Постанова

від 29.01.2020 по справі 640/6645/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6645/19 Головуючий у 1 інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Мельничука В.П. Федотова І.В. Борейка Д.Е

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВ МЕДІА" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВ МЕДІА" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04 січня 2019 року №№0000421404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 310 183 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 248 146, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 62 037, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04 січня 2019 року №№0000431404, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 65 685, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04 січня 2019 року №№0000441404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 68 186, 00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 54 549, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 13 637, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 04 січня 2019 року №0000421404, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 04 січня 2019 року №0000431404, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 04 січня 2019 року №0000441404, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на правомірність спірних податкових повідомлень рішень та наявність вироку щодо контрагента позивача, що свідчить про нереальність його господарських операцій.

21 січня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю " КРЕАТИВ МЕДІА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким він підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та, у зв`язку з наданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит від 06 вересня 2018 року №59358/10/26-15-14-04-05-12 в неповному обсязі, начальником ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ від 30 листопада 2018 року №87546 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (код 37675968).

За результатами документальної позапланової перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 14 грудня 2018 року №1238/26-15-14-04-05/37675968 (далі - Акт перевірки), за висновками якого встановлено наступні порушення:

1. пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 65 685, 00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 54 549, 00 грн.;

2. пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за загальну суму 248 146, 00 грн., у тому числі за періоди: - березень 2016 року - 8 504, 00 грн.;- квітень 2016 року - 37 875, 00 грн.;- травень 2016 року - 23 504, 00 грн.;- червень 2016 року - 23 697, 00 грн.;- липень 2016 року - 24 584, 00 грн.;- серпень 2016 року - 21 511, 00 грн.;- вересень 2016 року - 25 739, 00 грн.;- жовтень 2016 року - 27 197, 00 грн.;- листопад 2016 року - 26 075, 00 грн.;- грудень 2016 року - 22 368, 00 грн.; - червень 2017 року - 7 092, 00 грн.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із письмовими запереченнями на акт.

За результатами розгляду вказаних заперечень ГУ ДФС у м. Києві листом від 29 грудня 2018 року за вих. №131907/10/26-15-14-04-05-12 Про розгляд заперечення , повідомило ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА про залишення його заперечень без задоволення, а висновки акта документальної позапланової перевірки від 14 грудня 2018 року №1238/26-15-14-04-05/37675968 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (код 37675968) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ (код 39424712) за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, що міститься у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016 рік - без змін.

04 січня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення - рішення, а саме:

- №0000421404, яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 310 183, 00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на 248 146, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 62 037, 00 грн.;

- №0000431404, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 65 685, 00 грн.;

- №0000441404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 68 186, 00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на 54 549, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 13 637, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у м. Києві.

Рішенням ДФС України від 30 березня 2019 року №12917/6/99-99-11-04-02-25, податкові повідомлення - рішення від 04 січня 2019 року №0000421404, №0000431404 та №0000441404 залишено без змін, а скаргу ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів, також, зазначає, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ (орендодавцем) та ТОВ Аккорда (орендарем) укладено договір оренди №ОТ 1751 від 01 травня 2016 року, пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що орендодавець зобов`язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов`язується прийняти, згідно умов цього договору, наступне нерухоме майно: будівлі корпусу №1 площею 8 282,50 кв.м., корпусу №2 площею 7 626,10 кв.м., корпусу №3 площею 7 120,50 кв.м., корпусу №4 площею 583,30 кв.м., які передаються в оренду в комплексі зі спорудами технічного призначення та інженерними мережами, що обслуговують будівлі.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що строк оренди становить 35 місяців з моменту прийняття нерухомого майна за актом прийому - передачі нерухомого майна та інженерних мереж в оренду.

Метою оренди, відповідно до пункту 3.1 договору, є використання у власній господарській діяльності та/або для здачі будівель (з урахуванням їх невід`ємних частин та інженерних мереж) в оперативну оренду під офіси, торгівельні площі, заклади громадського харчування або побутового обслуговування, склади та здійснення іншої господарської діяльності суборендарів невиробничого характеру.

Також, 17 червня 2014 року між ТОВ Реал - Контакт (орендарем) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендарем) укладено договір суборенди №ОТ 1104, згідно з пунктом 1.1 якого, орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення (офіс), план якого наведений у додатку №1 до цього договору, розташоване за адресою: м. Київ, пров. Охтирський, 7, корпус 1, літера Е . Право орендаря на передачу приміщення в суборенду передбачено умовами укладеного з орендодавцем договору оренди. Власником нежитлового будинку є ТОВ УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ .

Згідно пункту 1.2.1 договору, строк суборенди з 01 липня 2014 року до 25 червня 2017 року.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що протягом першого року суборенди, починаючи з дня підписання Акту прийому - передачі приміщення, суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 28 166, 67 грн., ПДВ 5 633, 33 грн., всього 33 800, 00 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору.

Протягом другого року суборенди, суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 34 508, 80 грн., ПДВ 6 901, 76 грн., всього 41 410, 56 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору.

Протягом третього року суборенди, суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 37 509, 60 грн., ПДВ 7 501, 92 грн., всього 45 011, 52 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1 від 01 жовтня 2014 року до договору суборенди №ОТ 1104 від 17 червня 2014 року, укладеної між ТОВ Реал - Контакт (орендарем) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендарем), сторони дійшли згоди на період з 01 жовтня 2014 року по 30 червня 2015 року викласти підпункт 1.4.1 пункту 14.1 договору суборенди в наступній редакції:

1.4.1 протягом першого року суборенди, починаючи з дня підписання Акту прийому - передачі приміщення, суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 29 066, 67 грн., ПДВ 5 813, 33 грн., всього 34 880, 00 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору.

Протягом другого року суборенди, суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 34 508, 80 грн., ПДВ 6 901, 76 грн., всього 41 410, 56 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору.

Протягом третього року суборенди, суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 37 509, 60 грн., ПДВ 7 501, 92 грн., всього 45 011, 52 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору .

Відповідно до пункту 1.1 договору про внесення змін до договору суборенди №ОТ 1104 від 17 червня 2014 року (про заміну сторін у зобов`язанні) від 01 грудня 2014 року, укладеним між ТОВ Реал - Контакт (первісний орендар), ТОВ АККОРДА (новий орендар) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендар), у зв`язку із заміною сторони у зобов`язанні - первісного орендаря на нового орендаря у договорі оренди №ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року, укладеного з власником приміщень ТОВ УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ , сторони досягли згоди про заміну сторони у зобов`язання - Орендар за договором суборенди №ОТ 1104 від 17 червня 2014 року, укладеним між первісним орендарем (ТОВ Реал - Контакт) та суборендарем (ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА ). Новий орендар приймає на себе всі права та зобов`язання первісного орендаря за основним договором, щодо отримання відшкодування вартості сервісних послуг, орендної плати та/чи інших штрафних санкцій.

01 грудня 2014 року між ТОВ Реал - Контакт (первісний орендар), ТОВ АККОРДА (новий орендар) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендар) укладено договір про внесення змін до договору суборенди №ОТ 1104 від 17 червня 2014 року (про заміну сторони у зобов`язанні), за умовами якого, у зв`язку із заміною сторони у зобов`язанні - первісного орендаря на нового орендаря у договорі оренди №ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року, укладеного з власником приміщень - ТОВ УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ , сторони досягли згоди про заміну сторони у зобов`язанні - орендаря за договором суборенди №ОТ 1104 від 17 червня 2014 року, укладеним між первісним орендарем та суборендарем.

Новий орендар бере на себе всі права та зобов`язання первісного орендаря за основним договором щодо отримання відшкодування вартості сервісних послуг, орендної плати та/чи штрафних санкцій (пункт 1.1 договору).

За приписами пунктів 2.1 та 2.2 договору до нового орендаря, з 01 грудня 2014 року, переходять всі права та обов`язки первісного орендаря за основним договором.

На виконання умов основного договору, суборендарем на користь первісного орендаря був внесений гарантійний платіж, що складає 28 167, 67 грн., крім того ПДВ 20 % 5 633, 53 грн., всього 33 801, 20 грн.

Згідно пункту 1 додаткової угоди №2 від 30 грудня 2014 року до договору суборенди №ОТ 1104 від 17 червня 2014 року, укладеної між ТОВ Аккорда (орендарем) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендарем), сторони дійшли згоди на період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року викласти підпункт 1.4.1 пункту 1.4 договору суборенди в наступній редакції: 1.4.1 протягом періоду з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 32 666, 67 грн., ПДВ 6 533, 33 грн., всього 39 200, 00 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору .

Пунктом 1 додаткової угоди №3 від 27 лютого 2015 року до договору суборенди №ОТ 1104 від 17 червня 2014 року, укладеної між ТОВ АККОРДА (орендарем) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендарем), сторони дійшли згоди на період з 01 березня 2015 року по 30 червня 2015 року викласти підпункт 1.4.1 пункту 1.4 договору суборенди в наступній редакції: 1.4.1 протягом періоду з 01 березня 2015 року по 30 червня 2015 року суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 33 566, 67 грн., ПДВ 6 713, 33 грн., всього 40 280, 00 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору .

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №4 від 01 липня 2015 року до договору суборенди №ОТ 1104 від 17 червня 2014 року, укладеної між ТОВ Аккорда (орендарем) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендарем), сторони дійшли згоди з 01 липня 2015 року викласти підпункт 1.4.1 пункту 1.4 договору суборенди в наступній редакції:

1.4.1 протягом періоду з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 41 408, 80 грн., ПДВ 8 281, 76 грн., всього 49 690, 56 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору.

З 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 34 508, 80 грн., ПДВ 6 901, 76 грн., всього 41 410, 56 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору.

З 01 липня 2016 року по 30 червня 2017 року суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 37 509, 60 грн., ПДВ 7 501, 92 грн., всього 45 011, 52 грн. за один повний календарний місяць суборенди по договору .

На виконання умов договору суборенди №ОТ 1104 від 17 червня 2014 року, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів надання послуг:№5274 від 31 грудня 2016 року; №5944 від 31 грудня 2016 року; №4910 від 30 листопада 2016 року; №3932 від 31 жовтня 2016 року; №4107 від 31 жовтня 2016 року; №3231 від 30 вересня 2016 року; №3119 від 30 вересня 2016 року; №2439 від 31 серпня 2016 року; №2350 від 31 серпня 2016 року; №1917 від 31 липня 2016 року; №1652 від 31 липня 2016 року; №854 від 30 червня 2016 року; №796 від 30 червня 2016 року; №3361 від 31 травня 2016 року; №3831 від 31 травня 2016 року; №2793 від 30 квітня 2016 року; №2918 від 30 квітня 2016 року; №2218 від 31 березня 2016 року; №2108 від 31 березня 2016 року.

20 січня 2016 року між ТОВ АККОРДА (орендарем) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендар), укладено договір суборенди №ДС 1022, згідно з пунктом 1.1 якого, орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення (офіс 1-202), план якого наведений у додатку №1 до цього договору, розташоване на другому поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, пров. Охтирський, 7, корпус 1, літера А . Право орендаря на передачу приміщення в суборенду передбачено умовами укладеного з орендодавцем (власником нежитлового будинку є ТОВ УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ .

Згідно пункту 1.2.1 договору, строк суборенди становить з дати підписання сторонами акті прийому - передачі приміщення до 27 червня 2017 року.

Пунктом 1.4.1 договору визначено, що суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 35 458, 33 грн., ПДВ 7 091, 67 грн., всього 42 550, 00 грн. за один повний календарний місяць суборенди.

