Рішення

від 30.01.2020 по справі 910/12933/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2020Справа № 910/12933/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЮ Будівельні Технології" до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Енерготехкомплекс" про стягнення 98 784,00 грн. та розірвання договору,

за участі представників:

позивача: Редіч Н.Ю. за ордером від 30 вересня 2019 року серії КС № 543183;

відповідача: Реви О.О. за довіреністю від 23 жовтня 2019 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "АЮ Будівельні Технології" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору підряду № 08/07-2019, укладеного 10 липня 2019 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Енерготехкомплекс" (далі - Підприємство), позивач протягом липня 2019 року виконав передбачені цією угодою роботи по влаштуванню бетонної основи покриття на загальній площі 315 м 2 на об`єкті за адресою: місто Київ, вулиця Героїв Космосу, 3, загальною вартістю 112 795,20 грн. Оскільки Підприємство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості цих робіт виконало лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 62 795,20 грн., останній, посилаючись на статті 207, 509, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 35 988,80 грн. пені, нарахованої у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням та істотним порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду від 10 липня 2019 року № 08/07-2019 Товариство на підставі статті 651 ЦК України просило суд розірвати наведений правочин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

1 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 жовтня 2019 року позовну заяву Товариства було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12933/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24 жовтня 2019 року.

23 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву від 22 жовтня 2019 року, в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що останнім було порушено умови договору підряду від 10 липня 2019 року № 08/07-2019 та неякісно виконано передбачені ним роботи, у зв`язку з чим Підприємством було зменшено суму розрахунків з позивачем за цим правочином та з метою усунення допущених Товариством недоліків укладено відповідну угоду з іншою підрядною організацією.

Крім того, до вказаного відзиву було долучено клопотання про допит головного інженера Підприємства ОСОБА_1 в якості свідка.

Відповідно до частин 1, 4 статті 88 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, яка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Разом із тим, за змістом частини 1 статті 89 ГПК України свідка може бути викликано судом для допиту лише у разі, якщо обставини, викладені ним у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи належним чином оформленої заяви вищенаведеного свідка, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виклику цієї особи для допиту.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 7 листопада 2019 року.

5 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь Товариства від 5 листопада 2019 року на відзив, в якій останнє зазначило про необґрунтованість посилань Підприємства у зв`язку з підписанням уповноваженими представниками сторін акта надання послуг від 11 липня 2019 року № 11 до договору підряду від 10 липня 2019 року № 08/07-2019, яким було чітко встановлено вартість виконаних позивачем робіт та вказано про відсутність у відповідача заперечень щодо строків та якості їх виконання. До цієї заяви по суті спору позивачем було долучено ряд доказів.

Ухвалою суду від 7 листопада 2019 року строк підготовчого провадження у справі № 910/12933/19 було продовжено на 30 днів, а підготовче судове засідання відкладено на 5 грудня 2019 року.

Ухвалою суду від 5 грудня 2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 9 січня 2020 року.

У судовому засіданні 9 січня 2020 року оголошувалася перерва до 30 січня 2020 року.

У судовому засіданні 30 січня 2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2019 року між Товариством та Підприємством був укладений договір підряду № 08/07-2019, за умовами якого позивач зобов`язався на власний ризик та власними силами виконати за завданням відповідача у відповідності до умов цього договору та чинного в Україні законодавства роботи по влаштуванню бетонної основи покриття на загальній площі 315 м 2 та влаштуванню фінішного полімерного покриття на загальній площі 266 м 2 на об`єкті за адресою: місто Київ, вулиця Героїв Космосу, 3, а також здати ці роботи Підприємству в установлений цим договором строк, а відповідач, у свою чергу, - здійснити приймання та сплатити вартість виконаних Товариством робіт.

Вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Пунктом 1.2 вказаної угоди передбачено, що Товариство приступає до виконання робіт, передбачений даним договором, протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання цього договору та виконання Підприємством зобов`язань, визначених пунктом 2.2.1 договору, або за домовленістю сторін.

За змістом пункту 1.3 цього правочину Товариство зобов`язується виконати роботи за цим договором наступним чином: 1-ий етап - підготовка ґрунтової основи з подальшим влаштуванням армованої бетонної основи покриття - протягом восьми робочих днів з моменту початку робіт на умовах, визначених пунктом 1.2 договору; 2-ий етап - влаштування фінішного полімерного покриття - протягом десяти робочих днів, які починають свій перебіг через 28 календарних діб після виконання 1-го етапу робіт (технологічна витримка). Термін виконання робіт може бути подовжено шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору.

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за цим договором становить 299 906,60 грн., крім того ПДВ (20 %) - 59 981,32 грн., а разом з ПДВ: 359 887,92 грн., яка розрахована на підставі договірної ціни, що є додатком № 1 до даного договору.

Згідно з умовами додатку № 1 до договору вартість першого етапу робіт за цим правочином, а саме: робіт з підготовки основи з подальшим влаштуванням армованої бетонної основи покриття, становить 112 795,20 грн., а вартість другого етапу робіт - влаштування фінішного полімерного покриття, становить 247 092,72 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства в наступній послідовності: Підприємство сплачує позивачу авансовий платіж у розмірі, що становить 209 934,62 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 41 986,92 грн., а всього з ПДВ: 251 921,54 грн., після підписання договору, але не пізніше п`яти банківських днів. Остаточний платіж Підприємство сплачує Товариству в розмірі, що становить 89 971,98 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 17 994,40 грн., а всього з ПДВ: 107 966,38 грн., після виконання робіт згідно з договором та підписаних актів виконаних робіт, не пізніше п`яти банківських днів.

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що оплату виконаних та прийнятих у поточному місяці робіт Підприємство здійснює згідно підписаних сторонами щомісячних актів протягом п`яти банківських днів з моменту підписання актів сторонами. Підприємство сплачує вартість фактично виконаних Товариством і прийнятих робіт та використаних при виконанні робіт матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання.

За умовами пункту 2.2.4 цієї угоди авансування робіт здійснюється Підприємством на підставі наданих Товариством рахунків-фактур та згідно умов договору. Сплата авансу здійснюється відповідно до пункту 2.2.1 даного договору.

Роботи, прийняті Підприємством по акту приймання виконаних робіт, підлягають оплаті протягом п`яти банківських днів з моменту погодження цього акту та згідно з наданим позивачем рахунком на оплату виконаних робіт (пункт 2.6 договору).

Згідно з пунктом 3.1 наведеного правочину датою приймання виконаних Товариством та прийнятих Підприємством робіт є дата підписання сторонами актів виконаних робіт.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог пункту 2.2.1 цього договору, умовами якого передбачено обов`язок Підприємства сплатити на рахунок Товариства авансовий платіж в розмірі, що становить 209 934,62 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 41 986,92 грн., а всього з ПДВ: 251 921,54 грн., після підписання договору, але не пізніше п`яти банківських днів, відповідач згідно платіжного доручення від 11 липня 2019 року № 1720 перерахував позивачу авансовий платіж у розмірі лише 50 000,00 грн. (разом з ПДВ).

У той же час, незважаючи на перерахування відповідачем на користь позивача авансового платежу в розмірі 50 000,00 грн. та недоплату таким чином Підприємством погодженої сторонами суми цього платежу на суму 201 921,54 грн. (251 921,54 грн. - 50 000,00 грн.), Товариство приступило до виконання передбаченого умовами договору першого етапу робіт з підготовки ґрунтової основи з подальшим влаштуванням армованої бетонної основи покриття.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору Товариство виконало передбачені цією угодою роботи з підготовки ґрунтової основи з подальшим влаштуванням армованої бетонної основи покриття (перший етап робіт). Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного рахунку на оплату від 10 липня 2019 року № 18, а також копією акту надання послуг від 11 липня 2019 року № 11 на суму 112 795,20 грн. У судовому засіданні 30 січня 2020 року представники сторін підтвердили, що наведений акт надання послуг було фактично підписано сторонами 22 липня 2019 року, а роботи - прийняті у цей же день.

Зі змісту зазначеного акту вбачається, що замовник не має будь-яких претензій до виконавця з приводу об`єму, якості та строків виконання вказаних робіт.

Проте з матеріалів справи вбачається, що Підприємство оплатило вартість вищевказаних робіт лише частково, перерахувавши Товариству 50 000,00 грн. авансового платежу та заборгувавши таким чином останньому 62 795,20 грн. за актом надання послуг від 11 липня 2019 року № 11.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Заперечуючи проти задоволення вимог Товариства, відповідач посилався на те, що позивачем було порушено умови договору підряду та неякісно виконано передбачені ним роботи, у зв`язку з чим Підприємством було зменшено суму розрахунків з позивачем за цим правочином та з метою усунення допущених Товариством недоліків укладено відповідну угоду з іншою підрядною організацією.

Проте вказані посилання відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Умовами пунктів 3.2-3.4 договору підряду передбачено право Підприємства відмовитись від прийняття виконаних Товариством робіт у зв`язку з виявленням їх недоліків, а також надати виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання відповідного акту приймання таких робіт.

Так, за умовами пункту 3.3 цього договору, у випадку мотивованої письмової відмови Підприємства від підписання актів, сторонами протягом трьох календарних днів складається двосторонній акт з переліком виявлених недоліків та дефектів і термінів їх усунення. Додаткові роботи з усунення недоліків або заміна неякісних матеріалів/товару, необхідність виконання яких виникла з вини підрядника, виконуються ним за власний рахунок.

Згідно з пунктом 3.4 вказаної угоди Підприємство має право відмовитися від приймання робіт у випадку виявлення недоліків, які не можуть бути усунені Товариством.

Таким чином, при укладенні договору підряду від 10 липня 2019 року № 08/07-2019 сторони були вільні у визначенні його умов, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, та узгодили ці умови, у тому числі щодо вартості проведених ремонтних робіт та порядку їх прийняття, шляхом підписання цієї угоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач кількість та якість виконаних Товариством робіт перевірив, підписавши відповідний акт надання послуг від 11 липня 2019 року № 11 на суму 112 795,20 грн. без будь-яких зауважень та заперечень, що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи. У матеріалах справи відсутні й докази мотивованої відмови відповідача від приймання виконаних позивачем робіт з підстав їх неналежної якості чи прострочення їх виконання.

Водночас за змістом пункту 4.1.8 договору підряду відповідальність за виконані роботи, які передані Товариством по актах, несе саме відповідач.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором підряду від 10 липня 2019 року № 08/07-2019, яка складає 62 795,20 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати вищенаведених робіт, позивач також просив суд стягнути з Підприємства 35 988,80 грн. пені, нарахованої у період з 18 липня 2019 року по 17 вересня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 62 795,20 грн. (що складає 10 % від суми договору).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору підряду від 10 липня 2019 року № 08/07-2019 передбачено, що за прострочення замовником строків оплати виконаних і прийнятих замовником робіт згідно умов цього договору останній сплачує Товариству пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожний прострочений день, але не більше 10 % від суми договору на дату виникнення заборгованості по оплаті.

Проте судом встановлено, що дійсною початковою датою прострочення відповідачем виконання взятого на себе грошового зобов`язання з оплати виконаних Товариством робіт, з урахуванням передбаченого пунктом 2.6 договору строку (5 банківських днів з моменту погодження акту приймання цих виконаних робіт), а також дати фактичного підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту від 11 липня 2019 року № 11 (22 липня 2019 року), є 30 липня 2019 року, а не 18 липня 2019 року, як помилково зазначено у розрахунку позивача.

Крім того, судом встановлено, що проведений позивачем розрахунок цієї штрафної санкції був проведений з арифметичними помилками.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що стягненню з Підприємства на користь Товариства підлягає сума пені в розмірі 2 904,06 грн., нарахованої у період з 30 липня 2019 року по 17 вересня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 62 795,20 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 33 084,74 грн. слід відмовити.

Слід також зазначити, що у своєму позові Товариство також просило суд розірвати укладений між сторонами договір підряду від 10 липня 2019 року № 08/07-2019 у зв`язку з істотним порушенням Підприємством умов цього правочину.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За умовами пункту 4.1.4 наведеної угоди Підприємство зобов`язане своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату фактично виконаних та прийнятих робіт відповідно до умов цього договору.

Проте, як було зазначено вище, у порушення вимог пункту 2.2.1 спірного договору, умовами якого передбачено обов`язок Підприємства сплатити на рахунок Товариства авансовий платіж в розмірі, що становить 251 921,54 грн. (з ПДВ) після підписання договору, але не пізніше п`яти банківських днів, відповідач згідно з платіжним дорученням від 11 липня 2019 року № 1720 перерахував позивачу авансовий платіж у розмірі лише 50 000,00 грн. (разом з ПДВ).

Крім того, матеріалами справи підтверджується порушення Підприємством його обов`язку зі своєчасної та повної оплати фактично виконаних та прийнятих робіт, проведених Товариством за актом надання послуг від 11 липня 2019 року № 11 на суму 112 795,20 грн.

Вказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором підряду від 10 липня 2019 року № 08/07-2019.

Зважаючи на викладені обставини, листом від 6 серпня 2019 року № 02/08 Товариство звернулося до відповідача з пропозицією розірвати укладений між ними договір підряду від 10 липня 2019 року № 08/07-2019.

Статтею 188 ГК України також унормовано, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи те, що пропозиція Товариства щодо розірвання спірного договору Підприємством задоволена не була, позивач просив суд розірвати наведений правочин у судовому порядку.

Положеннями статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у частині 3 статті 653 ЦК України та частині 4 статті 188 ГК України.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 ЦК України).

Отже, приписи статті 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на істотність допущених Підприємством порушень спірного договору, внаслідок чого позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні цього договору, а також враховуючи визнання представником відповідача у судовому засіданні 30 січня 2020 року позовних вимог Товариства у цій частині та відсутність заперечень останнього проти розірвання вищевказаної угоди, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання укладеного 10 липня 2019 року між Товариством та Підприємством договору підряду № 08/07-2019.

Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати укладений 10 липня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Енерготехкомплекс" та товариством з обмеженою відповідальністю "АЮ Будівельні Технології" договір підряду № 08/07-2019.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Енерготехкомплекс" (04073, місто Київ, провулок Балтійський, будинок 20; ідентифікаційний код 16471730) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЮ Будівельні Технології" (02183, місто Київ, вулиця Кибальчича, будинок 13-А; ідентифікаційний код 41894862) 62 795 (шістдесят дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн. 20 коп. основного боргу, 2 904 (дві тисячі дев`ятсот чотири) грн. 06 коп. пені, а також 3 198 (три тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 62 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "АЮ Будівельні Технології" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Енерготехкомплекс" 33 084 грн. 74 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 4 лютого 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко