Рішення

від 29.01.2020 по справі 360/5485/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5485/19

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,

позивача - не прибув

та

представника відповідача - Ганзія С.В. (довіреність від 17.10.2019

№ Г-856/14/12-32-00, посадова інструкція)

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 140053-5306-1227,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 140053-5306-1227, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 40806,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 червня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Луганській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 0062, за яким позивачу передано в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 38,4658 га, кадастровий номер 4425455100:08:002:0221, яка розташована на території Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області. Позивач прийняв, а орендодавець передав вказану земельну ділянку на підставі відповідного акта прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки). Тобто, фактично позивачу було передано в оренду зазначену земельну ділянку для створення фермерського господарства. На підставі вказаного договору оренди землі на базі орендованої земельної ділянки позивачем у встановленому законом порядку створено та зареєстровано як юридичну особу Фермерське господарство Схід-Агро 2018 , яке на даний час використовує зазначену земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Вказане підтверджується відповідним статутом фермерського господарства та рішенням засновника фермерського господарства. З огляду на те, що на підставі вищезазначеного договору оренди землі закінчився процес створення даного фермерського господарства, яке приступило до використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у своїй господарській діяльності, саме Фермерським господарством Схід-Агро 2018 як юридичною особою було сплачено відповідний земельний податок, що підтверджується податковою декларацією з плати за землю. З огляду на викладене, позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки земельна ділянка, передана йому в оренду для ведення фермерського господарства, перебуває у фактичному користуванні Фермерського господарства Схід-Агро 2018 , яким і сплачена орендна плата за 2019 рік.

З посиланням на положення статей 7, 8, 56, 270, 288 Податкового кодексу України, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Головне управління ДПС у Луганській області позов не визнало, про що 23 січня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 2841/2020 подало відзив на позовну заяву від 22 січня 2020 року № 686/9/12-32-08-04-29, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 44-46).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що ОСОБА_1 орендує земельну ділянку згідно з договором оренди землі від 05 червня 2014 року № 0062, за яким позивачу передано в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 38,4658 га. Також позивач є засновником Фермерського господарства Схід-Агро 2018 , яке зареєстроване Троїцькою районною державною адміністрацією 22 червня 2018 року та перебуває на обліку в Троїцькій ДПІ Сватівського управління Головному управлінні ДПС у Луганській області. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень суб`єктом речового права на оренду 38,4658 га виступає громадянин ОСОБА_1 .

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України. Так, відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податковою повідомлення-рішення.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

На підставі вищезазначеного, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 140053-5306-1227 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати і фізичних осіб на 2019 рік у розмірі 40806,89 грн.

В позовній заяві позивач в своїх доводах посилається на Закон України Про фермерське господарство як підставу набуття права власності або користування земельною ділянкою фермерським господарством Схід-Агро 2018 , яка надана в оренду ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що ані Законом України Про фермерське господарство , ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено автоматичного виникнення у фермерського господарства права володіння та користування земельними ділянками, які набуваються його членами. А це означає, що перехід від члена фермерського господарства до такого господарства - юридичної особи права володіння та/або користування земельною ділянкою має відбуватися за волевиявленням члена фермерського господарства в загальному порядку та на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України.

Позивач є орендарем земельної ділянки, отже, заснування фермерського господарства не позбавляє позивача, як орендаря такої земельної ділянки, обов`язку внесення плати за оренду земельної ділянки.

Позивачем до матеріалів справи не надано довідку Держземагентства щодо використання земельної ділянки фермерським господарством Схід-Агро 2018 та акта приймання - передачі земельної ділянки в користування від ОСОБА_1 до Фермерського господарства Схід-Агро 2018 . Відповідно платником орендної плати за земельну ділянку, взяту в оренду згідно з договором оренди землі від 05 червня 2014 року № 0062, є фізична особа ОСОБА_1 , а не Фермерське господарство Схід-Агро 2018 .

Вищезазначене свідчить, що податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 140053-5306-1227, прийняте Головним управлінням ДПС у Луганській області, є законним та таким, що відповідає нормам податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 02 січня 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено відкрите судове засідання на 29 січня 2020 року о 13 год. 15 хв. (арк. спр. 38-39).

