Постанова

від 29.01.2020 по справі 640/7266/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7266/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Український центр нерухомого майна" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року позивач Приватне підприємство "Український центр нерухомого майна" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві від 29 березня 2019 року № 1125628/42475714;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві від 01 квітня 2019 року № 1127770/42475714;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПП, за датою їх подання до реєстрації, податкову накладну позивача № 3 від 06 березня 2019 року;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПП, за датою їх подання до реєстрації, податкову накладну позивача № 4 від 07 березня 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано доказів, з яких можливо встановити обставини через які вони дійшли висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і не довели правомірності зупинення реєстрації зазначених накладних. Наголосив, що ДФС України застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117. Зауважив, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом за договором, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на положення Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Податкового кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП Український центр нерухомого майна просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві не зазначено у чому саме полягало порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Підкреслює, що рішення Верховного Суду, на які посилається апелянт, приймалися у справах з іншим предметом позову, а тому жодним чином не можуть застосовуватися при вирішенні даного спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між позивачем та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" укладено Договір про надання послуг № 907 від 20 грудня 2018 року, на підставі якого надавалися послуги, вказані у податкових накладних.

Відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем було складено податкові накладні № 3 від 06 березня 2019 року та № 4 від 07 березня 2019 року та направлено у передбачені законодавством строки для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з отриманими квитанціями, документ прийнято, та зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПК/РК зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 81.10.10-00.00 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК".

Позивачем подано до Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації документи про підтвердження реальності здійснення операцій щодо відмовленої ПН/РК з поясненнями.

Рішеннями комісії № 1127770/42475714 від 01 квітня 2019 року та № 1125628/42475714 від 29 березня 2019 року відмовлено у реєстрації податкових накладних № 3 від 06 березня 2019 року та № 4 від 07 березня 2019 року.

Підставою даних рішень зазначено, що платником податків не були надані копії документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що для прийняття рішення про реєстрацію поданих позивачем податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, а тому наявні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Крім того, пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Приписи п. 14 Порядку № 117 визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку були затверджені в.о. голови ДФС України 05.11.2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 31.10.2018 року.

Зі змісту Квитанцій вбачається, контролюючим органом сформовано висновки про відповідність Податкової накладної критеріям ризиковості платника податку, визначених пп.2.1 п. 2 "Критерії ризиковості платника податку" (далі - Критерії № 959).

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у Квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію(ям) ризиковості платника податку, визначених пп. 2.1 п. 2 Критеріїв № 959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п.13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

У той же час, відповідачами не надано доказів, з яких можливо встановити обставини через які вони дійшли висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку і не довели правомірності зупинення реєстрації зазначеної накладної.

Крім того, застосовуючи критерії ризиковості, визначені у листі ДФС від 05.11.2018 року, ГУ ДФС у м. Києві не було враховано, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Відповідно до п. 15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку № 117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог чинного законодавства позивачем засобами електронного документообігу відповідачу були направлені повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарських операцій. Так, зокрема, ПП Український центр нерухомого майна були надані щодо податкових накладних пояснення та копії банківських виписок щодо отримання коштів та копії договорів. Крім того, у зв`язку із недосконалістю технічного забезпечення позивачем було додатково надіслано інші, підтверджуючі реальність здійснених господарських операцій, документи, зокрема, договори, акти, виписки по рахунках та товарно-транспортні накладні. При цьому судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані документи повністю підтверджують можливість прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних № 3 від 06 березня 2019 року та № 4 від 07 березня 2019 року.

Однак, всупереч наданих документів, ГУ ДФС у м. Києві прийняті рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаних рішень вбачається, що останні не містять конкретної інформації щодо підстав їх прийняття.

Крім того, жодних відомостей щодо причин та підстав для ухвалення рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Тобто, всупереч визначених у рішеннях підстав його прийняття, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних. Тобто, Відповідачем-1 не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваних рішень.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішень про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, такі рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

При цьому, посилання апелянта на постанови Верховного Суду України від 18 липня 2017 року у справі № 21-31223а16 та від 22 лютого 2016 року у справі № 810/6201/14 є, на переконання суду апеляційної інстанції, помилковими, оскільки предметом позову у вказаних справах було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення податкової перевірки, а тому вказані у згаданих судових рішеннях висновки жодним чином не стосуються питання відмови у реєстрації податкових накладних.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на ДФС України обов`язку з реєстрації податкових накладних від № 3 від 06 березня 2019 року та № 4 від 07 березня 2019 року датами їх фактичного надходження, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 3 від 06 березня 2019 року та № 4 від 07 березня 2019 року датами їх фактичного отримання.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 03 лютого 2020 року.