Рішення

від 28.01.2020 по справі 910/16945/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/16945/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідністю "Управляюча компанія "Кронос"

до Фізичної особи-підприємця Гармати Ірини Анатоліївни

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи: не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

02 грудня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідністю "Управляюча компанія "Кронос" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 25.11.2019 року до Фізичної особи-підприємця Гармати Ірини Анатоліївни (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оперативної оренди нежитлових приміщень № 157А від 05.12.2016 року в сумі 109 473,20 грн., з них: основного боргу - 100 709,76 грн. (сто тисяч сімсот дев`ять гривень 76 копійок), пені - 7006,57 грн. (сім тисяч шість гривень 57 копійок), інфляційного збільшення боргу - 329,91 грн. (триста двадцять дев`ять гривень 91 копійка) та 3% річних - 1426,96 грн. (одна тисяча чотириста двадцять шість гривень 96 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором оперативної оренди нежитлових приміщень № 157А від 05.12.2016 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16945/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 24.12.2019 року.

В судовому засіданні 24.12.2019 року судом оголошувалася перерва.

Представник позивача в судове засідання 28.01.2020 року не з`явився.

При цьому, 15.01.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2020 року не з`явився. На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Фізичній особі-підприємцю Гарматі Ірині Анатоліївні за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштові відправлення з ухвалами суду у даній справі не були вручені відповідачу та були повернуті до суду 12.12.2019 року та 09.01.2020 року з відмітками у довідках відділення поштового зв`язку на відповідних конвертах "за закінченням встановлено терміну зберігання - 11.12.2019 року та 03.01.2020 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвал суду від 04.12.2019 року та від 24.12.2019 року у справі № 910/16945/19 є 11.12.2019 року та 03.01.2020 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідністю "Управляюча компанія "Кронос" (надалі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Гарматою Іриною Анатоліївною (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оперативної оренди нежитлових приміщень № 157А (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення розташоване в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки 15/15/6 літ. 1, загальною площею 50,3 метра квадратних (надалі - об`єкт оренди або орендоване майно ), а орендар зобов`язується прийняти це майно, використовувати об`єкт оренди у відповідності до положень даного договору, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані. Об`єкт оренди розташований на четвертому поверсі вказаної будівлі, офіс № 403 (внутрішньо будинкова нумерація приміщень) площею 50,3 метра квадратних.

Відповідно до п. 2.1. договору, прийом-передача об`єкта оренди в орендне користування оформлюється актом прийому передачі нежитлового приміщення (додаток № 1 до договору), який підписується та скріплюється печатками сторін.

Об`єкт оренди вважається переданим в орендне користування з моменту підписання акту прийому-передачі (п. 2.3. договору).

На виконання умов договору оперативної оренди нежитлових приміщень № 157А від 05.12.2016 року орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6 літ. 1, площею 50,3 метра квадратних. Об`єкт оренди розташований на четвертому поверсі вказаної будівлі, офіс № 403 (внутрішньо будинкова нумерація приміщень) площею 50,3 метра квадратних. Крім того, у акті зазначено, що орендар зобов`язується прийняти це майно, використовувати Об`єкт оренди у відповідності до положень даного договору, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані (копія міститься в матеріалах справи).

В п. 3.1. договору визначено, що строк орендного користування починається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкта оренди і закінчується 30 жовтня 2017 року.

Згідно з п. 4.2. договору, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди у розмірах і у строки, обумовлені цим договором (надалі - орендна плата). Орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.4.2. договору, рахунки на оплату електричної енергії орендар зобов`язується оплачувати в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 2 (двох) робочих днів з дня їх отримання.

За умовами п. 5.1. договору, орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку наперед не пізніше 10-го числа розрахункового місяця на підставі рахунку орендодавця. Платежі по відшкодуванню витрат за попередній місяць, пов`язаних з електропостачанням, теплопостачанням та передбачені цим договором, сплачуються орендарем на поточний рахунок орендодавця не пізніше 25-го числа розрахункового місяця на підставі рахунків орендодавця.

Пунктом 5.4. договору визначено, що орендар зобов`язується самостійно отримувати, вищезазначені рахунки-фактури в офісному приміщенні орендодавця м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6 літ. 1 приміщення охорони, 1-й поверх). Несвоєчасне отримання орендарем рахунків-фактур від орендодавця не звільняє орендаря від обов`язку сплачувати грошові кошти у розмірах і у строки, обумовлені цим договором.

Додатковими угодами № 1 від 30.10.2017 року, № 2 від 30.04.2018 року, № 3 від 31.10.2018 року та № 4 від 18.04.2019 року строк орендного користування продовжено до 31 жовтня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оперативної оренди нежитлових приміщень № 157А від 05.12.2016 року позивачем у період з січня 2019 року по серпень 2019 року були надані послуги з оренди приміщення на загальну суму 89 790,64 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг: № 73 від 31.01.2019 року на суму 11 278,27 грн., № 198 від 28.02.2019 року на суму 11 222,43 грн., № 320 від 31.03.2019 року на суму 11 267,10 грн., № 448 від 30.04.2019 року на суму 11 278,27 грн., № 568 від 31.05.2019 року на суму 11 244,77 грн., № 688 від 30.06.2019 року на суму 11 166,60 грн., № 807 від 31.07.2019 року на суму 11 166,60 грн., № 934 від 31.08.2019 року на суму 11 166,60 грн., які підписані представниками сторін без заперечень (копії актів містяться в матеріалах справи).

Крім того, на підставі підписаних сторонами без заперечень актів надання послуг: № 2199 від 31.12.2018 року на суму 3041,40 грн., № 74 від 31.01.2019 року на суму 3050,84 грн., № 199 від 28.02.2019 року на суму 2119,92 грн., № 321 від 31.03.2019 року на суму 1685,48 грн., № 449 від 30.04.2019 року на суму 467,76 грн., № 569 від 31.05.2019 року на суму 139,64 грн., № 689 від 30.06.2019 року на суму 118,68 грн., №808 від 31.07.2019 року на суму 178,36 грн., № 934 від 31.08.2019 року на суму 117,04 грн., загальна сума яких становить 10 919,12 грн., відповідач зобов`язаний сплати позивачу заборгованість за електроенергію (копії актів містяться в матеріалах справи).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів за період з січня 2019 року по серпень 2019 року та заборгованості з електроенергії за період з грудня 2018 року по серпень 2019 року за договором оперативної оренди нежитлових приміщень № 157А від 05.12.2016 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 100 709,76 грн., яка складається з: заборгованості з орендної плати - 89 790,64 грн. та заборгованості з електроенергії - 10 919,12 грн. Крім того, з огляду на порушення відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати та електроенергії позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 7006,57 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 329,91 грн. та 3% річних у розмірі 1426,96 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на положення пунктів 4.4.2. та 5.1. договору строк оплати орендної плати та компенсації витрат з електроенергії є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати орендної плати та компенсації витрат з електроенергії, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оперативної оренди нежитлових приміщень № 157А від 05.12.2016 року в розмірі 100 709,76 грн.

За прострочення виконання зобов`язання по сплаті орендної плати та компенсації витрат з електроенергії позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 7006,57 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 329,91 грн. та 3% річних в розмірі 1426,96 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 9.4.1. договору визначено, що у випадку прострочення у сплаті платежів, передбачених договором, або внесення їх не в повному обсязі - з дати виникнення заборгованості на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день користування об`єктом оренди.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені окремо по кожному акту надання послуг, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду та враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за шість місяців), суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 7006,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення пені, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов`язання підлягають задоволенню в сумі 7006,57 грн., за розрахунком позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних витрат не враховано вищевикладеного, а також не враховано періоди, в яких сукупний індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційного збільшення боргу.

Здійснивши власний розрахунок інфляційного збільшення боргу окремо по кожному акту надання послуг, судом встановлено, що загальна сума інфляційного збільшення боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 357,91 грн.

З огляду на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційного збільшення боргу, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення боргу за порушення грошового зобов`язання підлягають задоволенню в сумі 329,91 грн., за розрахунком позивача.

Також, при перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних окремо по кожному акту надання послуг, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 1427,01 грн.

Оскільки суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за порушення грошового зобов`язання підлягають задоволенню в сумі 1426,96 грн., за розрахунком позивача.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі про стягнення 109 473,20 грн., з них: основного боргу - 100 709,76 грн. (сто тисяч сімсот дев`ять гривень 76 копійок), пені - 7006,57 грн. (сім тисяч шість гривень 57 копійок), інфляційного збільшення боргу - 329,91 грн. (триста двадцять дев`ять гривень 91 копійка) та 3% річних - 1426,96 грн. (одна тисяча чотириста двадцять шість гривень 96 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гармати Ірини Анатоліївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідністю "Управляюча компанія "Кронос" (ідентифікаційний код 39031764, адреса: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 21) грошові кошти: основного боргу - 100 709,76 грн. (сто тисяч сімсот дев`ять гривень 76 копійок), пені - 7006,57 грн. (сім тисяч шість гривень 57 копійок), інфляційного збільшення боргу - 329,91 грн. (триста двадцять дев`ять гривень 91 копійка), 3% річних - 1426,96 грн. (одна тисяча чотириста двадцять шість гривень 96 копійок) та судовий збір - 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.02.2020р.

Суддя О.В. Котков