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином (арк. спр. 43), в позовній заяві просив розглянути справу без його участі (арк. спр. 1-4).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

05 червня 2014 року між Державою України в особі Головного управління Держземагентства у Луганській області (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі за № 0062, відповідно до пункту 1 якого Орендодавець на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Луганській області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства від 19 березня 2014 року № ЛГ/4425455100:08:002/00000121 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується у Троїцькій селищній раді Троїцького району Луганської області (арк. спр. 11-13).

Пунктом 2 договору від 05 червня 2014 року № 0062 передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 38,4658 (тридцять вісім цілих чотири тисячі шістсот п`ятдесят вісім десятитисячних) га, кадастровий номер 4425455100:08:002:0221, у тому числі: угіддя: рілля, під господарськими шляхами і прогонами, полезахисні лісосмуги та чагарники.

Згідно з актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 02 червня 2014 року № 0062 без дати та без номеру на підставі зареєстрованого відповідно до чинного законодавства договору оренди від 02 червня 2014 року № 0062 між Орендодавцем та Орендарем, Орендодавець передає земельну ділянку кадастровий номер 4425455100:08:002:0221, площею 38,4658 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується у Троїцькій селищній раді Троїцького району Луганської області, Орендар приймає вищевказану земельну ділянку в оренду (арк. спр. 14).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15 січня 2020 року № 196376947 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 січня 2020 року № 198106727 орендарем земельної ділянки кадастровий номер 4425455100:08:002:0221, площею 38,4658 га є ОСОБА_1 (арк. спр. 48-57, 60-62).

ОСОБА_1 - засновником Фермерського господарства Схід-Агро 2018 , прийнято рішення від 21 червня 2018 року № 1 відповідно до чинного законодавства України та на підставі договору оренди земельної ділянки від 05 червня 2014 року № 0062 створити Фермерське господарство Схід-Агро 2018 , основним видом діяльності якого є: 1.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, який включає всі форми вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур у відкритому ґрунті (арк. спр. 15-16).

Згідно з пунктом 9 рішення засновника Фермерського господарства Схід-Агро 2018 від 21 червня 2018 року № 1 засновник Фермерського господарства Схід-Агро 2018 передає для використання в виробничій діяльності отримані ним на умовах оренди земельні ділянки:

- земельна ділянка площею 38,4658 га (кадастровий номер 4425455100:08:002:0221), видана засновнику в оренду згідно з договором оренди землі згідно з наказом Держземагентства України від 09 квітня 2013 року № 142, керуючись Положенням про Головне управління Держземагентства у Луганській області, затвердженим наказом Держземагентства у Луганській області від 14 червня 2013 року № 270, зареєстрованим в реєстрі 19 червня 2013 року за № 13821350000024447 терміном на 25 років, яка розташована на території Троїцької сільської ради Троїцького району Луганської області;

- земельна ділянка площею 24,0043 га, видана засновнику в оренду згідно з договором оренди землі, зареєстрованого Відділом Держкомзему України у Троїцькому районі, про що у Державному реєстрів земель вчинено запис від 26 жовтня 2011 року за № 442540004000979, терміном на 49 років, яка розташована на території Лантратівської сільської ради Троїцького району Луганської області.

22 червня 2018 року за № 13781020000000478 проведено держану реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства Схід-Агро 2018 (ідентифікаційний код 42259427, місцезнаходження: 92100, Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, вул. Висока, буд. 16-Б), засновником якого є ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06 грудня 2019 року за № 1006056434 (арк. спр. 8-10).

Відповідно до підпункту а пункту 4.8 розділу 4 Статуту Фермерського господарства Схід-Агро 2018 , затвердженого рішенням засновника Фермерського господарства Схід-Агро 2018 від 21 червня 2018 року № 1 (арк. спр. 17-24), землі фермерського господарства складаються із земельних ділянок, які надані в оренду засновнику фермерського господарства Найдьонову ОСОБА_2 , а саме:

- земельна ділянка площею 38,4658 га, видана засновнику в оренду згідно Договору оренди землі № 0062, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 19 червня 2013 року № 13821350000024447 терміном на 25 років, яка розташована на території Троїцької сільської ради Троїцького району Луганської області;

- земельна ділянка площею 24,0043 га поліпшених пасовищ, видана засновнику в оренду згідно Договору оренди землі, зареєстрованого Відділом Держкомзему України у Троїцькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 жовтня 2011 року за № 442540004000979, терміном на 49 років, яка розташована на території Лантратівської сільської ради Троїцького району Луганської області.

Таким чином, земельна ділянка загальною площею 38,4658 га, кадастровий номер 4425455100:08:002:0221, фактично використовується Фермерським господарством Схід-Агро 2018 у своїй діяльності.

19 липня 2018 року Фермерським господарством Схід-Агро 2018 до Сватівської об`єднаної державної податкової інспекції (Троїцького відділення) Головного управління ДФС у Луганській області подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік від 15 липня 2018 року № 9149204734, відповідно до якої річна сума орендної плати за землю складає 40806,89 грн (арк. спр. 26-27, 28).

19 лютого 2019 року Фермерським господарством Схід-Агро 2018 до Сватівської об`єднаної державної податкової інспекції (Троїцького відділення) Головного управління ДФС у Луганській області подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з орендної плати за землю за 2019 рік від 19 лютого 2019 року № 9026017435, відповідно до якої річна сума орендної плати за землю складає 40806,89 грн (арк. спр. 26-27, 28).

Податковим повідомленням-рішенням від 17 жовтня 2019 року № 140053-5306-1227 Головне управління ДПС у Луганській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 40806,89 грн (арк. спр. 25).

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 17 жовтня 2019 року № 140053-5306-1227 отримано ОСОБА_1 19 жовтня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (арк. спр. 58).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 4 Закону № 973-IV закріплено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно до статті 7 Закону № 973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 12 Закону № 973-IV визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (частина друга статті 12 Закону № 973-IV).

Відповідно до статті 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Статтею 23 Податкового кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (пункти 38.1, 38.2 статті 38 Податкового кодексу України).

Пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Абзацом першим пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 288.2, 288.3 та 288.4 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Разом з цим, суд погоджується з доводами позивача про те, що об`єктом плати за землю в розглянутих правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, та фактично використовується фермерським господарством, яке реалізуючи права фактичного землекористувача має обов`язок внесення плати за землю.

В розглянутому спорі орендар фактично передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності, а контролюючий орган оскаржує права фермерського господарства як землекористувача, визначаючи останнім фізичну особу орендаря, із чим пов`язує обов`язок внесення плати за користування земельною ділянкою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, правову позицію, висловлену у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року, в якій Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (…), № 26449/95, пункт 54, від 09 листопада 1999 року. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 814/1005/16 (№ рішення в ЄДРСР 76271907).

Суд також зазначає, що у подібних правовідносинах у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 804/16045/15 (№ рішення в ЄДРСР 74819314) Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію, відповідно до якої визнав правомірним нарахування контролюючим органом фермерському господарству плати за землю, яка використовується на підставі договору оренди, укладеного між районною державної адміністрацією та громадянином, який є засновником та керівником такого фермерського господарства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Підсумовуючи, суд зазначає, що закон прямо відносить до земель фермерського господарства землі, отримані його засновником у власність для створення цього господарства, отже, до земель фермерського господарства відносяться в тому числі і землі отримані засновником цього фермерського господарства в оренду з метою створення цього господарства та які фактично передані ним такому господарству й використовуються за цільовим призначенням. Таким чином, податкове зобов`язання з плати за землю повинен сплачувати фактичний землекористувач - Фермерське господарство Схід-Агро 2018 .

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскарженого рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921,00 грн. Тобто, за позовну вимогу майнового характеру про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 140053-5306-1227, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 40806,89 грн, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1536,80 грн, що підтверджено квитанцією від 10 грудня 2019 року № 0.0.1547818930.1 (арк. спр. 5).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом внесено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законом, на 768,40 грн.

Разом з тим, за приписами пункту 1 частини першої, частини другої статті 7 Закону 3674-VI в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу право звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні позов підлягає повному задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області, яким допущено порушення прав платника податків.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року № 140053-5306-1227 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 17 жовтня 2019 року № 140053-5306-1227, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 40806,89 грн (сорок тисяч вісімсот шість грн 89 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 03 лютого 2020 року.

Суддя Т.І. Чернявська