Рішення

від 04.02.2020 по справі 916/3528/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3528/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ловга І.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Одеської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Лінія удачі" про стягнення 3545,43грн.

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Одеської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство Лінія удачі 3545,43грн.

В обґрунтування позовних вимог Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Одеської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство Лінія удачі умов укладеного між сторонами договору №08/16 від 01.01.2016р. щодо оплати телекомунікаційних послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2019р. відкрито провадження у справі №916/3528/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.01.2020р. о 11:00.

В судовому засіданні від 14.01.2020р. було оголошено перерву на 04.02.2020р. о 11:20, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2020р. викликано учасників справи у судове засідання на 04.02.2020р. о 11:20.

В судовому засіданні від 04.02.2020р. було винесено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/3528/19.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.01.2016р. між Одеським обласним передавальним центром (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Лінія удачі" (відповідач, Замовник) було укладено договір №08/16 про надання телекомунікаційних послуг (далі договір) предметом якого є надання телекомунікаційних послуг з забезпечення функціонування і утримання в погоджених сторонами місцях (місця розташування) обладнання Замовника згідно з актом прийому-передачі обладнання, який є невід`ємною частиною договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору дата початку надання послуг вважається сторонами за момент початку виконання ними своїх обов`язків по даному договору і оформлюється актом готовності, який підписується обома сторонами і є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторони передбачили, що ціна договору встановлюється за домовленістю сторін і становить 1253,74грн. в тому числі ПДВ 208,96грн. Ціна договору може бути змінена у зв`язку із збільшенням витрат по наданню послуг, з інфляцією та інше, що оформлюється додатковою угодою до договору.

Згідно п.п.4.1.,4.2.,4.4. договору оплата послуг за договором починає здійснюватись з моменту підписання відповідного акту готовності тобто з моменту закінчення монтажу обладнання. Щомісячно до 6 числа місяця наступного за місяцем, за який здійснюється оплата, Виконавець надає Замовнику два примірники акту виконаних робіт та рахунок, який є підставою оплати. Акти виконаних робіт підписуються уповноваженими особами сторін та скріплюються печатками сторін. Замовник здійснює оплату за фактичний час надання послуг на підставі акту виконаних робіт та рахунку Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання шляхом банківського переказу на поточний рахунок Виконавця.

Пунктами 5.2., 5.4. договору сторони встановили, що Замовник сплачує Виконавцю пеню за несвоєчасно сплачені послуги, надані Замовнику, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, за кожний прострочений день у разі несплати платежу встановлений п.4.4. договору. Усі штрафні санкції за договором застосовуються з волі сторін і вважаються належними до оплати лише у разі з моменту виставлення відповідного рахунку іншою стороною про їх сплату.

Відповідно до п.п.7.1., 7.2 договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016р. включно. Строк дії договору продовжується на один рік в разі відсутності письмового повідомлення (попередження) однієї зі сторін за 20 днів до закінчення строку дії договору, про бажання припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору.

18.11.2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 за якою сторони встановили, що ціна договору за домовленістю сторін становить 1316,42грн. в тому числі ПДВ - 219,40грн. та визначили, що додаткова угода вступає в силу з 01.01.2017р.

30.06.2017р. сторони підписали додаткову угоду №2 відповідно до якої змінили Виконавця Одеський обласний передавальний центр на Одеську філію Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, виклали реквізити Виконавця в новій редакції та встановили, що додаткова угода вступає в силу з 01.07.2017р.

30.11.2017р. між сторонами було укладено додаткову угоду №3 якою сторони встановили, що ціна договору за домовленістю сторін становить 1387,51грн. у тому числі ПДВ - 231,25грн. та встановили, що додаткова угода вступає в силу з 01.01.2018р.

30.11.2018р. сторони уклали додаткову угоду №4 якою узгодили, що ціна договору за домовленістю сторін становить 1526,26грн. у тому числі ПДВ - 254,37грн. та встановили, що додаткова угода вступає в силу з 01.01.2019р.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, з моменту його укладання та до 01.03.2019р. відповідачу надавалися послуги. 28.02.2019р. відповідач звернувся до позивача з листом №16 про розірвання договору, у зв`язку з чим позивач з 01.03.2019 року припинив надання відповідачу послуг. Надавши вищенаведені телекомунікаційні послуги позивач, щомісяця, на виконання розділу 4 договору, направляв на адресу відповідача по два примірника Акту та рахунок. Рахунок та акти щомісячно направлялися відповідачу простою кореспонденцією. Відповідач не отримував від відповідача ані зауважень чи заперечень до актів, та рахунків, як того передбачає п. 4.3. договору. Рахунки та Акти у 2019 році щомісячно виставлялися позивачем за фактично відпрацьований час, враховуючи що щомісячна вартість послуг з 01.01.2019р. була змінена та складала 1526,26грн. у т.ч. ПДВ, згідно укладеної між сторонами додаткової угоди № 4.

