Постанова

від 28.01.2020 по справі 580/2246/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2246/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гайдаш В.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Беспалова О.О., Степанюка А.Г.,

при секретарі Горяіновій Н.В.

за участю

представників позивача: Атаманенко М.О., Мурзи Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Чорнобай - Птиця на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року в справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства Чорнобай - Птиця про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства Чорнобай - Птиця (далі - Відповідач, ПАТ Чорнобай - Птиця ) у якому просило стягнути з відповідача 54 882,35 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2018 році та 2831,98 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПАТ Чорнобай - Птиця є суб`єктом господарювання, який здійснює свою діяльність використовуючи найману працю, і зобов`язаний виділяти (створювати) робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Як зазначено Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів в позовній заяві, ПАТ Чорнобай - Птиця не вжило заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування жодної особи з інвалідністю протягом 2018 року, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Зазначене стало підставою застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за 1 незайняте робоче місце для осіб з інвалідністю у розмірі 54 882,35 грн. та звернення до суду з даним позовом для їх стягнення.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що протягом 2018 року відповідач не подав інформацію про вакансії (звітність за формою №3-ПН), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплатив в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів та пеню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року №875-XII (далі по тексту - Закон № 875-XII) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 18 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону № 875-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб і інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст. 19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч. 5 ст. 19 Закону №875-XII).

Так, частинами 9, 10 статті 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Таким чином, з огляду на викладені норми, відповідач зобов`язаний реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки у відповідача у 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становило 17 осіб, а середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів у 2018 році повинна складати 1 особа.

Проте, як зазначено позивачем, жодне місце інвалідом зайняте не було.

Відповідно до листа Чорнобаївської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 21.05.2019 року №01-19/753 протягом 2018 року відповідач не подав інформацію про вакансії (звітність за формою №3-ПН), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю не надходили. 26.10.2018 відповідачем подано інформацію про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів на посаду прибиральниці службових приміщень, дана посада була запропонована 55 особам з інвалідністю, з них: 54 особи відмовились та одній особі відмовив відповідач у працевлаштуванні (а.с.10).

Частиною 1 ст. 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Зазначене стало підставою для застосування Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до ПАТ Чорнобай - Птиця адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2018 році та нарахування пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Згідно ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалося, діючим законодавством встановлюється обов`язковий для підприємств, у тому числі фізичних осіб-підприємців, норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачається сплата підприємствами і фізичними особами-підприємцями адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів.

При цьому, позивачем не враховано, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції питання про вжиття ПАТ Чорнобай - Птиця усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення в повній мірі досліджено не було.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що підстави на яких ґрунтується позов є недоведеними, виходячи з наступного.

Скаржником додано до апеляційної скарги копії документів, які підтверджують відсутність вакантного місця у ПАТ Чорнобай - Птиця для працевлаштування 1 інваліда, відповідно до нормативу.

Так, відповідачем надано документи, які підтверджують працевлаштування у 2018 році на посаду прибиральника у ПАТ Чорнобай - Птиця ОСОБА_1 , який є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією довідки до акта МСЕК № 0399583 від 05.03.2012 року (а.с.60).

Працевлаштування ОСОБА_1 у ПАТ Чорнобай - Птиця підтверджується копією трудової книжки останнього серії НОМЕР_1 та копіями наказів № 1-к від 02.01.2018 року про прийняття на роботу і № 29-к від 19.04.2019 року про звільнення з роботи (а.с.43-46).

Крім того, подання ПАТ Чорнобай - Птиця звітів 3-ПН та 10-ПІ підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем (а.с.12-13).

Тобто, ПАТ Чорнобай - Птиця виконано вимоги чинного законодавства і подано відповідні звіти про наявність вакантної посади.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що у разі відсутності вакантної посади у підприємства відсутній обов`язок подання відповідних звітів, адже це не передбачено нормами чинного законодавства.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч. 5 ст. 19 Закону № 875-XII).

Тобто, ПАТ Чорнобай - Птиця виконано норматив робочих місць у кількості - 1, шляхом працевлаштування у 2018 році ОСОБА_1 , який є інвалідом ІІ групи.

Передбачена ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року в справах № 817/652/17, № 802/707/17-а.

Зі змісту положень ст. 18-1 Закону вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, на чому безпідставно наголошено позивачем.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі № П/811/696/17, від 06.02.2018 року по справі № П/811/693/17, від 08.05.2018 року у справі № 805/2275/17-а.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки ПАТ Чорнобай - Птиця вжито усі залежні від нього заходи для створення та працевлаштування інвалідів, відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до пп. б п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги ПАТ Чорнобай - Птиця було сплачено судовий збір в розмірі - 2 881,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2175 від 15.11.2019 року, яке містяться в матеріалах справи (а.с.84).

Правовими положеннями ст. 139 КАС України визначено підстави для розподілу судових витрат.

Разом з тим, вказаною нормою не передбачено розподіл судового збору за подання апеляційної скарги у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, який є суб`єктом владних повноважень та не звільнений від сплати судового збору.

Між тим, в даному випадку застосуванню підлягає аналогія права, з огляду на ч. 5 ст. 139 КАС України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що сплачений відповідачем під час подання апеляційної скарги судовий збір, в розмірі 2 881,50 грн., підлягає відшкодуванню за Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Чорнобай - Птиця - задовольнити повністю.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року - скасувати .

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства Чорнобай - Птиця про стягнення коштів - відмовити повністю .

Стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Чорнобай - Птиця (ЄДРПОУ 14215201, адреса: 19900, Черкаська обл., Чорнобаївський р-н, смт Чорнобай, вул. Черкаська, 74) сплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі - 2 881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн. 50 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.О. Беспалов

А.Г. Степанюк