Рішення

від 27.01.2020 по справі 916/3496/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3496/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-УКРАЇНА" (вул. Київська, буд. 27-А, літ. "В", Святопетрівське, Києво-Святошинський район, Київська область, 08141)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОГАРАНТ" (вул. Аеропортівська, 4, Одеса, Одеська область, 65033)

про стягнення 117618,85 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-УКРАЇНА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОГАРАНТ", в якому просить господарський суд: про стягнення 117618,85 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку №11/16Е-НУ від 01.12.2016р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2019 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/3496/19 за правилами спрощеного позовного провадження.

09.12.2019р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 23.12.2019р. по справі оголошено перерву до 22.01.2020 року.

22.01.2020р. по справі оголошено перерву до 27.01.2020 року про що зазначено в протоколі судового засідання..

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „за закінченням терміну зберігання » . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 27.01.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ Е-НЕКСТ- УКРАЇНА (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРЕНЕРГОГАРАНТ (надалі - покупець) був укладений договір № 11/16 Е-НУ від 01.12.2016р. на поставку електротехнічного обладнання та інших електротехнічних товарів (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1 та 1.2. договору постачальник зобов`язується передати покупцю у власність визначений цим договором товар (електротехнічне обладнання та інші електротехнічні товари), а покупець зобов`язаний прийняти такий товар та сплатити на користь постачальника його вартість.

Відповідно до п. 4,1. договору ціна товару вказується у видаткових накладних, а також згідно п.4.6. договору ціна договору складає загальну суму вартості товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом додавання сум вартостей окремих товарних партій, зазначених у видаткових накладних.

За умовами п. 2.1 договору товар поставляється за вказаною покупцем адресою на підставі його замовлень та згідно з видатковими накладними. Підтвердженням виконання замовлення постачальником є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару.

За умовами п. 4.3. договору покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з постачальником на підставі рахунку-фактури шляхом попередньої оплати або із відстроченням такої оплати за одержаний товар терміном 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару.

Так, на виконання умов договору постачальником на підставі замовлень було поставлено покупцю товар на загальну суму 84 740,42 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Видаткові накладні були підписані сторонами без зауважень та претензій, тобто покупець прийняв товар від постачальника без жодних зауважень та заперечень на загальну суму 90 030,62грн, але покупець частково повернув товар постачальнику на суму 5290,20грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 84740,42 грн., що не заперечується сторонами

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14017,74грн. - пені, 5931,83грн.- штрафу, 4088,46грн. - 3% річних та витрати від інфляції в сумі 8840,40грн..

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-УКРАЇНА", позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 84740,42грн. - основного боргу, 14017,74грн. - пені, 5931,83грн.- штрафу, 4088,46грн. - 3% річних, витрати від інфляції в сумі 8840,40грн.та стягнути судовий збір.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за поставку товару у розмірі 84740,42 грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14017,74грн - пені та 5931,83грн. - штрафу.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п. 6.1 Договору, за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов`язання до повного виконання такого зобовязання, а за прострочення строків оплати понад 30 календарних днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості товару.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати товару, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 14017,74грн. та штраф в розмірі 5931,83грн.

Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 14017,74грн. та штраф в розмірі 5931,83грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати товару у розмірі 4088,46 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 8840,40грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати товару у розмірі 4088,46 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 8840,40грн. за неналежне виконання умов договору підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-УКРАЇНА" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОГАРАНТ" (вул. Аеропортівська, 4, Одеса, Одеська область, 65033, код 38154143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-УКРАЇНА" (вул. Київська, буд. 27-А, літ. "В", Святопетрівське, Києво-Святошинський район, Київська область, 08141, код 33441245) суму основного боргу в розмірі 84740,42грн. (вісімдесят чотири тисячі сімсот сорок грн. 42 коп.), пеню в розмірі 14017,74 грн. (чотирнадцять тисяч сімнадцять грн. 74 коп.), штраф в розмірі 5931,83грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять одна грн. 83 коп.), 3% річних в розмірі 4088,46 грн. ( чотири тисячі вісімдесят вісім грн. 46 коп.), інфляційні витрати в розмірі 8840,40грн. (вісім тисяч вісімсот сорок грн. 40 коп.) та 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп. ) судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 03 лютого 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов