Рішення

від 30.01.2020 по справі 491/376/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/376/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області,

у складі головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАТОР про визнання права на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства та стягнення його вартості, третя особа - Кохівська сільська рада Ананьївського району Одеської області,

В С Т А Н О В И В:

До Ананьївського районного суду Одеської області звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАТОР про визнання права на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства та стягнення його вартості, третя особа - Кохівська сільська рада Ананьївського району Одеської області.

Позовна заява обґрунтована тим, що згідно трудових книжок та довідок виданих КП Об`єднаний трудових архів міста і сіл Ананьївського району вбачається, що Позивачі були членами колгоспу Більшовик .

Як зазначають позивачі, у 1992 році рішенням загальних зборів колгоспників на базі колгоспу Більшовик було створене Колективне сільськогосподарське підприємство Більшовик села Кохівка Ананьївського району Одеської області.

Під час розпаювання земель та майна між членами колишнього КСП Більшовик Державні акти про право власності на земельну ділянку позивачі отримали, а майнові паї в натурі, грошима чи цінними паперами - ні.

ОСОБА_1 : - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 листопада 2015 рроку підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та, номер: НОМЕР_1 , виданий 05 листопада 2015 року, видавник: Ананьївське районне управління юстиції Одеської області; - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 жовтня 2013 року підстава виникнення права власності: рішення суду, серія та номер: 2-639, виданий 01 жовтня 2008 року, видавник: Ананьївський районний суд Одеської області.

Житкова Олена Миколаївна - державний акт на право власності на земельну ділянку серія ОД 021885, виданий на підставі розпорядження райдержадміністрацією Ананьївського району Одеської області від 18 травня 2004 року № 162.

ОСОБА_4 - державний акт на право власності на земельну ділянку серія ОД 021894, виданий на підставі розпорядження райдержадміністрацією Ананьївського району Одеської області від 18 травня 2004 року №162.

Як зазначають позивачі, під час отримання державних актів на землю їм було відомо, що ведеться підготовча робота по розпаюванню майна колишнього КСП Більшовик і в списках їх прізвища були, але отримати свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) позивачам так і не вдалося.

Позивачам було повідомлено, що мають відбутися загальні збори колгоспників колишнього КСП Більшовик , на яких і буде вирішено питання щодо розпаювання майна.

Як зазначено в позовній заяві, позивачі зверталися із заявами до Архівного відділу Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області щодо надання інформації стосовно видай майнових паїв членам колективного сільськогосподарського підприємства, на що отримали відповіді, що така інформація в документах КСП Більшовик відсутня.

На даний час майно, що перебувало у власності КСП Більшовик , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 26-А, с АДРЕСА_2 належить на праві власності (на підставі рішення суду від 01 серпня 2008 року) Товариству з обмеженою відповідальністю Новатор . Відповідно до Свідоцтва про придбання майна від 21 травня 2008 року було передано у власність ТОВ Новатор у рахунок погашення боргу на суму 84908 грн.

В той же час, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08 січня 2009 року вищевказане майно було продано Товариству з обмеженою відповідальністю Новатор вже за 55 541 грн.

Отже, на думку позивачів, виходячи з вищевикладеного стає зрозуміло, що відповідач є правонаступником КСП Більшовик і використовує майно колишнього КСП Більшовик .

Як зазначено в заяві, позивачі неодноразово зверталися до відповідача із усними проханнями повернути їм майнові паї у грошовому або натуральному виразі, але кожен раз отримували відмову.

Позивачі зазначають, що вже минув значний проміжок часу, їх ніхто ні про які збори колгоспників не повідомляв і ні на які збори не запрошував. Проаналізувавши та вивчивши чинне законодавство щодо цього питання позивачі ще раз переконалися в тому, що вони мають законне право на майнові паї, а їх весь час вводять в оману і зволікають з вирішенням цього питання.

Враховуючи викладене позивачі звернулися до суду та просили: 1) визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на майновий пай члена колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик села Кохівка Ананьївського району Одеської області; 2) визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на майновий пай члена колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик села Кохівка Ананьївського району Одеської області; 3) визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на майновий пай члена колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик села Кохівка Ананьївського району Одеської області; 4) зобов`язати Кохівську сільську раду Ананьївського району Одеської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) в розмірі 33 333,33 грн.; 5) зобов`язати Кохівську сільську раду Ананьївського району Одеської області видати ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) в розмірі 33 333,33 грн.; 6) зобов`язати Кохівську сільську раду Ананьївського району Одеської області видати ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) в розмірі 33 333,33 грн.; 7) зобов`язати відповідача - ТОВ НОВАТОР виплатити належну ОСОБА_1 суму майнового паю колишнього КСП Більшовик у розмірі 33 333,33 грн.; 8) зобов`язати відповідача - ТОВ НОВАТОР виплатити належну ОСОБА_3 суму майнового паю колишнього КСП Більшовик у розмірі 33 333,33 грн.; 9) зобов`язати Відповідача - ТОВ НОВАТОР виплатити належну ОСОБА_4 суму майнового паю колишнього КСП Більшовик у розмірі 33 333,33 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2019 року вказана справа передана судді Дорош В.В.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2019 року суддею Дорош В.В. відстрочено позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплату судового збору за подання позовної заяви на строк не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2019 року суддею Дорош В.В. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У зв`язку з тим, що у головуючого по справі судді Дорош В.В. закінчились повноваження для здійснення правосуддя, вказану заяву було передано до канцелярії суду для повторного авторозподілу.

З протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вбачається, що 14 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАТОР , про визнання права на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства та стягнення його вартості, третя особа - Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, передано судді Желяскову О.О. для розгляду.

16 травня 2019 року справу прийнято до провадження суддею Ананьївського районного суду Одеської області Желясковим О.О., розгляд справи продовжено зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 12 червня 2019 року, після виконання вимог ст.197 ЦПК України, було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач - ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою у Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.172) про отримання позивачкою 10 грудня 2019 року рекомендованого листа суду за вихідним №491/376/19/10132/2019, яким було направлено судову повістку (а.с.170), у судове засідання 30 січня 2020 року не з`явилася.

При цьому, 3 липня 2019 року на адресу суду надійшло письмове клопотання ОСОБА_3 (а.с.130), в якому позивачка зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, просить суд розгляд справи проводити без її участі.

Позивач - ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою у Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.174) про отримання позивачкою 10 грудня 2019 року рекомендованого листа суду за вихідним №491/376/19/10130/2019, яким було направлено судову повістку (а.с.168), у судове засідання 30 січня 2020 року не з`явилася.

При цьому, суд бере до уваги те, що 3 липня 2019 року на адресу суду надійшло письмове клопотання ОСОБА_4 (а.с.129), в якому позивачка зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, просить суд розгляд справи проводити без її участі.

Представник третьої особи - Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, що підтверджується розпискою у Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.173) про отримання представником третьої особи 10 грудня 2019 року рекомендованого листа суду за вихідним №491/376/19/10131/2019, яким було направлено судову повістку (а.с.169), у судове засідання 30 січня 2020 року не з`явився.

Проте, в матеріалах справи міститься заява представника третьої особи - Кохівського сільського голови Рейтора С.С. від 24 червня 2019 року №164 (а.с.113), в якій він просить суд розглядати справу за його відсутності, з позовною заявою згоден.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення всіх учасників справи, наявність клопотань позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заяви представника третьої особи, в яких вони висловлюють свої позиції по суті справи, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, за згодою учасників процесу, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також представника третьої особи.

У судовому засіданні судом було поставлено питання щодо наявності в учасників процесу заяв або клопотань.

Позивач - ОСОБА_1 зазначив, що ним було подано до суду спільне з іншими позивачами клопотання, щодо недопущення до участі у справі представника відповідача - Іваненко О.С., оскільки вона не є адвокатом та відповідно до положень підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень та ст.131-2 Конституції України з 1 січня 2019 року у судах першої інстанції представництво здійснюється виключно адвокатами або прокурорами.

При цьому, ОСОБА_5 не є адвокатом, а працює у ТОВ Новатор бухгалтером, у зв`язку з чим, на думку позивачів, вона не може представляти інтереси відповідача в суді.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначене клопотанням підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача - Іваненко О.С. проти задоволення зазначеного клопотання позивачів заперечила, зазначивши, що ТОВ Новатор уповноважило її на представництво інтересів в суді, надавши відповідне доручення, яке долучено до матеріалів справи, у зв`язку з чим вона не бачить перешкод для здійснення нею представництва інтересів в суді.

Судом було зауважено, що відповідач - ТОВ Новатор є юридичною особою, а відповідно до частини 3 статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 3 статті 62 ЦПК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

За даними, що містяться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником та підписантом ТОВ Новатор є ОСОБА_6 .

При цьому, ОСОБА_5 надала на підтвердження своїх повноважень доручення від 20 червня 2019 року, видане за підписом директора ТОВ Новатор Паровик М.С., яким ОСОБА_5 уповноважено представляти інтереси підприємства, та вчиняти відповідні дії.

Крім того, як зазначив сам позивач у судовому засіданні ОСОБА_5 є працівником ТОВ Новатор , а саме бухгалтером.

Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання позивачів про недопущення ОСОБА_5 до участі у справі в якості представника відповідача, про що без видалення до нарадчої кімнати постановлено відповідну ухвалу.

Судом також було звернуто увагу позивача, на те що в мотивувальній частині позовної заяви міститься відомості про те, що доводи позовної заяви можуть підтвердити свідки.

Проте, позивачами, передбаченої ст.91 ЦПК України заяви про виклик свідків, до суду не подано.

На вказане зауваження позивач повідомив суду, що не бажає подавати зазначену заяву та викликати в судове засідання свідків, на його думку можливо розглянути справу за наявними матеріалами.

В подальшому, після оголошення, за згодою учасників процесу, скороченого змісту позовної заяви судом було надано час сторонам для надання пояснень по суті справи.

Позивач, у судовому засіданні повідомив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі та просить задовольнити,.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомила, що відповідач позовні вимоги позивачів не визнає та заперечує проти їх задоволення.

В подальшому позивач - ОСОБА_1 зазначив, що на його думку ТОВ Новатор є правонаступником колишнього КСП Більшовик та незаконно отримало майно у власність майно КСП, яке підлягало розпаюванню між членами КСП Більшовик , в архівну установу документи щодо розпаювання майна КСП Більшовик не надходили, проте на думку позивача таке розпаювання фактично відбулося.

Також, позивач зазначив, що на його думку Кохівська сільська рада мала видати позивачам сертифікати на майнові паї, а оскільки фактично ТОВ Новатор користується майном колишнього КСП Більшовик , то на думку позивачів саме це підприємство має виділити їм майнові паї.

З урахуванням пояснень наданих позивачем у судовому засіданні судом було роз`яснено позивачу його право, відповідно до положень ст.51 ЦПК України, заявити клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача, а також те, що суд позбавлений права за власною ініціативою змінювати коло відповідачів.

Проте, позивач на зазначене зауваження, зазначив, що на його думку відповідач та третя особа визначені вірно.

В подальшому позивач зазначив, що свого часу КСП Більшовик було розділено на 2 аграрних підприємства Хлібороб і Надія . Від Хлібороба майно перейшло до ТОВ Новатор , у зв`язку з чим позивачі вважають, що саме ТОВ Новатор є правонаступником КСП Більшовик та має здійснити розпаювання майна серед членів КСП Більшовик . Даний факт, на думку позивача, підтверджується доданим до матеріалів справи свідоцтвом про придбання ТОВ Новатор майна СВК Хлібороб .

На запитання головуючого у справі судді про те, якими документами підтверджується правонаступництво ТОВ Новатор по відношенню до КСП Більшовик , позивач повідомив, що від КСП Більшовик ТОВ Новатор нічого не отримувало, а отримало від СВК Хлібороб майно, яке раніше належало КСП Більшовик .

Представник відповідача - Іваненко О.С. у судовому засіданні зазначила, що згідно рішення суду у 2008 році до ТОВ Новатор перейшло майно СВК Хлібороб , оскільки ТОВ Новатор було сплачено заборгованість по заробітній платі і зобовязання перед банком, які існували в СВК Хлібороб . Через торги ТОВ Новатор придбало майно СВК Хлібороб . ТОВ Новатор не є правонаступником КСП Більшовик , правонаступником КСП Більшовик є СВК Хлібороб , і саме воно має бути відповідачем у даній справі. Також, представник відповідача зазначила, що СВК Хлібороб на даний час не припинило існування, не знято з державної реєстрації. До ТОВ Новатор лише перейшла частина майна СВК Хлібороб , яка стала власністю ТОВ Новатор в результаті торгів, після погашення боргів СВК Хлібороб перед банком Аваль .

В подальшому, за згодою учасників процесу, судом було досліджено письмові докази, які містились в матеріалах справи, доповнень або зауважень до досліджених доказів учасники судового засідання не мали.

Після дослідження письмових доказів судом було поставлено на обговорення питання, щодо можливості завершення дослідження доказів та переходу до судових дебатів.

Учасники судового розгляду проти переходу до судових дебатів не заперечували, у зв`язку з чим, судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про завершення дослідження доказів та надання сторонам часу для виступу в судових дебатах.

Позивач - ОСОБА_1 у судових дебатах зазначив, що на його думку, ТОВ Новатор не мало ніякого права на майно КСП Більшовик , просив суд задовольнити позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - ОСОБА_5 . у судових дебатах повідомила, що ТОВ Новатор не має жодного відношення до розпаювання майна колишнього КСП Більшовик , все майно, яке було отримано ТОВ Новатор від СВК Хлібороб було отримано шляхом придбання відповідно до законодавства України, у зв`язку з чим вона заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.

Суд дослідивши матеріали справи, з урахуванням пояснень учасників справи, наданих ними у судових засіданнях, клопотань позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заяви представника третьої особи, в яких вони висловлюють свої позиції по суті справи, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід відмовити з наступних підстав.

Так, при розгляді справи встановлено:

Позивачами є:

-ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Шелехове Ананьївського району Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , що підтверджується доданими до позовної заяви: копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 24 лютого 2000 року Жовтневим РУ ГУ МВС України в місті Києві (а.с.7-8) та копією картки платника податків, виданої Подільським управлінням ГУ ДФС в Одеській області 27 березня 2019 року (а.с.8 зворотній бік);

-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Парадівка Васильківського району Київської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Жовтневим РУ ГУ МВС України в місті Києві 15 грудня 1995 року (а.с.9-10) та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.10), виданої Любашівською МДПІ 4 липня 2001 року;

-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка села Шелехове Ананьївського району Одеської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 обл., Ананьївський р-н, с.Шелехове, що підтверджується доданою до позовної заяви копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 24 березня 1997 року (а.с.11-12).

З доданої до позовної заяви копії дублікату трудової книжки серії НОМЕР_7 , заповненої 10 січня 1989 року (а.с.13-14) вбачається, що ОСОБА_1 29 вересня 1990 року було прийнято в члени КСП Більшовик та звільнено 20 листопада 1995 року, згідно поданої заяви. Також, з зазначеної копії трудової книжки вбачається, що у період 1991-1995 років ОСОБА_1 на вказаному підприємстві виплачувалася заробітна плата.

Також, до позовної заяви додано копію трудової книжки, на ім`я ОСОБА_7 , 1963 року народження, заповненої 12 жовтня 1978 року (а.с.15-16), також в копії міститься відомості про зміну прізвища власницею трудової книжки на ОСОБА_8 , як пояснив позивач у судовому засіданні зазначена трудова книжка належить його дружині - позивачу ОСОБА_3 , яка змінила дівоче прізвище ОСОБА_9 на шлюбне ОСОБА_8 .

З зазначеної копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_10 29 вересня 1990 року була прийнята в члени колгоспу Більшовик та працювала в ньому по 1999 рік включно, після чого була звільнена у зв`язку з реорганізацією КСП Більшовик . У період 1991-1999 років на вказаному підприємстві Житковій (Пархоменко) виплачувалася заробітна плата.

Крім того, до позовної заяви додано копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_8 (а.с.17-18), заповненої 20 жовтня 1966 року на ім`я ОСОБА_4 , 1942 року народження, в колгоспі Більшовик Коханівської сільської ради Ананьївського району Одеської області.

З зазначеної копії трудової книжки колгоспника вбачається, що з 1958 року по 1991 рік ОСОБА_4 працювала в колгоспі більшовик, після чого була звільнена за власним бажанням. За вказаний час ОСОБА_4 виплачувалася заробітна платня, як в натуральній, так і в грошовій формі. В подальшому у 1994 році ОСОБА_4 була прийнята в члени КСП Більшовик та працювала на підприємстві по 1996 рік включно, за вказаний період їй виплачувалася заробітна плата.

З наведеного вбачається, що позивачі були членами КСП Більшовик .

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Частиною 2 статті 1 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство визначено, що підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки.

Статтею 2 зазначеного Закону визначено, що діяльність підприємства регулюється цим Законом, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.

Частиною 2 зазначеної статті Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство визначено, що Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємства проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство визначено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство визначено, що пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Зі змісту статті частини 2 статті 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство вбачається, що суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, тобто в даному випадку Колективне сільськогосподарське підприємство Більшовик , членами якого були позивачі.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Зі змісту частини 1 статті 104 ЦК України можливо дійти висновку, що правонаступництво юридичної особи можливо лише за умови її припинення шляхом реорганізації.

Частиною 3 статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство визначено, що підприємство вважається таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію його припинення. Державна реєстрація припинення підприємства проводиться у порядку, встановленому законом.

Позивачі звернулися до суду з даною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Новатор , посилаючись на те, що зазначене підприємство є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик .

Дійсно частиною 7 статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Проте, як зазначалося вище, частиною 3 статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство визначено, що підприємство вважається таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію його припинення. Державна реєстрація припинення підприємства проводиться у порядку, встановленому законом

Зазначене відповідає частині 2 статті 109 Цивільного кодексу України, якою юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, позивачами жодних доказів факту здійснення державної реєстрації припинення Колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) не надано.

Посилання, на те, що ТОВ Новатор є правонаступником КСП Більшовик позивачі обґрунтовують тим, що товариство за обмеженою відповідальність Новатор набуло право власності на майно КСП Більшовик , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте, як вбачається з доданої до матеріалів справи копії рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 1 серпня 2008 року (а.с.41) ним були задоволені позовні вимоги ТОВ Новатор та за ним було визнано право власності на будівлю корівника та на будівлю телятника з добудовами, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Підставами задоволення позовних вимог стало те, що судом під час розгляду справи було встановлено, що між ТОВ Новатор та СВК Хлібороб було укладено договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна.

З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про придбання майна серії НОМЕР_9 250005 (а.с.42), посвідченого приватним нотаріусом Воробйов А.О. 21 травня 2008 року вбачається, що ТОВ Новатор належить право власності на майно, яке складається з будівлі корівників з добудовами та бурякосховище з добудовами, яке передано ТОВ Новатор у рахунок погашення боргу на суму 84908 гривень, що раніше належали СВК Хлібороб на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі № НОМЕР_10 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

З доданої до позовної заяви копії договору купівлі-продажу нежитлових будівель МТФ від 8 січня 2009 року (а.с.46) вбачається, що СВК Хлібороб продало ТОВ Новатор нежитлові будівлі МТФ, що знаходяться в с.Шелехове Ананьївського району Одеської області номер 26 А , що складаються з кормцеху, водонапірної башти, ветеринарного пункту, вагової, навісу з вагами, прохідної, двох сіносховищ, огорожі та двох силосних ям.

Зазначені відомості також підтверджуються доданими до позовної заяви копією витягів з державного реєстру правочинів (а.с.43, а.с.43 зворотній бік), інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 грудня 2018 року №149384118 (а.с.44-45).

При цьому, з наведеного вбачається, що ТОВ Новатор набув право власності на нерухоме майно, розташоване за розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок укладення правочинів, договорів купівлі-продажу з іншим підприємством - СВК Хлібороб . Будь-яких положень про виникнення у ТОВ Новатор внаслідок укладення зазначених правочинів обов`язків з правонаступництва відносно КСП Більшовик вони не містять.

Крім того, позивач та представник відповідача у судовому засіданні зазначили, що СВК Хлібороб є правонаступником КСП Більшовик , оскільки воно утворено шляхом поділу КСП Більшовик на два підприємства: СВК Хлібороб та ОСОБА_11 .

Проте, будь-яких доказів на підтвердження зазначеного факту позивачем або представником відповідача суду не надано.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до частини 5 статті 107 ЦК України юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

Проте, будь-яких відомостей про те, які зобовязання КСП Більшовик згідно з розподільчим балансом перейшли до СВК Хлібороб матеріали справи не містять.

При цьому, відповідно до ч.6 ст.107 ЦК України якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов`язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов`язаннями, відповідають за зобов`язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов`язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

Також, суд звертає увагу на те, що позовні вимоги позивачів в частині видачі свідоцтв про право власності на майнові паї члена сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати) пред`явлено позивачами до Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, яку до участі у справі залучено в якості третьої особи, про що роз`яснювалося відповідачу під час судового розгляду.

При цьому, суд у відповідності до положень статті 51 ЦПК України позбавлений права за власної ініціативи змінювати відповідача у справі, а позивачами відповідного клопотання заявлено не було.

Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови від 12 червня 2009р. №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням того, що судом неодноразово роз`яснювалася позивачу можливість подання ним клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі відповідача, а також те, що суд позбавлений здійснювати зміну кола відповідачів за власною ініціативою, проте позивач такою можливістю не скористався, суд відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає позовну заяву в межах позовних вимог заявлених позивачем до тих відповідачів, які вказані в позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як таких, що пред`явлені до неналежного відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, ухвалою суду від 17 квітня 2019 року суддею Дорош В.В. відстрочено позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплату судового збору за подання позовної заяви на строк не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пункту 10 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

У разі об`єднання позовних вимог відповідно до статті 126 ЦПК (в редакції станом на 2014 рік), а також у випадках подання позовної заяви одним чи кількома позивачами (співпозивачами) до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно до заявлених кожним із них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону № 3674-VI). Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним із кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У випадку якщо один із позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума збору зменшується пропорційно до заявлених ним вимог.

Як зазначалося вище позивачами пред`явлено загалом дев`ять позовних вимог, по три вимоги кожним позивачем.

Так, позивачем ОСОБА_1 пред`явлено наступні позовні вимоги: 1) визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на майновий пай члена колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик села Кохівка Ананьївського району Одеської області; 2) зобов`язати Кохівську сільську раду Ананьївського району Одеської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) в розмірі 33 333,33 грн.; 3) зобов`язати відповідача - ТОВ НОВАТОР виплатити належну ОСОБА_1 суму майнового паю колишнього КСП Більшовик у розмірі 33 333,33 грн.

Пунктом 15 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах визначено, що Пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК (в редакції станом на 2014 рік) передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК). За подання до суду таких заяв сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 пред`явлено дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява була подана до суду 17 квітня 2019 року.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2019 року у розмірі 1921 гривня.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного вбачається за подання позовної заяви майнового характеру підлягає сплата судового збору в сумі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 768 гривень 40 копійок (1921 гривня * 0,4 розміру прожиткового мінімуму).

Вимога майнового характеру позивачем визначені у 33333,33 гривень, відповідно 1 відсоток від ціни такої вимоги становить 333,33 гривень (33333,33 гривень / 100%), що менше 768 гривень 40 копійок.

З наведеного вбачається, що за вимогу майнового характеру в даному випадку підлягає стягненню сума в 768 гривень 40 копійок.

Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 768 гривень 40 копійок (1921 гривня * 0,4 розміру прожиткового мінімуму).

З наведеного вбачається, що загалом за подані позовні вимоги ОСОБА_1 має бути сплачено судовий збір у сумі 2305,2 гривні (1 позовна вимога майнового характеру - 768,40 гривні + 2 позовні вимоги немайнового характеру - 768,40 гривні * 2 = 2305,2 гривні).

Аналогічним чином, слід розрахувати судовий збір який підлягає сплаті позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та відповідно стягнути з них 2305,2 гривні з кожної.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України,суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю НОВАТОР про визнання права на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства та стягнення його вартості, третя особа - Кохівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Шелехове Ананьївського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РУ ГУ МВСВ України в місті Києві 24 лютого 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у сумі 2305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 копійок, сплату якого при подачі позовної заяви було відстрочено, відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України до ухвалення рішення у справі.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Парадівка Васильківського району Київської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Жовтневим РУ ГУ МВС України в місті Києві 15 грудня 1995 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у сумі 2305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 копійок, сплату якого при подачі позовної заяви було відстрочено, відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України до ухвалення рішення у справі.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки села Шелехове Ананьївського району Одеської області, зареєстрованої за адресою: 66300, Одеська обл., Ананьївський р-н, с.Шелехове, паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 24 березня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, на користь держави судовий збір у сумі 2305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 копійок, сплату якого при подачі позовної заяви було відстрочено, відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України до ухвалення рішення у справі.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

У відповідності до ч.2 ст.272 ЦПК України, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 лютого 2020 року.

Після складення повного тексту рішення, копію повного тексту рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам справи. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач 1:ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; Позивач 2:ОСОБА_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ; Позивач 3:ОСОБА_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , Одеська обл., Ананьївський р АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 24 березня 1997 року; Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю НОВАТОР , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 30901591, юридична адреса: 66431, Одеська обл., Ананьївський р-н, с.Шелехове; Третя особа:Кохівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04377291, юридична адреса: 66430, Одеська обл., Ананьївський р-н, с.Кохівка.

Суддя: О.О.Желясков

Рішення суду набрало законної сили „_____»