На підтвердження виконання умов договору суборенди №ДС 1022 від 20 січня 2016 року, позивач надав до матеріалів справи копії актів надання послуг: №5273 від 31 грудня 2016 року; №5943 від 31 грудня 2016 року; №4909 від 30 листопада 2016 року; №4481 від 30 листопада 2016 року; №3931 від 31 жовтня 2016 року; №4106 від 31 жовтня 2016 року; №3230 від 30 вересня 2016 року; №3118 від 30 вересня 2016 року; №2438 від 31 серпня 2016 року; №2349 від 31 серпня 2016 року; №1916 від 31 липня 2016 року; №1651 від 31 липня 2016 року; №795 від 30 червня 2016 року; №853 від 30 червня 2016 року; №3360 від 31 травня 2016 року; №3830 від 31 травня 2016 року; №2792 від 30 квітня 2016 року; №2917 від 31 березня 2016 року; №2107 від 31 березня 2016 року.

31 жовтня 2016 року між ТОВ АККОРДА (орендарем) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендар), укладено договір про розірвання договору суборенди №ДС 1022 від 20 січня 2016 року, згідно з пунктом 1 якого, сторони дійшли згоди достроково розірвати договір з 31 грудня 2016 року.

Також, 31 жовтня 2016 року між ТОВ ФОРУМ ГРУП Україна (орендар) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендар) укладено договір суборенди №ДС 1238 за умовами пункту 1.1 якого, орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення (офіс 1-202), план якого наведений у додатку №1 до цього договору, розташоване на другому поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, пров. Охтирський, 7, корпус 1, літера А . Право орендаря на передачу приміщення в суборенду передбачено умовами укладеного з орендодавцем (власником нежитлового будинку є ТОВ УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ .

В силу пункту 1.2.1 договору, договір вважається укладеним та набирає чинності з 01 січня 2017 року і діє до 27 червня 2017 року.

Пунктом 1.4.1 договору визначено, що суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 35 458, 33 грн., ПДВ 7 091, 67 грн., всього 42 550, 00 грн. за один повний календарний місяць суборенди.

12 травня 2017 року між ТОВ ФОРУМ ГРУП УКРАЇНА (орендар) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (суборендар) укладено договір суборенди №ДС 2169, за умовами пункту 1.1.1 якого, орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти приміщення та сплачувати надані послуги, згідно умов цього договору.

Пунктом 1.1.2 право орендаря на передачу приміщення в суборенду передбачено умовами договору оренди №ОТ 1834 від 31 жовтня 2016 року, укладеного з власником.

Відповідно до пункту 1.2.1 договору, строк дії суборенди стосовно приміщення - 1: з 28 червня 2017 року по 25 червня 2020 року; стосовно приміщення -2: з 26 червня 2017 року по 25 червня 2020 року.

Орендна плата за цим договором, згідно з пунктом 1.4.1: 1) в перший рік: по приміщенню - 1 становить 35 985, 63 грн., крім того ПДВ 7 197, 13 грн., всього 43 182, 76 грн. за один повний календарний місяць суборенди, по приміщенню - 2 становить 54 073, 59 грн., крім того ПДВ 10 814, 72 грн., всього 64 888, 31 грн. за один повний календарний місяць суборенди; 2) починаючи з другого року: по приміщенню - 1 становить 40 483, 83 грн., крім того ПДВ 8 096, 77 грн., всього 48 580, 60 грн. за один повний календарний місяць суборенди, по приміщенню - 2 становить 64 888, 31 грн., крім того ПДВ 12 977, 66 грн., всього 77 865, 97 грн. за один повний календарний місяць суборенди; 3) починаючи з третього року: по приміщенню - 1 становить 44 982, 04 грн., крім того ПДВ 8 996, 41 грн., всього 53 978, 45 грн. за один повний календарний місяць суборенди; по приміщенню - 2 становить 64 888, 31 грн., крім того ПДВ 12 977, 66 грн., всього 77 865, 97 грн. за один повний календарний місяць суборенди.

Також, позивач посилається на те, що протягом строку дії договору суборенди вказані приміщення ним використовувались у господарській діяльності, велося листування за адресою нерухомого майна.

Позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання послуг з доставки пошти об`єктом поштового зв`язку Київ-680 поштовий індекс 03680 №11163/7 від 04 липня 2014 року, укладений між Південним поштампом Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта (пошта) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (установа), предметом якого є надання послуг установі з доставки періодичних друкованих видань, письмової кореспонденції (внутрішніх та міжнародних простих і рекомендованих карток, листів), повідомлень про надходження посилок та відправлень з оголошеною цінністю, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, електронних повідомлень з вкладенням або абонентських поштових скриньок або врученню уповноваженим особам.

26 червня 2014 року між ПрАТ ФАРЛЕП - ІНВЕСТ /Північна філія ФАРЛЕП - ІНВЕСТ (оператор) та ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (абонент) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №BKS_4403, за умовами якого оператор надає телекомунікаційні послуги в обсягах та кількості, обумовлених сторонами в додатках до цього договору, за встановленими значеннями показників якості, а також, виконує роботи по підключенню абонента до послуг, а абонент отримує та зобов`язується оплачувати їх відповідно до умов цього договору та відповідного тарифного плану.

01 березня 2015 року між ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА (замовник) та ТОВ СТАРЛІНК (виконавець) укладено договір про надання послуг №ПНз-150301/2, відповідно до пункту 1.1 якого за цим договором виконавець надає замовникові послуги, які описані у додатках до договору, а замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконавцю належні за даним договором платежі.

Згідно з додатками до договору №ПНз-150301/2 від 01 березня 2015 року виконавець надає замовнику послуги з оренди ліцензій користувача на програмному забезпеченні KERIO.

На думку позивача, вказані документи в сукупності розкривають не лише зміст господарських операцій, а і доводять їх зв`язок з господарською діяльністю ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА .

Апелянтом не спростовано належними доказами такі доводи позивача. Доказів того, що вищевказані угоди визнані недійсними матеріали справи, також, не містять.

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача свідчать про те, що операції між ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА та його контрагентом належним чином документально оформлені та спричинили зміни в структурі активів та зобов`язань.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

З наведеного слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з аналізу положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, слідує, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому, сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано податковим органом, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача зареєстрований, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Можлива відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету, відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1. яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43. п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Разом з тим, апелянт посилається на те, що наведені вище первинні документи, зокрема, акти надання послуг підписано зі сторони ТОВ АККОРДА ОСОБА_3 , яка жодного відношення до господарської діяльності підприємства не мала, що встановлено вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі №363/4995/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вироком Вишгородського районного суду у Київській області від 06 квітня 2018 року по справі №363/4995/17 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000002519 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 19 грудня 2017 року між заступником начальника відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України Якубець О.С. та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисника Бекірова С.Н.

ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн.

З огляду на вказане, податковий орган дійшов висновку про неможливість вчинення господарських операцій ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА з контрагентом ТОВ АККОРДА у перевіряємому періоді (2016 рік), також, вважає, що виписані вищенаведені первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на вирок Вишгородського районного суду у Київській області від 06 квітня 2018 року по справі №363/4995/17, оскільки, зміст вироку не містить аналізу суду чи обґрунтувань по взаємовідносинам між ТОВ КРЕАТИВ МЕДІА та ТОВ АККОРДА .

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року № К/9901/1349/17 вказав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Практика Верховного Суду свідчить, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Крім того, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів не є підставою для визнання операцій нереальними (Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року по справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року по справі № 2а-1570/6063/12.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, за приписами частини 6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Щодо заявленого клопотання про виклик у судове засідання у якості свідка гр. ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає, що вказане питання було предметом розгляду в суді першої інстанції та не потребує з`ясування під час апеляційного розгляду справи.

Враховуючи зазначене, та, оскільки колегією суддів не встановлено фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

У зв`язку із вказаним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 04 січня 2019 року №0000421404, №0000431404, №0000441404.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВ МЕДІА" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Мельничук В.П. Федотов І.В.

Повний текст постанови виготовлено 03.02.2020 року