Рішення

від 03.02.2020 по справі 910/16931/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2020Справа № 910/16931/19

За позовом Акціонерного товариства ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ СВ

про стягнення 20 998, 43 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерне товариство ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ СВ (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару відповідачем у розмірі 20 998, 43 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 530, 549-551, 610, 629 ЦК України, ст.193, 198, 230 ГК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №50 від 03.01.2018, в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 відкрито провадження в справі №910/16931/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

27.12.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на необґрунтованість вимог позивача, в задоволені позову просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач постійно порушував строки оплати за договором поставки, завдаючи відповідачу такими діями фінансових збитків, що призвело до неможливості своєчасно закупити та виготовити товар. Також, просив застосувати строки спеціальної позовної давності. Окрім того, просив суд поновити строк для подання відзиву, оскільки ним не було отримано копію позовної заяви, а тому був вимушений самостійно ознайомлюватися з матеріалами справи в суді.

Розглянувши клопотання про поновлення строку для подання відзиву, суд визнав його обґрунтованим, у зв`язку з чим приймає відзив до розгляду.

Також 27.12.2019 від представника відповідача надійшла заява про застосування строків спеціальної позовної давності.

27.12.2019 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які витребовувались судом, а саме: банківські виписки по рахунку та сертифікати якості.

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2018 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 50 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, в асортименті та за цінами, вказаними в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.3.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними у додатку (специфікації) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у строки, визначені п.3.3. договору.

Згідно з п.3.3. договору, поставка товару здійснюється постачальником згідно з п.3.1. даного договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у додатку (специфікації) до цього договору. Дострокова поставка товару постачальником допускається тільки за письмовою згодою покупця.

Пунктом 3.4. договору поставки визначено, що разом з поставкою товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали документів: рахунок-фактура, видаткова накладна, акт приймання-передачі товару.

Постачальник зобов`язаний (п.4.1. договору): своєчасно поставити товар відповідної якості (п.4.1.1. договору), разом з поставкою товару надати покупцеві оригінали документів передбачені п.3.4. договору, оформлені державною мовою, з відображенням повних реквізитів, які характеризують товар і є даними цього договору, додатків (специфікацій) до договору (п.4.1.2. договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що ціна кожного найменування товару, його марки, виду сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікації), додаткових угодах до цього договору.

Загальна сума договору на момент його складання становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн 00 коп. з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід`ємною частиною ( п.5.2. договору).

У п.5.4. договору визначено, що у додатках (специфікаціях) до даного договору сторони також зазначають про включення або не включення в загальну вартість кожної партії товару вартість упаковки, маркування, тари, транспортних та інших витрат, пов`язаних з поставкою товару у урахуванням положень Правил Інкотермс.

Порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору (п.5.5. договору).

Відповідно до п.5.6. договору, термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів та реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 6.8. передбачено, що у разі поставки товару з порушенням термінів, визначених відповідно до п.3.2. даного договору, покупець має право відмовитися від товару, при цьому постачальник зобов`язаний своїми силами і за свій рахунок забрати не прийнятий покупцем товар протягом 3 (трьох) днів з моменту його повідомлення покупцем про відмову прийняти товар.

У разі порушення постачальником будь-якого зі своїх зобов`язань за договором, в тому числі: а) поставки товару, що був у вживанні, а не нового;б) поставки товару, який не відповідає вимогам договору, з відхиленням від специфікації, року випуску, країни походження, зазначених у цьому договорі; в) поставки товару, який не належить постачальнику на праві власності; г) поставки товару невідомого походження; д) відсутності поставки, недопоставки або прострочення поставки товару постачальником в термін обумовлені умовами цього договору; е) поставки товару, виготовленого в країні, відмінній від країни походження, зазначеної в договорі або заявлених до нього документах; є) при порушенні 20-ти денного терміну заміни неякісного товару; ж) відсутності поставки, недопоставки або прострочення поставки товару постачальником в терміни, обумовлені умовами цього договору покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов`язань за договором та/або розірвати його, а постачальник зобов`язується відшкодувати покупцеві в повному обсязі понесені збитки, в тому числі, але не виключно: упущену вигоду (не отриманий дохід) і моральний збиток і т.п. (п.10.4. договору).

У відповідності до п. 10.3. договору, у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2019, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами (п.12.1 договору).

08.08.2018 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 2 до договору поставки №50 від 03.01.2018, яка є його невід`ємною частиною, згідно з пунктом 1 якої, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар - електрод КС (комсомолець)-100 Ф4 ММ на суму 58 627, 80 грн, термін поставки до 30.09.2018.

Покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 30 календарних днів тільки за умови виконання постачальником п.3.4., п.4.1.1-4.1.5. цього договору та надання завіреної копії податкової накладної, оформленої виробником МДВП ГЕФЕСТ- СВ на адресу постачальника, та квитанції №1 про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. (п.1. додаткової угоди №2 до договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за договором поставки виконав неналежним чином, а саме поставив товар позивачу з простроченням на загальну суму 58 627, 80 грн:

- 16.10.2018, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000324 від 12.10.2018 на суму 10 278, 58 грн та експрес-накладною ТОВ Нова пошта за №20400104603065 від 12.10.2018 з простроченням на 15 днів;

- 09.11.2018, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000338 від 07.11.2018 на суму 25 446, 96 грн та експрес-накладною ТОВ Нова пошта за №20400107577186 від 07.11.2018 з простроченням на 24 дні;

- 19.12.2018, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000363 від 17.12.2018 на суму 22 902, 26 грн та експрес-накладною ТОВ Нова пошта за №20400112817447 від 17.12.2018 з простроченням на 40 днів;

У зв`язку з тим, що відповідач несвоєчасно поставив товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 15 135, 65 грн штрафу у розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення та суму 5 862, 78 грн штрафу в розмірі 10 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 50 за своєю правовою природою є договором поставки та регулюється приписами Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1, 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи ( технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню товару разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем здійснено поставку товару за договором на суму 58 627, 80 грн з простроченням.

У зв`язку з тим, що відповідач несвоєчасно поставив товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15 135, 65 грн штрафу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення за період з 01.10.2018 по 18.12.2018 та штраф у розмірі 10 % від суми недопоставленого товару в сумі 5 862, 78 грн.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем було заявлено до стягнення пені в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення в розмірі 5 135, 65 грн.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний невірно, у зв`язку з чим судом було здійснено власний розрахунок:

- за видатковою накладною № РН-0000324 від 12.10.2018 на суму 10 278, 58 грн, за період з 01.10.2018 по 15.10.2018, за розрахунком позивача кількість днів становить 15, пеня склала 4 397, 04 грн, проте за розрахунком суду, кількість днів за зазначений період становить 15 днів та пеня складає 4 397,09 грн;

- за видатковою накладною № РН-0000338 від 07.11.2018 на суму 25 446, 96 грн, , за період з 16.10.2018 по 08.11.2018, кількість днів 25, сума - 6 043, 65 грн, за розрахунком суду кількість днів становить 24 та пеня складає 5 801, 91 грн;

- за видатковою накладною № РН-0000363 від 17.12.2018 на суму 22 902, 26 грн, за загальний період з 09.11.2018 по 18.12.2018, кількість днів 41, сума 4 694, 96 грн, за розрахунком суду кількість днів становить 40 та пеня складає 4 580, 45 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що правильною сумою пені за період з 01.10.2018 по 18.12.2018 є сума в розмірі 14 779,45 грн , тобто менше, ніж просить позивач у зв`язку з тим, що останнім при розрахунку було двічі враховано дати - 15.10.2018 та 08.11.2018.

Також, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування штрафу в розмірі 10 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару за договором, у зв`язку із простроченням відповідачем поставки товару більше 10-ти календарних днів у розмірі 5 862, 78 грн за період з 01.10.2018 по 18.12.2018.

В той же час, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків спеціальної позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Позивач звернувся з даним позовом до суду 28.11.2019 (згідно штампу поштового відділення), тому вимоги про стягнення штрафу, який нарахований за період з 01.10.2018 по 18.12.2018 заявлено із пропуском строку спеціальної позовної давності, а отже в цій частині задоволенню не підлягають, разом з тим, вимоги щодо пені в межах однорічного строку підлягають задоволенню в частині стягнення за період з 29.11.2018 по 18.12.2018.

Таким чином, за розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за період з 29.11.2018 по 18.12.2018 становить 2 290, 23 грн.

Також, враховуючи наведене та заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд відмовляє в позовній вимозі щодо стягнення 5 862, 78 грн суми штрафу в розмірі 10 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару за період з 01.10.2018 по 18.12.2018, у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо того, що відповідач у своєму відзиві посилається на порушення строків оплати позивачем згідно з умовами договору поставки, суд зазначає, що предметом даної справи є стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, а тому відповідач має право звернутися до суду з окремим позовом щодо несвоєчасної оплати позивачем за вищевказаним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене,в зв`язку із пропуском строку спеціальної позовної давності та ненаданням доказів поважності причин пропуску такого строку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 2 290, 23 грн.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕФЕСТ СВ (04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 8, ідентифікаційний код 24744030) на користь Акціонерного товариства ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ (69035, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11, ідентифікаційний код 00186542) 2 290 (дві тисячі двісті дев`яносто) грн 23 коп. заборгованості та 209 (двісті дев`ять) грн 52 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 03.02.2020.

Суддя Я.А.Карабань