуватись, від послуг не відмовився, усвідомлюючи необхідність оплати за надані послуги. Проте, споживач не оплачував послуги постачальника, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 01.11.2017р. складає 16 616,44 грн. З метою вирішення спору у досудовому порядку, ОСОБА_1 позивачем направлено вимогу № 222 від 20.06.2017р. про сплату в добровільному порядку.

Просиять суд стягнути з ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 16 616,44 грн., 3% річних - 1 007,46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 113,79 грн., а разом 23 737,69 грн. та судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі /а.с. 33-34/.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року (а.с. 44), яку в подальшому уточнила (а.с. 56-60).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 серпня 2018 року вказану заяву задоволено, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с. 65-66).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 липня 2019 року заявлені позовні вимоги задоволено частково (а.с. 106-109).

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 липня 2019 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не визначився у повній мірі з характером правовідносин, які виникли між сторонами, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності, не навів обгрунтованих мотивів щодо покладених в основу рішення, в результаті чого дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог /а.с. 135-139/.

ТОВ ТЕРО ЛТД своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України скористалась та подало відзив на апеляційну скаргу.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2019 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення оскаржується позивачем в частині задоволених позовних вимог, а тому в силу вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в іншій частині воно не перевіряється.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю ТЕРО ЛТД зареєстровано в ЄДР та має ліцензії на виробництво, постачання, транспортування теплової енергії.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 502 від 10.11.2016 р. встановлено тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення Товариству з обмеженою відповідальністю ТЕРО ЛТД (а.с. 9).

Листом від 20.06.2017р. № 222 Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕРО ЛТД звернулось до ОСОБА_1 із вимогою про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 16 616,44 грн., що підтверджується копією зазначено листа, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 16).

29.06.2017р. відповідач ОСОБА_1 отримала вимогу позивача про сплату заборгованості, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 17).

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Стаття 68 ЖК України передбачає, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно з абз. 8 п. 2 Правил Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормальної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Відповідно ст. 1 ЗУ Про теплопостачання , споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. У вказаній статті також визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 19 ЗУ Про теплопостачання , визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від умов договору не допускається.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30.10.2013р., споживачі зобов`язані оплатити житлово - комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними і відсутність договору про надання житлово - комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з теплопостачання позивача, заборгованість ОСОБА_1 за період з січня 2014 року по жовтень 2017 року (включно) становить 16 616,44 грн. Три відсотки річних за період з грудня 2014 року по листопад 2017 року (включно) становить 1 007,46 грн. Інфляційні втрати за аналогічний період 6 113,79 грн.

Відповідач подала до суду заяву, в якій просила застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності, передбачені чинним законодавством.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за позовом ТОВ ТЕРО ЛТД звернувся до суду із даним позовом 11.12.2017р.

Відповідач визнала заявлені до неї позовні вимоги за період заборгованості з 11.12.2014 р. по 11.10.2017 р. в сумі 9 828,85 грн. та тільки при умові наявності у позивача ліцензії на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії за весь зазначений період.

Крім того, відповідач здійснила розрахунок 3% річних та інфляції, які передбачені ст. 625 ЦК України, в межах строків позовної давності. Так, згідно її розрахунку 3 відсотка річних за період з 01.12.2014р. по листопад 2017 року складає 390,41 грн., розмір інфляції за період, запропонований позивачем, з 01.12.2014р. по жовтень 2017 року складає 1556,95 грн.

Судом першої інстанції при винесені рішення були встановлені повноваження позивача щодо надання послуг з теплопостачання населенню, щодо певного періоду спірних правовідносин було застосовано строк позовної давності за заявою відповідача, враховано визнання відповідачем позовних вимог за період заборгованості з 11.12.2014 р. по 11.10.2017 р., а також було враховано розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію, 3% річних та інфляційних витрат розрахований відповідачем, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог та стягнув з відповідача на користь відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 11.12.2014р. по 11.10.2017р. у розмірі 9 828,85 грн., а також інфляційні збитки за період з грудня 2014 року по жовтень 2017 року у розмірі 1 556,95 грн., 3% річних за період з грудня 2014 року по листопад 2017 року 390,41 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів.

За змістом ст.ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доводи заявника стосовно того, що строк дії наявних в матеріалах справи ліцензій, які видані на підставі рішення Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 172-теп від 21 липня 2016 року, закінчений є безпідставним, оскільки відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензія видається на необмежений строк.

Доводи заявника стосовно того, що відсутні ліцензії про право позивача на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії на 2014, 2015, 2017 року, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки в період з 2011 року по 2016 рік позивачем здійснювалось постачання теплової енергії на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 08.06.2011 року № 797. Відповідно до до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання горячої води, затвердженого постановою КМУ "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" від 01.06.2011 року № 869 встановлення тарифів органами місцевого самоврядування проводиться на підставі поданих ліцензіатом розрахунків та підтверджуючих документів. Ліцензіатом, відповідно до зазначеного порядку, є суб`єкт господарювання, який одержав відповідні ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання теплової енергії. Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що при відсутності у позивача ліцензії на здійснення даного виду господарської діяльності, орган місцевого самоврядування не встановлював би тарифи для позивача.

Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров