Ухвала

від 04.02.2020 по справі 914/161/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.02.2020 Справа№ 914/161/20

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ , м.Хмельницький; до відповідача:Приватного підприємства ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ , м.Львів; про:стягнення 603 976,64 грн. штрафних санкцій.

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

21.01.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ , м.Хмельницький до Приватного підприємства ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ , м.Львів про стягнення 603 976,64 грн штрафних санкцій.

Одночасно з поданням позову Товариством з обмеженою відповідальністю БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, які належать Приватному підприємству ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ та знаходяться на його рахунках, а також накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить Приватному підприємству ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ в розмірі суми стягнення.

Ухвалою суду від 23.01.2020 було відмовлено заявнику у вжитті заходів забезпечення позову з мотивів, викладених у вказаній ухвалі.

31.01.2020 позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову від 29.01.2020 (вх.№262/20 від 31.01.2020).

Подана заява обґрунтована тим, що відповідач несвоєчасно оплатив позивачу товар, отриманий згідно договору купівлі-продажу №12/04-к від 12.04.2019, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу 603 976,64 грн штрафних санкцій у формі пені та штрафу, що є предметом позовних вимог у даній справі.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що на розгляді в Господарському суді Львівської області перебуває справа №914/160/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ до Приватного підприємства ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ про стягнення 1 393 191,45 грн штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару, отриманого згідно цього ж правочину - договору купівлі-продажу №12/04-к від 12.04.2019.

Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань перед позивачем та іншими кредиторами, вчинив дії з відчуження нерухомого майна, які, на думку позивача, свідчать про ухилення від виконання рішень судів про стягнення сум заборгованості з відповідача.

В обґрунтування вказаних обставин позивач покликається на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Єдиного державного реєстру судових рішень.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні. Роблячи такий висновок, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В силу приписів, викладених в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 ).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 ).

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом спору у справі № 914/161/20 є стягнення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №12/04-к від 12.04.2019, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ (продавець) та Приватним підприємством ЗАХІД-АГРОІНВЕСТ (покупець), відповідно до якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року, а покупець - прийняти й оплатити її вартість на умовах та в порядку, визначених цим договором.

З урахуванням предмету позову у даній справі - стягнення штрафних санкцій в розмірі 603 976,64 грн, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (відсутність грошових коштів для виконання зобов`язань за спірними договорами, незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідачів тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення відповідальності за спірним договором або перешкоджання законному стягненню зазначеної заборгованості) причин.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №12/04-к від 12.04.2019, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт прострочення чи ухилення відповідача від виконання зобов`язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Твердження позивача у заяві про забезпечення позову про те, що відповідачем можуть вживатися заходи, спрямовані на приховування грошових коштів, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, як і не обґрунтовано тієї обставини, що відповідачем вчинено або вчиняються дії з метою ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, зокрема, що ним вчиняються дії, спрямовані на стійке зменшення обігових коштів, зменшення ліквідності основних засобів, припинення основної господарської діяльності, тощо.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Відшуковуючи такий баланс, суд виходить з наступного. Статтею 6 ГК України передбачено принцип свободи підприємницької діяльності. Саме керуючись цим принципом, позивач вступив у договірні стосунки з відповідачем щодо продажу останньому товару згідно договору купівлі-продажу №12/04-к від 12.04.2019. При цьому принцип свободи підприємницької діяльності кореспондується з принципом розумності (стаття 3 ЦК України).

Принцип розумності ведення підприємницької діяльності будь-яким кредитором розкривається у неприпустимості зростання дебіторської заборгованості одного і того ж боржника протягом тривалого періоду. Допустивши протягом квітня 2019 - вересня 2019 року бездіяльність щодо стягнення з відповідача значної суми коштів за поставлений товар, позивач вчинив усвідомлені кроки, спрямовані на виникнення значного боргу відповідача перед ним.

Додані до заяви про забезпечення позову, поданої 21.01.2020, копії листів банківських установ про відкриті рахунки відповідача та залишок коштів на них не доводять тверджень заявника про те, що відповідачем після відкриття судових проваджень виведено всі кошти з усіх банківських рахунків, оскільки як вбачається із змісту останніх вони містять лише інформацію про хід виконання постанов про арешт коштів та залишок коштів на рахунках на певну дату.

Сам факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем не є єдиною та достатньою підставою для вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти. Із поданої заяви про забезпечення позову та долучених до неї документів не вбачається, що наявні зараз чи отримані у майбутньому грошові кошти будуть безповоротно вилучені відповідачем із його господарської діяльності.

Не доводять обставин, на які покликається позивач в обґрунтування необхідності забезпечення позову, і долучені до заяви відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки зазначена в них інформація стосується іншої юридичної особи (ТОВ ЛАН-ОІЛ ). Вказана в вищезазначених відомостях інформація засвідчує лише факт наявності у відповідному державному реєстрі запису про зареєстроване за ТОВ ЛАН-ОІЛ на праві власності нерухоме майно. В даних відомостях відсутня інформація про сторону правочину, на підставі якого таке нерухоме майно зареєстроване за ТОВ ЛАН-ОІЛ .

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази пов`язаності вказаної юридичної особи з відповідачем чи засновниками відповідача. В той же час, зазначаючи в заяві про забезпечення позову, що ТОВ ЛАН-ОІЛ має ту ж саму юридичну адресу, що і відповідач, позивач жодним чином цю обставину не коментує та не вказує, що ж ця обставина доводить.

Позивач, стерджуючи про продаж відповідачем 90% свого нерухомого майна, надав суду відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо відповідача станом на 17.09.2020, однак не надав суду актуальної інформації щодо нерухомого майна відповідача станом на день звернення із заявою про забезпечення позову, що не дозволяє суду зробити однозначний висновок про вибуття з власності відповідача значної кількості нерухомого майна.

Суд звертає увагу заявника, що в період з вересня 2019 до моменту звернення позивача із заявою про забезпечення позову відповідачем в результаті його господарської діяльності могло бути придбано інше нерухоме чи рухоме майно, однак вказана обставина залишена заявником поза увагою та не спростована належними та допустимими доказами.

Принцип змагальності, закріплений у статті 2 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що саме лише посилання на зменшення кількості чи відсутність у відповідача нерухомого майна, наявність інших судових проваджень щодо відповідача не є належною підставою для накладення арешту на грошові кошти.

Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14.02.2019 у справі № 902/271/18.

Окрім того, суд зазначає, що повторне подання позивачем аналогічного клопотання про забезпечення позову після відмови позивачеві у задоволенні попереднього клопотання про забезпечення позову згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 має бути обґрунтоване додатковими обставинами, що позивачем зроблено не було.

Згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні та заявником суду не надані докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю БОРЩІВСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ у задоволенні заяви про забезпечення позову від 29.01.2020 (вх..№262/20 від 31.01.2020).

2. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

3. Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Ухвалу підписано 04.02.2020.

Суддя Мазовіта А.Б.