Позивач зазначає, що у 2019р. надавав телекомунікаційні послуги відповідачу до 28.02.2019р. року включно, однак відповідач у 2019 році не здійснив їх оплату. Хоча, обумовлені договором послуги виконані позивачем належним чином та прийняті відповідачем, що підтверджується підписаним та скріпленим печаткою актом та відсутністю зауважень до рахунків та актів від відповідача. Станом на день подання позову відповідачем не здійснено оплату за надані у січні та лютому 2019 року послуги, а саме за січень 2019р. у сумі 1526,26грн. та у лютому 2019р. у сумі 1526,26грн. Всього заборгованість відповідача складає 3052,52грн.

Позивач вказує, що 17.05.2019р. направив відповідачу претензію №354/09 від 14.05.2019р. про сплату заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком від 17.05.2019р. однак відповідач оплату заборгованості не здійснив, відповіді на претензію не надав.

За неналежне виконання умов договору щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивач нарахував відповідачу пеню відповідно до п.5.2. договору у сумі 492,91грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 3052,52грн. основного боргу, 492,91грн. пені.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №08/16 про надання телекомунікаційних послуг предметом якого є надання телекомунікаційних послуг з забезпечення функціонування і утримання в погоджених сторонами місцях (місця розташування) обладнання Замовника згідно з актом прийому-передачі обладнання, який є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з пояснень позивача та матеріалів справи, у січні та лютому 2019р. позивачем були надані відповідачу телекомунікаційні послуги про що свідчать акт наданих послуг від 31.01.2019р. обома сторонами та акт наданих послуг від 28.02.2019р. підписаний з боку позивача.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору, а саме п.4.4. сторони встановили, що Замовник здійснює оплату за фактичний час надання послуг на підставі акту виконаних робіт та рахунку Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання шляхом банківського переказу на поточний рахунок Виконавця.

Згідно п.3.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018р. вартість наданих позивачем послуг становить 1526,26грн. у тому числі ПДВ.

На виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки №56 від 31.01.2019р. на суму 1526,26грн. та №122 від 28.02.2019р. на суму 1526,26грн.

З пояснень позивача вбачається, що вказані рахунки були направлені на адресу відповідача.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів, що позивачем вказані телекомунікаційні послуги не надавалися.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів оплати наданих позивачем послуг не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за фактично надані телекомунікаційні послуги обґрунтовані та підлягають задоволенню у сумі 3052,52грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 492,91грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п. 5.2., 5.4. договору сторони встановили, що Замовник сплачує Виконавцю пеню за несвоєчасно сплачені послуги, надані Замовнику, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, за кожний прострочений день у разі несплати платежу встановлений п.4.4. договору. Усі штрафні санкції за договором застосовуються з волі сторін і вважаються належними до оплати лише у разі з моменту виставлення відповідного рахунку іншою стороною про їх сплату.

Позивач просить стягнути пеню за період з 01.03.2019р. по 01.09.2019р.

Однак, як вже зазначалося вище п.4.4. сторони встановили, що Замовник здійснює оплату за фактичний час надання послуг на підставі акту виконаних робіт та рахунку Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання шляхом банківського переказу на поточний рахунок Виконавця.

Судом встановлено, що рахунки на оплату наданих послуг №56 від 31.01.2019р. на суму 1526,26грн. та №122 від 28.02.2019р. на суму 1526,26грн. направлялися відповідачу простою кореспонденцію у зв`язку з чим неможливо встановити дату отримання відповідачем вказаних рахунків, а відповідно розрахувати період прострочення оплат та період нарахування пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 492,91грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Одеської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення підлягають частковому задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 3052,52грн., в частині стягнення пені у сумі 492,91грн. судом відмолено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Одеської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Лінія удачі" про стягнення 3545,43грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Лінія удачі" (65076, м. Одеса, вул. Радісна, 2/4, код ЄДРПОУ 31431680) на користь Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 01190043) в особі Одеської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (65039, м. Одеса, Фонтанська дорога, 3, код ЄДРПОУ 35087462) 3052,52грн. основного боргу, 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У позовних вимогах Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Одеської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Лінія удачі" про стягнення 492,91грн. пені - відмовити.

Повне рішення складено 04 лютого 2020р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова