Рішення

від 03.02.2020 по справі 916/3684/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3684/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ловга І.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Бізнес Центр про стягнення 17671,30грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківське державне авіаційне виробниче підприємство звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Бізнес Центр про стягнення 17671,30грн.

В обґрунтування позовних вимог Харківське державне авіаційне виробниче підприємство посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Схід Бізнес Центр умов укладеного між сторонами договорів поставки №486/23Р та №487/9Р від 02.12.2013р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2019р. відкрито провадження у справі №916/3684/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.01.2020р. о 11:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2020р. відкладено розгляд справи на 03.02.2020р. о 10:20.

В судовому засіданні від 03.02.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/3684/19.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

02.12.2013р. між Харківським державним авіаційним виробничим підприємством (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Схід Бізнес Центр (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №486/23Р (далі договір 1) та договір поставки №487/9Р (далі договір 2) відповідно до умов яких Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, та відповідно до замовлень Покупця, поставляти товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, приймати оплачувати його вартість, за цінами, визначеними у Специфікації (п.1.1. договору 1 та 2).

Відповідно до п.п. 3.1. - 3.3. договорів 1 та 2 поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) - склад Покупця, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Красовського 16. Поставка товару до місця поставки здійснюється силами та за рахунок Постачальника. Строк поставки зазначається Покупцем в замовленні та не може перевищувати 7 робочих днів з моменту отримання замовлення Постачальником.

Пунктом 4.6. договорів 1 та 2 сторони передбачили, що сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії договору та вказаних у накладних.

Положеннями п.п. 7.1 - 7.3 договорів 1 та 2 передбачено, що товар, який постачає Постачальник на умовах даного договору, підлягає поверненню Постачальнику у наступних випадках: в разі якщо товар не користується попитом та не вийшов на необхідний рівень продаж протягом 3 (трьох) календарних місяців з моменту поставки у разі нереалізації сезонного товару під час сезону; в разі відмови Постачальника від проведення заходів щодо стимулювання продажу товару визначеному в п. 3.11 договору в разі заборони чи зупинення реалізації даного товару відповідним державним органом у випадках передбачених чинним законодавством України; товар не був реалізований протягом строку його придатності. У наведених випадках Постачальник зобов`язаний забрати даний товар протягом 10 днів з моменту одержання вимоги від Покупця, при такому поверненні має відповідати вимогам якості і маркування. В разі не забрання товару в строк, передбачений п. 7.2 договору, строк оплати за товар призупиняє штрафні санкції за можливе прострочення оплати не застосовуються.

Згідно п.п.8.1. - 8.5. договорів 1 та 2 оплата здійснюється у розмірі вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника у цьому Договорі. Сторони погодили, що оплата товару, який постачається, проводиться умовах, передбачених в додатковій угоді до даного договору. Сторони щомісячно за необхідністю протягом 14 днів з моменту закриття звітного місяця, проводять звірку розрахунків між сторонами, про що підписують відповідний акт звірки. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору. Сторони домовились, що датою виконання грошового зобов`язання 1 (оплати за поставлений товар) вважається дата платіжного доручення Покупця.

Згідно п.п. 12.1, 12.2. договорів 1та 2 договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2014 року. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору Покупець не направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим Сторонами на наступний календарний рік.

Згідно додаткових угод №1 від 10.12.2013р. до договорів 1 та 2 Покупець оплачує поставлений Постачальником товар один раз на тиждень в розмірі реалізованого товару за останній тиждень. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Постачальника вказаний в реквізитах договору.

Як вказує позивач на виконання умов договору 1, згідно видаткової накладної №618 від 05.12.2013р. відповідачу було поставлено товар на суму 7185,60грн., згідно видаткової накладної №16 від 29.01.2014р. відповідачу було поставлено товар на суму 5524,80грн., згідно видаткової накладної №152 від 15.05.2014р. відповідачу було поставлено товар на суму 5527,80грн. На виконання умов договору 2 згідно видаткової накладної №625 від 10.12.2013р. відповідачу було поставлено товар на суму 8209,50грн., згідно видаткової накладної №153 від 15.05.2014р. відповідачу було поставлено товар на суму 7713,00грн. Всього відповідачу було поставлено товару на суму 34160,70грн.

Позивач зазначає, що відповідач за отриманий за видатковими накладними товар розрахувався частково у сумі 14000,00грн. та повернув товару на суму 2448,00грн. Вимог про повернення залишку товару на суму 17671,30грн. з підстав, передбачених п. 7.1 договорів 1 та 2 відповідач не пред`являв.

Позивач вказує, що 29.12.2014р. за №182/3878 та 18.02.2015р. за №182/345 позивачем були направлені вимоги про здійснення оплати заборгованості або ж у разі якщо товар не реалізований чи не користується попитом, повернути поставлений товар. Проте, відповіді на зазначені вимоги відповідач не надав та вартість поставлених товарів у повному обсязі не оплатив. Таким чином станом на день подання позову заборгованість відповідача за отриманий товар складає 17671,30грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 17671,30грн.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договори поставки №486/23Р та №487/9Р відповідно до умов яких позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, та відповідно до замовлень відповідача, поставляти товар, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, приймати оплачувати його вартість, за цінами, визначеними у Специфікації.

Судом встановлено, що на виконання умов на виконання умов договору 1, згідно видаткової накладної №618 від 05.12.2013р. відповідачу було поставлено товар на суму 7185,60грн., згідно видаткової накладної №16 від 29.01.2014р. відповідачу було поставлено товар на суму 5524,80грн., згідно видаткової накладної №152 від 15.05.2014р. відповідачу було поставлено товар на суму 5527,80грн. На виконання умов договору 2 згідно видаткової накладної №625 від 10.12.2013р. відповідачу було поставлено товар на суму 8209,50грн., згідно видаткової накладної №153 від 15.05.2014р. відповідачу було поставлено товар на суму 7713,00грн. Всього відповідачу було поставлено товару на суму 34160,70грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписаними між сторонами додатковими угодами №1 від 10.12.2013р. до договорів 1 та 2 встановлені строки оплати за поставлений товар, а саме Покупець оплачує поставлений Постачальником товар один раз на тиждень в розмірі реалізованого товару за останній тиждень. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Постачальника вказаний в реквізитах договору.

Як встановлено судом, відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 14000,00грн. та повернув позивачу товар на суму 2448,00грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів оплати вартості отриманого товару не надав, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості у сумі 17671,30грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Бізнес Центр про стягнення 17671,30грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Бізнес Центр про стягнення 17671,30грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Схід Бізнес Центр (65000, м. Одеса, вул. Сонячна, 5, офіс 30, код ЄДРПОУ 35115285) на користь Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код ЄДРПОУ 14308894) 17671,30грн. заборгованості, 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 04 лютого 2020р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова