Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/15850/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/15850/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Груп" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" (м. Київ)

про стягнення 82.361,05 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метиз Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" про стягнення 82.361,05 грн, з яких: 77.468,40 грн основного боргу, 4484,65 грн пені, 408,00 грн 3% річних.

Підставою звернення з даним позовом до суду позивач вказує невиконання відповідачем своїх обов`язків з оплати товару, переданого позивачем на підставі видаткових накладних за публічним договором купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.19. відкрито провадження у справі № 910/15850/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено учасникам судового процесу строки на подання відзиву, заперечень на відзив, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв.

Вказану ухвалу отримано позивачем 06.12.19. та відповідачем 09.12.19. згідно рекомендованих повідомлень, наявних в матеріалах справи (арк. справи 3, 4).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/15850/19.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивачем (Продавець) на офіційному сайті https://metiz-group.ua/ було оприлюднено Публічний договір купівлі-продажу, затверджений Наказом ТОВ Метиз Групп № З-П від 01.06.17. згідно якого Прдавець пропонує будь-яким особам придбати техніку прямого монтажу, метизну продукцію широкого призначення та загальнобудівельні матеріали для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, на умовах визначених даним Договором.

За умовами Договору:

- цей Договір є публічним договором (відповідно до ст. 633 ЦК України), умови якого встановлюються однаковими для усіх юридичних та фізичних осіб.

- всі умови Договору, викладені в цій публічній оферті, є обов`язковими для Продавця та Покупця. Перед початком виконання умов даного Договору Покупець зобов`язаний ознайомитися з умовами цього Договору.

- Договір укладається шляхом надання згоди Покупця на приєднання до запропонованого Договору в цілому, шляхом акцепту (прийняття) всіх істотних умов Договору, без підпису письмового примірника сторонами. Дійсний Договір має юридичну силу відповідно до ст. 633 ЦК України і є рівносильним Договору, підписаному сторонами.

- Товар - непродовольчі товари що пропонуються до продажу (техніка прямого монтажу, метизна продукція широкого призначення, загальнобудівельні матеріали тощо), асортимент, ціна та характеристики яких розміщені на сайті ТОВ Метиз Групп : metiz-group.ua.

- Продавець - ТОВ Метиз Групп , юридична особа, що належним чином створена, зареєстрована та діє відповідно до законодавства України. Місцезнаходження, контактні дані та режим роботи Продавця зазначені у розділі Контакти на веб-сайті: metiz-group.ua.

- Покупець - будь-яка юридична та/або фізична особа, що в порядку, передбаченому даним Договором, за власним волевиявленням повністю прийняла (акцептувала) всі його умови без виключення.

- Отримувач Товару - будь-яка юридична та/або фізична особа, що визначена Покупцем у відповідному Замовленні на Товар в якості отримувача Товару, або має повноваження на отримання Товару, згідно законодавства України.

- Оферта - пропозиція Продавця, згідно зі ст. 641 Цивільного кодексу України, укласти з ним договір на умовах, які передбачені Публічним договором.

- Акцепт - надання Покупцем повної і безумовної згоди Продавцю, відповідно до ст. ст. 205, 642 ЦК України, на пропозицію укласти даний Публічний договір на умовах, передбачених Публічним договором, що оформляється одним з нижче вказаних способів: a. шляхом направлення Покупцем письмового Замовлення Товару на e-mail, розміщений на сайті; b. шляхом направлення Покупцем письмового Замовлення Товару за юридичною адресою Продавця, вказаною на сайті; c. шляхом усного замовлення Товару по телефону або в офісі ТОВ Метиз Групп .

Судом встановлено, що зазначений правочин за своїм змістом та правовою природою є публічною офертою про укладення договору купівлі-продажу, якай, в свою чергу, підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язується передати Покупцеві Товар, який належить Продавцю на праві власності, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених Публічним договором (п. 2.1 Договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору вартість Товару, що пропонується до продажу на веб-сайті: metiz-group.ua., наводиться на веб-сайті: metiz-group.ua. в розділі СКАЧАТЬ ПРАЙС (невід`ємна частина даного Договору) і встановлюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Вартість Товару, замовленого Покупцем, дорівнює для цього Покупця вартості цього Товару зазначеній на веб-сайті: metiz-group.ua. на момент укладання цим Покупцем даного Договору (акцепту цим Покупцем оферти Продавця).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Пунктом 6.15 Договору визначено, що підпис Покупця або Отримувача Товару на накладній на Товар є беззастережним підтвердженням наступних фактів:

- отримання замовленого Товару Покупцем або Отримувачем Товару;

- відповідність замовленого Товару направленому Покупцем Замовленню на цей Товар;

- відсутність у Покупця претензій щодо якості та комплектності замовленого Товару.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов вищевказаного Договору позивач продав, а відповідач прийняв Товар на підставі наступних видаткових накладних, які підписані сторонами та містять посилання на зазначений публічний Договір: № 358 від 03.04.19. на суму 9.000,00 грн, № 382 від 09.04.19. на суму 11.000,00 грн, № 410 від 15.04.19. на суму 6.000,00 грн, № 467 від 25.04.19. на суму 9.000,00 грн, № 597 від 27.05.19. на суму 3.000,00 грн, № 598 від 27.05.19. на суму 9.000,00 грн, № 599 від 27.05.19 на суму 6.000,00 грн, № 661 від 11.06.19. на суму 6.000,00 грн, № 666 від 12.06.19. на суму 6.000,00 грн, № 688 від 18.06.19. на суму 9.000,00 грн, № 727 від 26.06.19. на суму 3.000,00 грн, № 728 від 26.06.19. на суму 3.000,00 грн, на загальну суму 80.000,00 грн.

При цьому, за умовами пункту 6.17 Договору Даний Договір вважається виконаним в момент вручення (передачі) Покупцю або Отримувачу Товару замовленого Покупцем комплектного Товару належної якості, що повністю відповідає направленому Покупцем Замовленню на цей Товар.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Таким чином, оскільки реквізити укладеного між сторонами правочину зафіксовані у вищеперерахованих документах (видаткових накладних), доказів існування якого іншого публічного договору поставки, крім того, що розміщений на сайті позивача, на який позивач посилається в письмових поясненнях, суду не подано, відповідно сторони не порушили вимог ч. 1 ст. 208 ЦК України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Тобто, відповідач, підписавши перелічені судом вище видаткові накладні, згідно ст. 634 ЦК України приєднався до умов публічного договору купівлі-продажу та погодився з умовами останнього, які розміщені на сайті позивача, між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами Договору.

За вказаного, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з передання товару.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо передачі Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Крім того, судом встановлено, що позивач щодо спірних господарських операції склав на ім`я відповідача податкові накладні, які зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Продавцем прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 80.000,00 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні є належними доказами передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з передання Товару на суму 80.000,00 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

За таких обставин, враховуючи дати представлених до матеріалів справи видаткових накладних, суд дійшов висновку, що строк оплати товару на суму 80.000,00 грн настав.

Проте, відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання з оплати товару не виконав, сплативши 2.531,60 грн 29.01.2019 року. Неоплаченим залишився товар на суму 77.468,40 грн.

Вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Надаючи правову оцінку наданому позивачем акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019. по 05.09.2019 між позивачем та відповідачем за Договором, судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Судом встановлено, визначена в ньому сума заборгованості відповідача перед позивачем узгоджується з наданими до матеріалів справи документами, однак, з вказаного акту не вбачається ким від імені відповідача підписаний означений акт.

Твердження позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 77.468,40 грн., з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 408,00 грн 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 408,00 грн, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог про стягнення 4484,65 грн пені суд відзначає наступне.

Так, частина 3 ст. 549 ЦК України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, умовами Договору сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов правочину в частині оплати наданих послуг.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 4484,65 грн. пені задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 30.000,00 грн, суд відзначає, що позивачем подано лише їх попередній (орієнтовний) розрахунок, однак не заявлено остаточного розміру таких витрат, доказів надання позивачу професійної правничої допомоги адвоката та не подано доказів їх понесення, з огляду на що такі витрати відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, б. 13; ідентифікаційний код 36590344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз Груп" (03065, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, б. 42; ідентифікаційний код 37515100) 77.468 (сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 40 коп. основного боргу, 408 (чотириста вісім) грн 00 коп. 3% річних, 1.816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко