Постанова

від 04.02.2020 по справі 697/679/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року

м. Черкаси

справа № 697/679/19

провадження № 22-ц/821/47/20

категорія на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач: Приватне сільськогосподарське підприємство Пономар ;

представник позивача - адвокат Рябчун Олександр Миколайович;

відповідачі: ОСОБА_1 ;

ОСОБА_2 ;

виконавчий комітет Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області;

представник ОСОБА_1 - адвокат Штих Микола Миколайович;

третя особа: Міськрайонне управління у Канівському районі та м. Каневі Держгеокадастру у Черкаській області

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства Пономар - адвоката Рябчун Олександра Миколайовича на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Пономар до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, третя особа: Міськрайонне управління у Канівському районі та м. Каневі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинення дій .

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ПСП Пономар звернулося в суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинення дій .

Просило суд: визнати недійсним договір оренди землі від 03.10.2018 року на земельну ділянку розміром 2,66 га, кадастровий № 7122086400:01:001:2050 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43387176 від 08.10.2018 року. Зобов`язати Виконавчий комітет Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області внести до Державного реєстру речових прав на не рухоме майно запис про скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) здійсненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43387176 від 08.10.2018 року на земельну ділянку розміром 2,66 га, кадастровий номер 7122086400:01:001:2050.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПСП Пономар судовий збір в повному обсязі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 жовтня 2019 року провадження у справі за позовом ПСП Пономар до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, третя особа Міськрайонне управління у Канівському районі та м. Каневі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинення дій закрито.

Ухвала суду мотивована тим, що ПСП Пономар перебуває в стані припинення в результаті ліквідації за рішенням засновників, та відомості про державну реєстрацію перебування у процесі припинення юридичної особи було внесено до реєстру 15.03.2019. Даних про те, хто є правонаступником даної юридичної особи судом не встановлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Представник ПСП Пономар - адвокат Рябчун О.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі № 697/679/19, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду від 31.10.2019 року про закриття провадження у справі в порядку п.7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є незаконною та необґрунтованою, винесена за відсутності клопотання сторони у справі, без попереднього прийняття рішення стосовно заяви про зміну підстав позову, винесена з грубим порушенням ст. 260 ЦПК України, порушує принципи верховенства права, законності ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, відносно права на справедливий розгляд справи.

Крім того, суд діючи упереджено, без дослідження наявних доказів у справі, діючи на користь ОСОБА_1 , незрозумілим чином вирішив, що юридична особа ПСП Пономар припинила свою діяльність, всупереч наявності постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 року про визнання ПСП Пономар банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у відповідності ЗУ Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом , що у жодному разі не свідчить про, власне, припинення підприємства, а лише встановлює факт початку ліквідаційної процедури останнього.

Зазначає, що не розглянувши заяву про зміну підстав позову, яка була подана представником позивача, що діяв в межах своїх повноважень, як адвокат на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги в інтересах саме юридичної особи ПСП Пономар , а прийнявши одразу незаконне рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції порушив вимоги п. 10ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від виконавчого комітету Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області зазначено, що ухвала суду про закриття провадження у справі є законною та обґрунтованою. Постановляючи зазначену ухвалу, суд правильно застосував норми п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та врахував, що відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та господарських формувань ПСП Пономар перебуває в стані припинення відповідно до судового рішення про банкрутство від 17 вересня 2019 року. Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та такими, що не дають підстав для зміни чи скасування законної ухвали суду.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 80 ЦК України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Із положень ч. 1 ст. 46 ЦПК України слідує, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна дієздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ч. 1 ст. 47 ЦПК України).

Як передбачено ст. 48 ЦПК України , сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Юридична особа, яка створена і зареєстрована в установленому законом порядку, та яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може виступати стороною в цивільному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

В ч. 1 ст. 37 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (який дія на час виникнення правовідносин) зазначено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Аналогічні норми викладені у ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства.

Встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.05.2019 року № 1005334198 до реєстру внесено відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення: 15.03.2019, в стані припинення, за рішенням засновників (а.с. 73).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2019 року № 904/3652/19 визнано ПСП Пономар банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 17.03.2020.(а.с. 107-112).

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (який дія на час виникнення правовідносин) якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

Аналогічні норми викладені у ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Колегія суддів зазначає, що припинення юридичної особи є підставою для закриття провадження у справі, в якій вона бере участь, якщо таке припинення здійснено шляхом ліквідації юридичної особи без правонаступництва. В інших випадках, а саме у разі реорганізації юридичної особи або ліквідації її з визначенням особи, якій передаються майно, права та обов`язки (особи правонаступника), провадження у справі не може бути закрито, а до участі у справі залучається правонаступник у порядку, передбаченому ст. 55 ЦПК України.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки припинено юридичну особу до якої заявлено позовні вимоги, доказів про наявність її правонаступника позивачем не надано, то відповідно до п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України є підстави для закриття провадження у справі.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що юридична особа ПСП Пономар припинила свою діяльність в результаті реорганізації або ліквідації.

Отже, суд, в силу покладених на нього процесуальним законом повноважень, зобов`язаний роз`яснити позивачу його процесуальні права, у тому числі, щодо заміни позивача процесуальним правонаступником, тощо.

Матеріали справи свідчать, що приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд не визначився чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, а відтак дійшов передчасного висновку про закриття провадження.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо припинено юридичну особу, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Суд першої інстанції не застосував норми ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України та неправильно витлумачив положення п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Крім того, розглядаючи 31 жовтня 2019 року подане представником ПСП Пономар - адвокатом Рябчун О.М. заяву про зміну підстав позову, суд першої інстанції не дав оцінки поданій заяві, крім іншого позивач просив витребувати оригінал технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, та витребувати Книгу реєстрації договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У зв`язку із наведеним, місцевий суд закриваючи провадження у справі допустив порушення норм процесуального права, не вирішивши клопотання позивача про витребування доказів та не розглянув заяву про зміну підстав позову, чим обмежив право позивача на судовий захист та на справедливий суд, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права призвело до постановлення помилкової ухвали про закриття провадження у справі, ухвала Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 жовтня 2019 року підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а матеріали справи підлягають поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України питання щодо понесених ПСП Пономар судових витрат за подання апеляційної скарги має бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні рішення по суті спору (п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах ).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства Пономар - адвоката Рябчун Олександра Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Пономар до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, третя особа: Міськрайонне управління у Канівському районі та м. Каневі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинення дій скасувати, матеріали цивільної справи направити до Канівського міськрайонного суду Черкаської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст виготовлено 04 лютого 2020 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді Л.І. Василенко

О.В. Карпенко