Постанова

від 25.07.2007 по справі ап-17/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АП-17/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2007 р.   Справа № АП-17/192   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Прокурора Тлумацького району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі, м.Тлумач, Івано-Франківської області, вул.Д.Галицького, 15.

до відповідача:                                                                                                                                                                          Редакційно-видавничого комплексу "Злагода", м.Тлумач, Івано-Франківської області, вул.Кармелюка, 10.  

про:

стягнення 12137 грн. 63 коп.

За участю представників:           

Від позивача:

Від  відповідача:Юзвак С.С. - завідувач юридичним сектором (довіреність №341/06  від 08.02.2007 року).Штурнак З.В. - головний редактор

встановив: заявлено позов про стягнення боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 12137 грн. 63  коп.

          Прокурор  в судове засідання не з"явився.

Відповідач проти заявленої суми боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі позову заперечив, посилаючись на те, що відповідачем направлено позивачу довідку №74 від 25.06.2007 р. уточнюючу особливий характер роботи або умови праці, потрібні для призначення пільгової пенсії, згідно з якою пенсія гр.Мерені О.Г. повинна бути призначена на підставі ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".У разі  призначення  пенсії  за  віком  на  пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", така сума пенсії не підлягає відшкодуванню підприємством.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

          Відповідач є  платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі ст.1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками  збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що для  платників збору,  визначених пунктами 1 та 2 статті  1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення».

          Відповідно до п. 1 ст. 14 зазначеного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства  України,  незалежно  від  форми   власності, виду діяльності  та  господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі філії,  представництва,  відділення та  інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ, організацій,  об'єднань громадян,  профспілок,  політичних партій, які  мають  окремий  баланс  і  самостійно  ведуть  розрахунки  із застрахованими особами),  фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності  та  інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які обрали особливий спосіб оподаткування  (фіксований  податок,  єдиний  податок,  фіксований сільськогосподарський  податок,  придбали   спеціальний   торговий патент),   які   використовують  працю  фізичних  осіб  на  умовах трудового договору (контракту) або на інших  умовах,  передбачених законодавством,  або за договорами цивільно-правового характеру.

          Відповідно до вимог ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин, підприємства та організації зобов”язані сплачувати до Пенсійного фонду України плату, що покриває  витрати фонду на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. „б”- „з” цієї статті Закону.

          Як визначено в п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р., відшкодуванню  підлягають  витрати  Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".          

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлено позивачу довідку №74 від 25.06.2007 р. уточнюючу особливий характер роботи або умови праці, потрібні для призначення пільгової пенсії, згідно з якою пенсія гр.Мерені О.Г. повинна бути призначена на підставі ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".  Актом №93 від 18.07.2007 р. зустрічної перевірки документів про стаж роботи та заробітну плату, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, проведеної управлінням ПФУ в Тлумацькому районі підтверджено достовірність  виданої відповідачем уточнюючої довідки №74 від 25.06.2007 р. та наявність підстав для призначення пенсії гр.Мерені О.Г. на підставі ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що пенсія призначена даній особі відповідно до ст.100 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Відтак, у разі  призначення  пенсії  за  віком  на  пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", така сума пенсії не підлягає відшкодуванню підприємством, враховуючи наступне.

          Згідно зі  статтею   100   Закону   України   "Про   пенсійне забезпечення" право на пільгове пенсійне забезпечення мають особи, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.92 р.) на роботах із шкідливими важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Пенсії за віком призначаються за таких умов:

    а) особам, які на день введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

    б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , виходячи із вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

              До набрання чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення"  пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.72 р. При цьому вимоги щодо атестації робочих місць за умовами праці з раніше діючим законодавством були відсутні. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92. р. N 442 .

          Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1  та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2  виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на  призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

          До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним вище, пенсії призначаються за  нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" .

              Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

               Відповідно    до Законів України "Про пенсійне забезпечення" ; "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" відшкодуванню підлягали пенсії, призначені за пунктами "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

          Отже, пенсії, призначені відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , відшкодуванню не підлягають.

          За наведених обставин, вимоги про стягнення боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі позову задоволенню не підлягають.

          На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України,  Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст. 124, 129 Конституції України, п.п. 5, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.158-167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

п о с т а н о в и в :

у позові відмовити.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя                                                                          Неверовська Л.М.                                                                                                                                             

Постанова виготовлена в повному обсязі і підписана     30.07.2007 р.

Документ виготовлено в АС Діловодство

Боднарчук М.Б.