Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/16958/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/16958/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Елемент"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінтербуд"

про стягнення 107 308,78 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Елемент" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінтербуд" про стягнення 107 308,78 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № 4/05 від 29.05.2019 року належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 18.12.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення за №01030 51660904

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

29.05.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Елемент" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінтербуд" (покупець) укладено договір поставки №4/05.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки товар, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Ціна товару визначається у рахунках та видаткових накладних (п.2.1 договору).

Загальна вартість даного договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього договору та визначається сукупністю всіх сум, вказаних у видаткових накладних (п.2.4 договору).

Відповідно до п.7.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2019 року, при цьому, у разі наявності невиконаних зобов`язань на дату припинення дії договору, термін дії цього договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому.

Згідно з п.3.7 договору оформлення приймання-передачі товару (партії товару) здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних під час приймання-передачі товару.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 89 979,10 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №534 від 30.05.2019 року.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунки за товар (окрему партію товару) здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника протягом семи календарних днів з моменту відвантаження товару, згідно оформленої видаткової накладної.

Будь-яких доказів оплати матеріали справ не містять.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період 2 квартал 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Елемент" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінтербуд" за договором №4/05 від 29.05.2019 року підписаний сторонами, відповідно до якого на 30.06.2019 року заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Елемент" становить 89 979,10 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 89 979,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 14 771,35 грн. за період з 07.06.2019 року по 28.11.2019 року, три проценти річних в розмірі 1 294,22 грн. за період з 07.06.2019 року по 28.11.2019 року та інфляційні збитки в розмірі 1 264,11 грн. за період з 07.06.2019 року по 28.11.2019 року (хоча фактично відповідно до розрахунку нараховано за період вересень-жовтень 2019 року).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 5.3 договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від несплаченої вчасно суми за кожен день такого прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 89979.10 07.06.2019 - 18.07.2019 42 17.5000 % 0.096 % 3623.82 89979.10 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17.0000 % 0.093 % 4106.99 89979.10 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16.5000 % 0.090 % 3986.20 89979.10 25.10.2019 - 28.11.2019 35 15.5000 % 0.085 % 2674.72 За перерахунком суду загальний розмір пені становить 14 391,73 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 379,62 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з нарахуванням трьох процентів річних у розмірі 1 294,22 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 264,11 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

15.05.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю ТД Елемент (клієнт) та Самойленком Петром Миколайовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №15/05/19.

Відповідно до п.1.1 договору предметом даного договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту, з метою захисту та відновлення порушених, невизнаних, оспорюваних прав та законних інтересів клієнта.

Згідно з п.4.1 договору, детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат пов`язаних із виконанням даного договору, погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється додатковою угодою (угодами) до цього договору.

25.11.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю ТД Елемент (клієнт) та Самойленком Петром Миколайовичем (адвокат) укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги №15/05/19 від 15.05.2019 року, відповідно до п.1 якої сторони за цією додатковою угодою домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги №15/05/19 від 15.05.2019 року, по справі, що пов`язана зі стягненням з товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрінтербуд" заборгованості, суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, становить 9 000,00 грн., що сплачується клієнтом адвокату за надання останнім послуг, які визначені п.2 цієї додаткової угоди.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №2, сторонами визначено найменування та вартість послуг, які надаються клієнту адвокатом по справі, що визначена п.1 цієї додаткової угоди.

28.11.2019 року між адвокатом та позивачем підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги №15/05/19 від 15.05.2019 року, в якому зазначено, що всього витрачено адвокатом часу на надання послуг 12 год.20 хв., загальна вартість робіт (надання послуг) становить 6 000,00 грн. Також, зазначено, що клієнтом було здійснено авансування послуг адвоката для здійснення супроводу та контролю судової справи в розмірі 3000,00 грн.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №1483 від 28.11.2019 року на суму 9 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата згідно договору №15/05/19 від 15.05.2019 року .

В матеріалах справи наявний ордер серія КВ №458603 від 25.11.2019 року, виданий на ім`я Самойлленка Петра Миколайовича.

Також, наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №6314 від 24.01.2019р. на ім`я Самойленка Петра Миколайовича.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Будь-якого клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи не надано.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що жодних заперечень від відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не надходило, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Пунктом 3 ч. 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню в розмірі 8 968,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінтербуд" (03039, м. Київ, вулиця Миколи Грінченка, будинок 18, ідентифікаційний код 41445899) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Елемент" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 10, кімната 47, ідентифікаційний код 39659989) основний борг в розмірі 89 979 (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 10 коп., три проценти річних в розмірі 1 294 (одна тисяча двісті дев`яносто чотири) грн. 22 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 264 (одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн. 11 коп., пеню в розмірі 14 391 (чотирнадцять тисяч триста дев`яносто одна) грн. 73 коп., 1 924 (одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири) грн. 28 коп. судового збору та 8 968 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 50 коп. витрат на правову допомогу.

3. В іншій частині позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий