Постанова

від 29.01.2020 по справі 766/18775/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 р.

м. Київ

справа № 766/18775/17

провадження № 51-4844км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

засудженої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Херсонського апеляційного суду від03вересня 2019року в кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки м.Херсона, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 у цьому ж місті, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.191, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 21червня 2019року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч.1 ст.191 КК України на строк 1рік; за ч.2 ст.185КК України - на строк 2роки; за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185КК України на строк 1рік. На підставі ч.1 ст.70КК України шляхом часткового складання покарань визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2роки і 6місяців. На підставі ст.79 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 13березня 2017року уклала з ОСОБА_8 договір оренди житлового приміщення, що по АДРЕСА_3 строком на 6 місяців з 13березня по 13вересня 2017року, і їй було ввірене на тимчасове користування майно, що перебувало у будинку, зокрема пральна машина. У середині травня 2017року ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив, без відома ОСОБА_8 привласнила вказану пральну машину і розпорядилась нею на власний розсуд, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1900грн.

Крім цього, 11квітня 2018року в період часу з 12.10год. до 12.25год. ОСОБА_7 з магазину «Сільпо» по проспекту Ушакова, 49, у м.Херсоні, керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, шляхом вільного доступу, викрала продукти харчування на загальну суму 235,12грн.

22червня 2018року приблизно о 21.40год. ОСОБА_7 з магазину «АТБ-маркет» по проспекту Святого Кирила та Мефодія, 15/2 у м.Херсоні, керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, шляхом вільного доступу намагалася викрасти продукти харчування на загальну суму 270,50грн., однак злочин до кінця не довела з причин, що не залежали від її волі, оскільки була зупинена охороною магазину.

05липня 2018року приблизно о 04.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту по вул.Нафтовиків в м.Херсоні, повторно, таємно, шляхом вільного доступу заволоділа мобільним телефоном вартістю 3230грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.

05липня 2018року о 04.35 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в м.Херсоні, скориставшись програмою «Приват24» на раніше викраденому телефоні, таємно, повторно, шляхом вільного доступу заволоділа грошима потерпілого ОСОБА_9 в сумі 1000грн., спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму.

05липня 2018року о 23.43 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в м.Херсоні, скориставшись програмою «Приват24» на раніше викраденому телефоні, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, заволоділа грошима потерпілого ОСОБА_9 в сумі 656,54грн., спричинивши йому матеріальну шкоду на вказану суму.

19жовтня 2018року в період часу з 10.10год. до 18.30год. ОСОБА_7 з магазину «Грін Маркет» по вул. Миру, 43, у м.Херсоні, керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрала продукти харчування на загальну суму1119,42грн.

04вересня 2018року, приблизно о 17.11год., ОСОБА_7 з магазину «Ватсонс», що по проспекту 200 років Херсону, 24-6 в м.Херсоні, керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрала майно на загальну суму559,31грн.

08січня 2019року у період часу з 12.20год. до 12.40год. ОСОБА_7 з гіпермаркету «Епіцентр» по Бериславському Шосе, 17 в м.Херсоні, керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, шляхом вільного доступу намагалась викрасти майно на загальну суму 1276,97грн., однак злочин до кінця не довела з причин, що не залежали від її волі, оскільки була зупинена охороною магазину.

14лютого 2019року приблизно о 11.40год. ОСОБА_7 з магазину «Сільпо» по вул.Залаегерсег, 18 в м.Херсоні, керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, шляхом вільного доступу намагалась викрасти майно на загальну суму 306,54грн., однак злочин до кінця не довела з причин, що не залежали від її волі, оскільки була зупинена охороною магазину.

07березня 2019року приблизно о 18.30год. ОСОБА_7 з магазину «Таврія В» по вул.49ХГД, 24, в м.Херсоні, керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, шляхом вільного доступу намагалась викрасти продукти харчування на загальну суму252,75грн., однак злочин до кінця не довела з причин, що не залежали від її волі, оскільки була зупинена ОСОБА_10 .

Вироком Херсонського апеляційного суду від03вересня 2019року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Херсонського міського суду Херсонської області від21червня 2019року щодо ОСОБА_7 скасовано в частині призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням. Призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі за ч.1 ст.191 КК України на строк 1рік; за ч.2 ст.185КК України- на строк 2роки; за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185КК України на строк 1рік. На підставі ч.1 ст.70КК України шляхом часткового складання покарань визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2роки і 6місяців.

Зараховано в строк відбування покарання період перебування ОСОБА_7 під вартою з 26березня по 21червня 2019року В решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , порушує питання про зміну вироку суду апеляційної інстанції та звільнення засудженої від відбування призначеного покарання на підставі ст.79КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст.76КК України, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок міського суду і погіршуючи становище засудженої, вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, оскільки прокурор не оскаржував судове рішення в частині щирого каяття засудженої. Також захисник вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував те, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має на утриманні двох малолітніх дітей, пройшла лікування від наркоманії, яка була причиною вчинення крадіжок, влаштувалась на роботу, повернулась до нормального способу життя, тому її подальше виправлення не потребує ізоляції від суспільства.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджена підтримали касаційну скаргу.

Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації її дій за ч.1 ст.191, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України в касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та даним про особу засудженої через суворість, а також щодо виходу за межі апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Відповідно до положень ст.50КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для їївиправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Частиною 1 ст.79КК України передбачено, що у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання, з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи, у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Апеляційний суд, дійшовши до висновку про необхідність скасування вироку міського суду в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання та призначення їй покарання у виді позбавлення волі, яке потрібно відбувати реально, дотримався вимог статей 50, 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості злочину та кількість епізодів вчинених нею злочинів, дані про особу засудженої й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Ухвалюючи вирок, апеляційний суд, урахував конкретні обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_7 вчинила 11 епізодів злочинних діянь, частину з яких під час перебування під дією такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт; за місцем проживання характеризується посередньо, з дітьми не проживає, перебуває на обліку як наркозалежна. Також колегія суддів зазначила, що матеріалами справи не підтверджено факт утримання чи будь-якого іншого піклування про дітей, а виключно наявність у ОСОБА_7 дітей не є обставиною, яка пом`якшує покарання. Також судом апеляційної інстанції враховано, що у вироку суду першої інстанції не мотивовано висновку про наявність такої обставини як щире каяття. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, мотивувавши належним чином своє рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі положень ст.79КК України. З таким висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Також колегія суддів не погоджується з доводом сторони захисту про вихід судом апеляційної інстанції за межі касаційної скарги, що призвело до погіршення становище засудженої, оскільки це не підтверджується матеріалами справи. Як убачається з апеляційної скарги прокурора, він просив скасувати вирок суду першої інстанції у тому числі і через безпідставне обґрунтування можливості застосування ст.79КК України щирим каяттям засудженої.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, а також явної несправедливості призначеного засудженій покарання через суворість, під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не убачає.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Херсонського апеляційного суду від03вересня 2019року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3