Ухвала

від 03.02.2020 по справі 915/91/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

03 лютого 2020 року Справа № 915/91/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С., розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОРМАЛЬ Н , юридична адреса: 54050, м. Миколаїв, вул.. Рибна, 1-Б, адреса для листування: 54037, м. Миколаїв, вул. Чернишевського, 2а, код ЄДРПОУ 19289233,

особи, які можуть отримати статус учасника у справі:

(відповідач-1) Акціонерне товариство Альфа-Банк , 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714;

(відповідач-2) Товариство з обмеженою відповідальністю Грін Вейс , 54050, м. Миколаїв, вул. Рибна, 1-Б, код ЄДРПОУ 40166556;

(третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

без повідомлення (виклику) учасників справи, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОНОРМАЛЬ Н (далі - ТОВ АВТОНОРМАЛЬ Н ) звернулось до господарського суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, в якій просить суд накласти арешт на нежитловий об`єкт, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна , 1-Б , належний Товариству з обмеженою відповідальністю Грін Вейс (далі - ТОВ Грін Вейс ), та заборонити ТОВ Грін Вейс вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Рибна , 1-Б, шляхом його реалізації чи будь-яким іншим способом, в тому числі і шляхом зменшення статутного капіталу товариства.

В обґрунтування поданої заяви товариство АВТОНОРМАЛЬ Н зазначає, що 27.01.2020 йому стало відомо про реєстрацію права власності належного заявнику нерухомого майна, розташованого за адресою м. Миколаїв , вул. Рибна, 1-Б , за іншою юридичною особою, на підтвердження такої реєстрації права власності заявник надав суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.01.2020.

Так, згідно з наданою Інформацією, 14 грудня 2019 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав на вищевказане нерухоме майно за ТОВ Грін Вейс на підставі акту прийому - передачі майна від 09.12.2019.

Зі змісту заяви також вбачається, що нежитловий об`єкт за адресою: м . Миколаїв, вул . Рибна, 1-Б, було передано в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 основного зобов`язання за договором кредиту № 640/272-К272 від 11.06.2007, укладеного між гр. ОСОБА_1 та АКБСР Укрсоцбанк . Спірне нерухоме майно було передано в іпотеку за умовами іпотечного договору, укладеного 11.06.2007 ЗАТ АВТОНОРМАЛЬ (правонаступником якого є ТОВ АВТОНОРМАЛЬ Н ) та АКБСР Укрсоцбанк , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. за реєстровим номером 1841.

Заявник стверджує, що жодних правочинів щодо відчуження спірного нерухомого майна ним не укладалось, а також між ним та ТОВ Грін Вейс відсутні будь-які договірні відносини. Крім того, за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень відносно ТОВ АВТОНОРМАЛЬ Н відсутні відкриті виконавчі провадження стосовно реалізації предмета іпотеки.

З огляду на викладене, заявник має намір звернутись до суду за захистом своїх порушених майнових прав та скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Згідно п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.4 Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою . З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову . Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п.п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що нерухоме майно, розташоване у м. Миколаєві по вул. Рибній , 1-Б , вибуло з володіння заявника та наразі право власності на нього зареєстроване за ТОВ Грін Вейс .

Заявником не надано суду доказів, які б свідчили про намір ТОВ Грін Вейс позбутись спірного нерухомого майна, в т.ч. шляхом зменшення статутного капіталу товариства та не зазначено обставин, які можуть в подальшому унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.

Оцінивши наведені міркування в сукупності, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ АВТОНОРМАЛЬ Н про забезпечення позову, у зв`язку з невідповідністю її положенням норм ГПК України, про які зазначено вище та необґрунтованістю обставин, на які посилається заявник.

Згідно ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При цьому господарський суд зазначає, що заявник не позбавлений можливості звернутись з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову після отримання належних доказів на підтвердження вчинення власником майна реальних дій, спрямованих на відчуження спірного майна.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОРМАЛЬ Н (вх. №1205/20 від 30.01.2020) про забезпечення позову у справі - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська