Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/16407/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/16407/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-ТТ" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Хіллс" (м. Київ)

про стягнення 6.220,04 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс-ТТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Хіллс" про стягнення 46.220,04 грн, з яких: 40.000,00 грн основного боргу, 5347,94 грн пені, 470,14 грн 3% річних, 401,96 грн інфляційних втрат.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору № 219 про надання послуг охорони від 01.06.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.19. відкрито провадження у справі № 910/16407/19 та постановлено її здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13.12.19. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс-ТТ" просить суд стягнути з відповідача на свою користь 40.680,04, з яких: 34.460,00 грн основного боргу, 5347,94 грн пені, 470,14 грн 3% річних, 401,96 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.19. прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-ТТ" про зменшення розміру позовних вимог.

03.01.20. та 08.01.20. позивачем подано докази часткової оплати відповідачем суми основного боргу.

08.01.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він не заперечує проти суми основного боргу та просить суд відмовити в задоволенні позову в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат з підстав скрутного фінансового становища відповідача.

15.01.20. позивачем подано докази сплати відповідачем всієї суми основного боргу та викладено прохання про врахування означених доказів при подальшому розгляді справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.20. закрито провадження у справі № 910/16407/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Хіллс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-ТТ" 34.460,00 грн основного боргу.

Отже суд розглядає справу № 910/16407/19 в межах вимог позивача про стягнення з відповідача 6.220,04 грн, з яких: 5347,94 грн пені, 470,14 грн 3% річних, 401,96 грн інфляційних втрат.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

01.06.18. між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 219 про надання послуг охорони (Договір), за умовами якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг об`єкту капітального будівництва (Послуги охорони) - житлово-офісний комплекс з нежилими приміщеннями на вул. Степана Руданського, 9 літера А в місті Києві (Об`єкт).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 1.1 з моменту його підписання терміном на 12 місяців.

Угодою від 27.06.19. про припинення дії Договору, сторони дійшли згоди припинити дію Договору з 24 год. 00 хв. 30.06.19.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Акт наданих послуг складається щомісячно і передається Виконавцем Замовнику, а Замовник зобов`язаний підписати такий акт (п. 6.1 Договору).

Між сторонами було підписано та скріплено печатками Акт надання послуг за червень 2019 року за Договором, на суму 40.000,00 грн.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили наступне: Замовник не пізніше 20 числа поточного місяця сплачує Виконавцю вартість Послуг охорони в розмірі 50% від загальної суми вартості послуг . Залишок в розмірі 50% Замовник сплачує не пізніше 05 числа наступного за поточним місяцем.

Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу 40.000,00 грн за послуги охорони за червень 2019 року наступним чином:

- 20.000,00 грн не пізніше 20.06.19.

- 20.000,00 грн не пізніше 05.07.19.

Відповідачем сплачено 40.000,00 грн частинами починаючи з 20.11.19. по 11.01.20. включно.

Вказане зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем пред`явлено до стягнення 470,14 грн 3% річних, 401,96 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що прострочення з оплати наданих послуг:

- на суму 20.000,00 грн настало з 21.06.19.

- на суму 20.000,00 грн настало з 06.07.19.

Разом з тим, позивач нараховує 3% річних на всю суму 40.000,00 грн з 01.07.19. по 20.11.19.

За вказаних підстав вірним періодом та сумами для нарахування буде:

- на суму 20.000,00 грн з 01.07.19. по 05.07.19.

- на суму 40.000,00 грн з 06.07.19. по 20.11.19.

Отже за перерахунком суду розмір 3% річних становить 445,44 грн, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 3% в сумі 24,70 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

При перерахунку інфляційних втрат судом враховано наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.19. у справі № 910/5625/18, від 13.02.19. у справі № 924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.19. у справі № 905/600/18.

Отже, за перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 318,96 грн, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Інфляційні втрати в сумі 830,00 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення 5347,94 грн. пені, суд відзначає викладене далі.

Пунктом 3.4 Договору сторони погодили, що у разі порушення Замовником строку оплати послуг охорони по п. 3.2 Договору понад 30 календарних днів після поточного місяця, Замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При здійсненні перерахунку пені судом враховано викладене при здійсненні перерахунку інфляційних втрат та відсотків річних, та встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2517,81 грн. Пеню в сумі 2830,13 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

За вказаних підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України:

в частині пред`явлених до стягнення сум пені, 3% річних, інфляційних втрат покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з підстав задоволення позову частково;

в частині закриття провадження у справі по сумі основного боргу, з підстав її оплати відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Хіллс" (04112, м. Київ, вул. Степана Руданського, 3а; ідентифікаційний код 41712900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-ТТ" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, б. 120, корп. 1; ідентифікаційний код 31745589) 2.517 (дві тисячі п`ятсот сімнадцять) грн 81 коп. пені, 318 (триста вісімнадцять) грн 96 коп. інфляційних втрат, 445 (чотириста сорок п`ять) грн 44 коп. 3% річних, 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн 27 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко