Рішення

від 24.12.2019 по справі 336/541/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/541/19

Пр. № 2/336/1508/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СТАРАВТО про зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю СТАРАВТО про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В заяві зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 3 вересня 2012 року до 21 червня 2018 року, працюючи на посаді диспетчера. Всупереч вимог законодавства про працю в день звільнення вона не отримала трудову книжку, яка, за поясненнями адміністрації, вилучена слідчим під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12015080050002221, за ознаками таємного викрадення належного товариству СТАРАВТО майна, яке проводиться Хортицьким відділенням поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області. Позивачу було продемонстровано копію звернення директора товариства до начальника Хортицького відділення поліції щодо повернення трудових книжок, відповіді на яке, як і витребуваних трудових книжок, суб`єкт господарювання не отримав. Між тим з відповіді, отриманої позивачем внаслідок її особистого звернення до відділення поліції, випливає, що означене кримінальне провадження закрито 23 травня 2015 року і в ньому немає жодного протоколу про вилучення трудових книжок в товаристві з обмеженою відповідальністю СТАРАВТО . Порушення обов`язку власника або уповноваженого ним органу видати робітнику в день звільнення належним чином оформлену трудову книжку має наслідком виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправною бездіяльність товариства з обмеженою відповідальністю СТАРАВТО в частині затримки видачі трудової книги, зобов`язання відповідача видати належним чином оформлену трудову книжку та стягнути з товариства на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 22 червня 2018 року по день ухвалення рішення в справі.

Ухвалою судді від 15.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач, належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилась.

ЇЇ представник надала суду письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову, вирішення справи без участі позивача і її представника, згоду на ухвалення заочного рішення в справі.

З аналогічною заявою в частині прохання про надання можливості не брати участь в судовому засіданні звернувся до суду представник відповідача, надавши суду відзив на позовну заяву.

Зазначені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України зумовили розгляд справи у відсутність її учасників.

З відзиву товариства з обмеженою відповідальністю СТАРАВТО випливає, що відповідач повністю не визнає позовні вимоги з огляду на такі обставини.

В день звільнення ОСОБА_1 була проінформована про неможливість видачі трудової книжки через її викрадення в товаристві разом з іншими матеріальними цінностями, про що товариством було подано заяву до правоохоронних органів, за розглядом якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінально каране діяння, яке передбачено статтею 185 КК України. При цьому в подальшому трудові книги невідомими особами було підкинуто суб`єкту господарювання, проте вони вилучені співробітниками правоохоронних органів під час досудового розслідування. До звільнення ОСОБА_1 директор товариства звертався до начальника Хортицького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області з вимогою повернути вилучені співробітниками відділення поліції трудові книжки, проте відповіді до теперішнього часу не отримав. Разом з тим позивачеві було запропоновано отримати дублікат трудової книжки, для чого їй належало або надати докази трудового стажу до працевлаштування в товаристві з обмеженою відповідальністю СТАРАВТО в інтересах внесення цих відомостей до дублікату трудової книжки або отримати дублікат трудової книжки лише із записом про роботу в товаристві. Означена пропозиція суб`єкта господарювання не увінчалась її прийняттям звільненим працівником. Не звернулась позивач до відповідача за отриманням дублікату трудової книжки і після отримання відповіді Хортицького відділення поліції про відсутність її трудової книжки у відділенні. Так як лише у випадках невиконання обов`язку видачі трудової книги з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 235 КЗпП відповідальність, між тим вини підприємства, яке послідовно пропонувало різноманітні шляхи вирішення означеної проблеми, немає, то відсутні і підстави для задоволення вказаних позовних вимог. Окрім наведеного, зазначає представник, позивач пропустила встановлений статтею 233 КЗпП тримісячний строк для звернення до суду за захистом свого трудового права, який обчислюється трьома місяцями з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого трудового права. Хоча пропущений з поважних причин вказаний строк і може бути поновлений судом, проте позивач не посилається на поважність причин пропуску встановленого законом строку, про його поновлення не просить, взагалі не обговорюючи це питання в позові.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 3 вересня 2012 року до 21 червня 2018 року, працюючи на посаді диспетчера. Звільнена на підставі наказу № 21/06-18 к 29 від 21.06.2018 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а. с. 10).

Обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому належно оформлену трудову книжку в день звільнення внормований статтею 47 КЗпП України.

Як встановлено судом, належно оформлену трудову книжку в день звільнення позивач від роботодавця не отримала через відсутність трудової книжки в товаристві.

Наслідки порушення обов`язку видати трудову книжку в день звільнення передбачені частиною 5 ст. 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Із змісту вказаної норми законодавства про працю випливає, що передбачена нею відповідальність настає лише за умови вини підприємства у невидачі трудової книжки.

Наявність або відсутність вини роботодавця в порушення означеного припису закону і є предметом спору, який у відповідності до ст. 232 КЗпП України підлягає безпосередньому розгляду в районному суді як такий, що містить вимогу про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів встановлені статтею 233 КЗпП України, згідно із частиною першою якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Виключення з загального строку звернення до суду, який, як зазначено, обчислюється трьома місяцями, встановлений частиною другою ст. 233 КЗпП України, яка не обмежує будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Заробітною платою за змістом ст. 94 КЗпП України є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Вказані положення про визначення поняття заробітної плати узгоджуються зі змістом ст. 1 Закону України Про оплату праці .

Структуру заробітної плати в силу ст. 2 Закону України Про оплату праці утворюють основна заробітна плата, якою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки) (1); додаткова заробітна плата, якою є винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (2); інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (3).

З наведених положень законодавства випливає, що заробітною платою є оплата фактично виконаної роботи та пов`язаних з фактично виконаною роботою заохочувальних та компенсаційних виплат.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник вправі розраховувати згідно з умовами трудового договору.

Лише пов`язані із сплатою належної працівникові заробітної плати вимоги можуть бути висунені без обмеження будь-яким строком за змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Разом з тим стягнення грошових сум, що відповідають розміру середнього заробітку, за час затримки видачі трудової книжки є заходом відповідальності, що застосовуються до власника або уповноваженого ним органу за наявності його вини, і є очевидним, що ця відповідальність не утворює структуру заробітної плати в розумінні ст. 2 Закону України Про оплату праці .

Наведене означає, що право пред`явлення вимоги про притягнення роботодавця до відповідальності за порушення обов`язку видати трудову книжку охоплюється загальним строком в три місяці, перебіг яких (місяців) починається від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Про відсутність трудової книжки на підприємстві, як випливає із змісту позовної заяви, позивач дізналася в день звільнення, а саме: 21 червня 2018 року, під час отримання належних їй при звільненні грошових виплат.

З урахуванням тривалості строку звернення до суду з вказаною вимогою він не може простиратися на період, пізніший ніж 22 вересня 2018 року (22 червня 2018 року як початок перебігу цього строку + три місяці).

Звернувшись до суду 25 січня 2019 року, позивач порушила вказаний строк.

За змістом ст. 233 КЗпП України, якщо строк звернення до суду, установлений цією статтею, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

У випадках коли цей строк пропущений з поважних причин, як випливає із змісту ст. 234 КЗпП України, він підлягає поновленню судом.

Таким чином, лише поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом можуть зумовити його поновлення.

З наведеного випливає, що позов, поданий з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України строку, підлягає розгляду лише у випадку поновлення права на його подання, про що свідчить семантика іменника поновлення , на відміну від загального правила про захист порушеного права у випадку визнання поважними причин пропущення позовної давності, тобто з`ясуванню обставин справи та вирішенню питання, чи є трудове право порушеним, передує визнання судом права на звернення з цим позовом шляхом поновлення строку звернення.

Разом з тим позивач не лише не називає причин пропуску означеного строку та не клопочеться про його поновлення, але й не наводить будь-яких міркувань з приводу пропуску строку за формальним критерієм.

Наведені обставини є підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

Керуючись ст. ст. 47, 233 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю СТАРАВТО , ЄДРПОУ 37526353, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 31 січня 2020 року.

Суддя О.В. Щаслива