Постанова

від 04.02.2020 по справі 520/7837/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Мінаєва К.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 р. Справа № 520/7837/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019, повний текст складено 02.12.19 по справі № 520/7837/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Спецлиття" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №138788 від 28.11.2018 року у частині нарахування пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.; зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області виключити з інтегрованої картки платника ТОВ "Спецлиття" пеню з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №138788-17 від 28.11.2018 року у частині нарахування ТОВ "Спецлиття" пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області виключити з інтегрованої картки платника ТОВ "Спецлиття" пеню з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтовування апеляційної скарги відповідач зазначив, що пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виявлення порушень податкового законодавства позивачем, передбачено нарахування пені у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження.

На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, 22.03.2018 року Головним управління ДФС у Харківській області проведено позапланову перевірку ТОВ Спецлиття з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських відносин з контрагентами-постачальниками, за результатами якої складено акт від 22.03.2018 року №1026/20-40-14-12-11/35587351.

На підставі зазначеного акту перевірки Головним управління ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00000421412 від 05.04.2018 року, яким ТОВ "Спецлиття" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 985710,00 грн., з яких 788568,00 грн. - за податковими зобов`язаннями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем у судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року у справі № 820/2835/18 останнє скасоване, однак постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.09.2019 року, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року скасоване, прийнята нова постанова, якою у задоволенні позову відмовлено.

В подальшому відповідачем 28.11.2018 року прийнято податкову вимогу форми Ю №138788-17 стосовно ТОВ Спецлиття , якою станом на 27.11.2018 року встановлено загальну суму податкового боргу в сумі 1522798,82 грн., у тому числі основний платіж 788567,74 грн.; штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 197142,00 грн.; пеня 537089,08 грн.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом спірна пеня нарахована позивачу в порушення положень п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, за висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки від 22.03.2018 року № 1026/20-40-14-12-11/35587351, позивачем занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 985710,00 грн. за період з березня 2015 року по березень 2017 року.

При цьому, із матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом пеня позивачу нарахована у період з 30.04.2015 року по 16.11.2018 року, про що надано відповідних розрахунок.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У той же час, п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Положеннями п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Так, відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У той же час, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Слід врахувати, що у період, за який податковим органом нарахована пеня підприємству, положення ст. 129 Податкового кодексу України, якими визначено порядок нарахування пені, були змінені.

На час прийняття оскаржуваної вимоги ст. 129 Податкового кодексу України була викладена у наступній редакції: зокрема, п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 - нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Таким чином, нарахування пені здійснюється на суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір, але не сплатив у встановлені законодавством строки, та/або на суму штрафної (фінансової) санкції чи санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не сплачених платником у встановлені законодавством строки.

Натомість, нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання положеннями п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до розрахунку відповідача датами початку нарахування пені щодо сум заниження податкового зобов`язання вказані дати: 30.04.2015, 30.05.2015, 30.07.2015, 30.08.2015, 30.09.2015, 30.10.2015, 30.11.2015, 30.12.2015, 29.01.2016, 01.03.2016, 30.04.2016, 30.05.2016, 30.06.2016, 30.07.2016, 30.08.2016, 30.11.2016, 30.12.2016, 30.01.2017, 30.03.2017, 30.04.2017.

Однак, із урахуванням пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, датою початку нарахування пені є дата закінчення десятиденного строку сплати визначеного податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Харківській області від 05.04.2018 року податкового зобов`язання, яке є узгодженим відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що пеня ТОВ Спецлиття нарахована в порушення п.п. 129.1.1, 129.3.1 статті 129 Податкового кодексу України, з огляду на що позовні вимоги щодо скасування оскаржуваної податкової вимоги № 138788 від 28.11.2018 року у частині нарахування пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн. є обґрунтованими та піддягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції стосовно того, що неналежне вручення позивачу податкової вимоги свідчить про неможливість контролюючого органу здійснювати за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а не про неправомірність прийняття самої податкової вимоги.

У той же час, позовну вимогу щодо зобов`язання Головного управління ДФС у Харківській області виключити з інтегрованої картки платника ТОВ "Спецлиття" пеню з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн., колегія суддів вважає похідною від вимоги щодо скасування податкової вимоги, якою нарахована зазначена пеня, а отже такі вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішенням суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 по справі № 520/7837/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов